Згуртованість територіальної громади

powerreform

ВСТУП

Згуртованість територіальної громади є надзвичайно важливою темою для України, особливо в умовах триваючої війни, глибоких соціально-політичних та економічних криз, спричинених військовою агресією та необхідністю забезпечення стійкості тилу  і підготовки до повоєнного відновлення країни. Адже згуртованість є однією із ключових факторів для забезпечення національної єдності, стійкості суспільства та ефективного розвитку, як на місцевому рівні, та і на рівні усієї держави. Розуміння та усвідомлення сутності поняття «згуртованість», методів її вимірювання та шляхів зміцнення є дуже важливим для органів місцевого самоврядування, громадських організацій та кожного громадянина.

Метою цього матеріалу є комплексне висвітлення поняття «згуртованість громади». У ньому ми детально розглянемо наукові та практичні визначення згуртованості, її основні складові, а також методи оцінки рівня згуртованості через відповідні інструменти, здебільшого, опитування та аналітичні дослідження. Особливу увагу у цьому матеріалі буде приділено рекомендаціям щодо підготовки опитувальників для оцінки згуртованості з урахуванням поширених помилок а також основним напрямам роботи у громадах задля її посилення і зміцнення. 

1. ЩО ТАКЕ ЗГУРТОВАНІСТЬ І ЯКІ ЇЇ СКЛАДОВІ?

Поняття «згуртованість громади» є багатогранним і не існує в науковій літературі та практичних розробках єдиного загальноприйнятого визначення. Однак, більшість експертів сходяться на думці, що це багатоскладове соціальне явище, яке включає різні аспекти соціальної взаємодії та відносин у межах певної території.

У науковій літературі згуртованість громади часто визначається через її різні виміри, такі, як взаємодія поміж сусідами, почуття приналежності та прихильності до свого поселення, громади, району, рівень залученості до громадського життя та якість фізичного середовища, ступінь довіри жителів громади до органів місцевого самоврядування тощо.

Зазвичай це поняття розглядається як соціальна згуртованість у контексті територіальної громади або сусідства, охоплюючи такі аспекти, як соціальна інтеграція, колективна ідентичність та взаємна підтримка. Важливу роль у формуванні згуртованості відіграє соціальний капітал, який визначається як мережі, норми та довіра, що сприяють спільним діям та співпраці.

Одне з поширених визначень, що характеризує згуртовану громаду як таку, де існує спільне бачення та почуття приналежності для всіх її членів, цінується різноманітність походження та життєвих обставин людей, забезпечуються рівні можливості, а також розвиваються міцні, стійкі та позитивні відносини між людьми різного соціального статусу в різних сферах життя. Це визначення підкреслює насамперед важливість інклюзивності та соціальної справедливості, як ключових елементів соціальної згуртованості.

Натомість Організація економічного співробітництва та розвитку (OECР) визначає згуртовану громаду як таку, що працює на благополуччя всіх своїх членів, бореться з виключенням та маргіналізацією, створює почуття приналежності, сприяє довірі та пропонує можливості для соціальної мобільності. Це визначення акцентує увагу на добробуті, рівності та можливостях для розвитку кожного члена громади.

Директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук виділяє чотири основні складові згуртованості громади, важливі для українського контексту: ідентичність, довіра, доступність та взаємодія.

Фонд Бертельсманна (Bertelsmann Foundation) розглядає соціальну згуртованість, як якість соціальної співпраці та єдності колективу, що виражається у ставленні та поведінці його членів. Згуртована громада характеризується стійкими соціальними відносинами, позитивним емоційним зв’язком між її членами та вираженою орієнтацією на спільне благо.

Узагальнюючи, можна дійти висновку, що згуртованість громади визначається як сукупність характеристик та поведінки, що відображають позитивні соціальні відносини, почуття ідентифікації або приналежності до визначеного місця чи колективу (термін «громада» якраз поєднує ці два поняття) та орієнтацію на спільне благо.

Основні складові згуртованості громади, які часто згадуються в науковій та практичній літературі, включають:

• Почуття приналежності та ідентичність: відчуття спільності та приналежності до певної громади є фундаментальною складовою згуртованості. Це може бути пов’язано як з місцем проживання, так і з ширшою соціальною групою.
• Довіра: наявність довіри між членами громади, а також до інституцій влади та громадських організацій є критично важливим для співпраці та взаємодопомоги.
• Взаємодія та соціальні зв’язки: стійка та позитивна взаємодія між членами громади сприяє формуванню міцних соціальних зав’язків та почуття спільності.
• Участь і залученість: активна участь громадян у громадському, політичному та соціальному житті громади зміцнює їхню причетність та відповідальність за її розвиток.
• Спільні цінності та норми: наявність спільних цінностей, переконань та норм поведінки сприяє порозумінню та співпраці між членами громади.
• Доступність: рівний доступ до основних послуг, інфраструктури та можливостей є важливим для забезпечення соціальної справедливості та згуртованості в громаді.
• Солідарність та взаємодопомога: Готовність членів громади підтримувати один одного, особливо в кризових ситуаціях, є важливою ознакою високого рівня згуртованості.
• Повага до різноманітності та інклюзивність: Згуртована громада цінує та поважає відмінності між її членами, забезпечуючи рівні можливості для всіх.

