Самбір: історія одного злочину

В Галичині є місця, на яких захоронено, але й досі належно не вшановано жертви тоталітарних режимів періоду перед, під час і після Другої світової війни. Є таке місце і в Самборі.

Тут, на території колишнього єврейського кладовища, знищили багато євреїв, а також українців, поляків, ромів – людей різних віровизнань та національностей. Їхня кров на руках нацистів, а також більшовиків. Ця територія досі належним чином не облаштована.

Не скажемо, що взагалі нічого не робиться. Дискусії тривають ледь не від початку здобуття незалежності. Сторонами перемовин є духовенство, місцева та, періодично, обласна влада і представники єврейської громади: України та з-за кордону. Але далі перемовин справа не йде.

Щоб надати практичну допомогу в даному напрямку, правління Львівської обласної ГО «Центр ЮНЕСКО» (голова Ігор Мелех) взялося за збір матеріалів. Адже для вирішення питання вшанування жертв без цього не обійтися. Віднайдено свідчення, документи, фотоматеріал та багато іншого. Член правління цієї організації Юрій Леськів опрацював все наявне і підготував ґрунтовну доповідь на цю тему, а заступник голови організації Роман Білявський запропонував піти далі. Так і народився проект, підтриманий Львівською обласною державною адміністрацією, із назвою «Фотовиставка «Самбір: історія одного злочину».
Стартував проект вчора в Самборі, і дата невипадкова. Адже саме 26 червня 1941 року з міста втекли більшовики. Саме в цей день 78 років тому самбірчани стали свідками наслідків страшних звірств, які вчинили російські більшовицькі окупанти в місті.
На територію колишнього єврейського кладовища прийшли священики, гості зі Львова, небайдужі самбірчани, серед них – молодь.

Священики УГКЦ о. Тарас і о. Дмитро відслужили панахиду. У слові до вірян наголосили на головних християнських істинах; на потребі гідного вшанування загиблих. Говорили автори та партнери проекту І. Мелех, Р. Білявський, Ю. Леськів та М. Сенейко.
Знакову заяву зробив присутній міський голова минулої каденції, підприємець Тарас Копиляк. Поглядаючи на двометрову кропиву на місці захоронення повстанців, він сказав: «Якщо громадою здобудемо відповідне рішення виконавчого комітету, беруся власним коштом спорудити гідний монумент захороненим бійцям ОУН – УПА». Всі присутні схвально зустріли таку пропозицію, бо стан справ на даній території й далі залишається гнітючим: ніхто не косить трави, не прибирає, а дехто з несвідомих городян дозволяє собі кидати там пляшки, пластик, інше сміття.

Шкода, що вже вдруге на захід ГО «Центр ЮНЕСКО» на тему облаштування єврейського кладовища не приходить взагалі ніхто з місцевої влади. Це характеризує її недобре.

29 червня 1941 року в Самбір вступили війська вермахту і принесли зі собою ще одну страшну трагедію для Самбора. Пам’ятаючи і про це, в суботу, 29 червня, о 16 год. у Львові, в Музеї історії релігії, відбувся наступний захід в рамках проекту – демонстрація фотоматеріалу, а також було виголошено доповідь на цю тему, доповнену новими фактами та інформаціями.

ГО «Центр ЮНЕСКО» запрошує до участі й в наступних заходах в рамках проекту. Мабуть, кожен почерпне для себе щось важливе. Буде нагода вкотре замислитися кожному з нас над тим, наскільки жорстокою може бути людська природа під впливом тоталітарної машини і того чи іншого її лідера.

Підтримали вище описану ідею та проект ГО «Центр ЮНЕСКО» Львівська обласна державна адміністрація та обласна організації Національної спілки журналістів України. За нашої спільної діяльності та з Божою поміччю меморіал у Самборі стане реальністю.