Зв’язок між поколіннями колись – оберіг для військових сьогодні

ARPI

Чи вірите ви у силу оберегів? Для кожного вони можуть бути різними. Хтось в’яже червону нитку собі на руку та вірить, що вона захистить від всього поганого, а хтось просто наділяє побутові предмети особливою магією і, до прикладу, завжди носить біля серця іграшку, подаровану донькою.

А чи знали ви, що з давніх-давен за оберіг та зв’язок між поколіннями відповідала лялька-мотанка, яка проходила з людиною усі етапи життя? А таємниця її сили криється в традиції виготовлення та передачі з покоління в покоління. Такий оберіг несе глибокий сенс та розкриває символи нашої нації.

«Лялечка-мотанка в житті народу була присутня практично з народження дитинки. Якщо ми повернемося екскурсом в минуле життя наших предків, то першою річчю, яку мама робила для своєї малечі, була лялечка-немовлятко, яка клалася в колисанку ще до народження дитинки. А коли вона підростала, мотанкою давали гратися. Якщо в сім’ї були плани ще народжувати, то цю особливу іграшку знову клали в колисанку, щоб вона гріла місце. Також, коли мама видавала заміж дочку, то старалась дати ляльку-мотанку разом із приданим. У такий спосіб ця лялька символізувала зв’язок між поколіннями та родинами. Загалом це все наша історія, наші традиції, які передали із вуст в уста пращури», – з трепетом розповідає Зінаїда Бугайчук – майстриня, яка виготовляє ляльки-мотанки.

Також жінка вважає, що якщо традиція передачі мотанки поширюватиметься і надалі, то ми зможемо виховати у молодого покоління повагу до батьків та свого роду. Тому Зінаїда вже багато років поспіль старається повернути такі обереги в життя українців. Майстриня створила громадську організацію «Творча майстерня «Код нації»», навчає діток та всіх охочих виготовляти мотанки та ніжно називає їх «мої лялечки».

Зінаїда Бугайчук пригадує: «З перших днів війни я думала, що моя творчість нікому не потрібна, але виявилося, що це не зовсім так». Тож постає питання: «Яку ж роль відіграють ляльки-мотанки у сучасному житті українців?».

А відповідь майстриня зрозуміла дуже швидко: «Багато лялечок пішло на різні аукціони в підтримку Збройних Сил України та дітей нашої країни, на лотерейні розіграші. Лялечки-берегині ми військовим відправляли, знайомим, які їхали на фронт. Тож, як написали у одній із житомирських газет: «Лялечка теж може воювати»». А це ще один приклад того, як можна нести користь своєму народу, займаючись улюбленою справою.

«Я ось нещодавно презентувала колекцію лялечок, яку створювала майже рік, у одязі за мотивами вишивки всіх регіонів України. Хотілось показати різнобарв’я в нашому одязі. Це як маленький образ тої території, звідки черпалась інформація. Така колекція викликала велику зацікавленість, на презентації люди підходили, запитували і кожен хотів знайти свій регіон, промовляючи: «Де моя Луганщина? Де моя Одещина? Як виглядає Дніпро?»», – розповідає Зінаїда.

А що забороняє українцям відродити такі загублені традиції та плекати культурну спадщину нашого народу? Ляльки-мотанки вже роз’їхались по світу і транслюють частинку української історії, то ж, мабуть, час вдихнути нове життя в загублену традицію. Майстриня каже, що сьогодні лялечка-мотанка стала ніби маркером України. Ми бачимо її і в Польщі, і в Бельгії, і в Данії, і в Німеччині. Люди долучаються до нашої української культури.

Проте варто сказати, що сьогодні справжнім оберегом лялечки стали для наших військових. Саме там, де смерть наступає на п’яти українським воїнам, мотанка несе життя. «Один чоловік якось прислав мені повідомлення в «Месенджер». Ще в 2014-тому році, я, через волонтерів, подарувала йому лялечку-мотанку і вона пройшла з ним весь період війни. Сам військовий тільки зараз повернувся додому, а лялечка ще залишилась там. І він прикріпив фотографію такої вже «стрепаної» мотанки. Чоловік розповідав, що носив її і вірив, що вона допоможе і збереже йому життя. Так і відбулося, він повернувся додому», – із тремтячим голосом розповідає Зінаїда Бугайчук. Та хоч деколи здається, що врятувати може тільки чудо, часом, воно вже лежить у тебе в кишені. Варто тільки вірити в нього.

Забуті нами традиції чи обряди, часто знаходять відголосся в сучасному світі. Так ляльки-мотанки, які колись символізували зв’язок між поколіннями, сьогодні стали оберегами для українських військових.

Статтю підготовано в рамках проекту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка і просування місцевих ініціативних груп молоді»  за співфінасування Національного Фонду на підтримку демократії (NED).