Практичні підходи до розуміння стану і суті згуртованості передбачають врахування унікальних демографічних та соціальних характеристик кожної громади. Тому важливо розробляти своє власне бачення згуртованості через відкрите обговорення з місцевими жителями та усіма зацікавленими сторонами.

Розглянемо ці компоненти детальніше:

Соціальна довіра. Це рівень довіри між людьми всередині спільноти, а також довіри до інституцій (місцевої влади, правоохоронних органів тощо). Довіра є своєрідним «соціальним клеєм», що утримує громаду разом. У згуртованій громаді люди сподіваються, що в разі потреби їм є на кого покластися, що сусіди допоможуть, а влада діятиме професійно та  справедливо. В Україні впродовж значного історичного періоду, на жаль, традиційно спостерігалась низька довіра до владних інститутів, що є безперечно серйозним викликом для згуртованості. Проте рівень міжособистісної довіри помітно зростає, коли громада гуртується перед спільними викликами, тому часи криз, воєн, пандемій об’єктивно можуть сприяти зміцненню згуртованості через зріст довіри.

Взаємодія та соціальні мережі. Йдеться про активні зв’язки та комунікацію між членами громади, готовність співпрацювати і допомагати одне одному. Інтенсивна взаємодія – від простого спілкування до спільної роботи над вирішенням різноманітних завдань чи проектами – є як чинником, так і індикатором згуртованості. Взаємодопомога, взаємовиручка у складних ситуаціях (наприклад, під час стихійного лиха чи воєнної загрози) особливо виокремлюють згуртовану спільноту. Коли люди регулярно об’єднуються задля вирішення спільних проблем або проведення заходів, формується міцна мережа соціальних стосунків. Саме наявність розгалужених горизонтальних зав’язків у громаді  – дружніх, сусідських, професійних – є фундаментом згуртованості.

Ідентичність та почуття належності. Згуртовані громади характеризуються тим, що люди ідентифікують себе з цією спільнотою, відчувають емоційний зв’язок із нею. Почуття єдності, «ми-відчуття» об’єднує різних за походженням чи статусом мешканців навколо спільних цінностей та цілей. Ідентичність може базуватися на спільній території, історії, культурі, місцевих традиціях або навіть спільно пережитих випробуваннях. Важливо, що ця колективна ідентичність не нівелює індивідуальності чи субідентичності (етнічної, релігійної тощо), а інтегрує їх у ширшу спільну приналежність. Формування спільної ідентичності – один із важливих напрямів роботи для підсилення згуртованості: експерти відзначають, що для збільшення рівня згуртованості потрібно працювати саме з ідентичністю.

Інклюзія та рівність можливостей. Згуртованість неможлива без соціальної включеності всіх груп і прошарків. Це означає відсутність відчуження та дискримінації, рівний доступ до спільних ресурсів, справедливе ставлення до всіх мешканців громади. Інклюзивна громада цінує різноманітність – етнічну, мовну, культурну, конфесійну, гендерну – і забезпечує залученість у життя спільноти різних груп, зокрема вразливих. Ознакою згуртованості є відсутність глибоких соціальних розколів чи маргіналізованих сегментів населення. Навпаки, солідарність і взаємна повага панують між різними соціальними верствами. Практично це проявляється у відчутті справедливості: люди вважають, що до них ставляться чесно, а суспільство є достатньо рівноправним. Як зазначають дослідники, суспільство, де громадяни відчувають справедливе ставлення і рівність можливостей, – значно більш стійке та згуртоване.

Участь у спільних справах (активна громадянська участь). Ще один підмурівок згуртованості – це активна участь мешканців у житті громади. Мається на увазі залучення до спільних ініціатив, місцевого самоврядування, волонтерства, громадських об’єднань. Коли значна частина людей регулярно бере участь у вирішенні питань громади – від толок до публічних консультацій – формується відчуття спільної відповідальності за долю громади. Дослідники пропонують навіть кількісно вимірювати згуртованість відсотком членів спільноти, які готові до спільної дії певного напрямку. Тобто частка тих, хто, скажімо, готовий разом вийти на громадську акцію, приєднатися до протесту проти несправедливості чи долучитися до волонтерського проєкту – наочно показує рівень згуртованості. Готовність до колективної дії – від оборони своєї країни до спільного вирішення локальних проблем – відрізняє справді згуртовані спільноти. В українських реаліях прикладом є масовий волонтерський рух: люди без примусу об’єднуються для допомоги армії, переселенцям, постраждалим, і це прямо свідчить про високий рівень громадської згуртованості.

Таблиця 1: Складові згуртованості громади 

Цей матеріал  створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».