Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні

29 липня 2016 року, в рамках засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики при Науково-дослідному інституті праці і зайнятості населення МСП і НАН України, відбувся круглий стіл «Соціальний сектор як інструмент людського розвитку».

Засідання круглого столу відбулося за підтримки UNICEF, в рамках дослідження «Аналіз реформування соціального сектору в Україні», що виконувало Бюро соціальних та політичних розробок. В роботі семінару взяли участь представники науки, зокрема: Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України; Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління»; НДІ праці і зайнятості населення МСП України і НАН України; представники міністерств, а також низка міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, що працюють в соціальному секторі.

Як зазначила Голова Координаційно-експертної ради (КЕР), Генеральний секретар Міжнародного благодійного фонду “Карітас України” Дзввенислава Чайківська, КЕР вже 3 роки об’єднує фахівців, які працюють в соціальному секторі та займаються питаннями його розвитку. За цей період будо розроблено низку нормативно-правових документів, разом з представниками профільних міністерств та міжнародних організацій вироблено спільне бачення по найгострішим питанням соціального захисту. Заступник Директора з науковій роботі, НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України Леонід Ільчук зазначив, що експертний майданчик для вироблення спільного бачення, яким є КЕР, показав свою ефективність та знову збирає експертів для обговорення нових підходів до розвитку соціального сектору, як інструменту забезпечення людського розвитку.

Секретар КЕР, керівник експертної групи, яка проводила дослідження, Ігор Камінник представив два звіти – «Аналіз зацікавлених сторін (соціального сектору)» та «Аналіз нормативно-правових і стратегічних документів у сфері реформи соціального сектору». Нашою метою, – зазначив він, – було проведення роботи для з’ясування питання щодо визначення акторів, які реформують соціальну сферу, якими принципами та баченнями вони керуються, та врешті – решт яким вони бачать результат своїх реформ?. З іншого боку, ми хотіли проаналізувати – а якими власне законами, підзаконними актами тощо регулюється соціальний сектор в сьогоденні, які проблеми є з нормативним регулюванням та що робити для їх подолання?. Аналіз зацікавлених сторін дозволив унаочнити кілька нагальних проблем, реформування соціального сектору. Перша проблема – різні тлумачення терміну «соціальний сектор» та низька координація дій різних зацікавлених сторін. Нажаль, наразі в Україні, процес реформування проводиться кількома незалежними один від одного інституціями, кожна з яких має власне, відмінне від інших, бачення майбутнього соціального сектору. Це в свою чергу призводить до появи різноманітних нормативно-правових актів та навіть законів, що протирічать один одному. Друга проблема – відсутність спільної ідеологічної платформи у реформаторських груп. Під час моніторингу було виявлено, що досить часто громадські організації та ініціативи, що фінансуються донорськими структурами, змушені адаптувати свою проектну роботу під вимоги того чи іншого донора. Як наслідок – ідеологія донора, який спорадично розуміється на українському контексті, знаходить своє пряме відображення на розроблених за його фінансової підтримки законах. Третя проблема полягає у формалізмі, що призводить до «звітування розробленими законопроектами». Та чи інша громадська організація, чи урядова інституція отримує фінансування та, щоб його виправдати, розробляє нормативно – правові документи, які в подальшому малоймовірно будуть виконуватися. Поступово це перетворює нормативну базу на надзвичайно громіздку та суперечливу структуру.

На підставі опитування, експерти розробили модель соціального сектору, як інструмент людського розвитку, відповідно з доповіддю UNDP 2015 року «Праця в ім’я людського розвитку». Соціальний сектор складається з трьох базових компонентів, а саме: тривалість життя і здоров’я; знання; гідний рівень життя. Перелічені компоненти взаємопов’язані. Неможливо забезпечити тривалість життя без забезпечення гідного рівня життя, а гідний рівень життя без відповідних знань. Саме тому, діяльність реформаторів, які зосереджуються лише на «вузькому клаптику реформування», призводить до погіршення ситуації з людським розвитком.

В ході дискусії, учасники круглого столу дійшли висновку, що реформа соціальної сфери має відбутися на основі концепції людського розвитку. Учасники також наголосили на необхідності створити спільну координаційну платформу, яка об’єднає основних гравців соціального сектору. Така платформа, на думку Артура Айвазова голови сектору соціальної політики UNICEF Україна, потребуватиме спільної засадничої бази, що дозволить розробити узгоджений проект системної реформи соціального сектору. В основу такої платформи буде покладено роботу та досвід КЕР, на базі якого будуть відпрацьовані відповідно моделі та інструментарії, які потім будуть технологічно відпрацьовані у регіонах в якості пілотів, а потім найбільш успішні будуть впровадженні і закріпленні на рівні нормативно – правових актів. Учасники зазначили, що широке залучення провідних наукових інституцій, вкрай необхідно для побудови збалансованого плану змін, забезпечення їх технологічного відпрацювання та переводу у «традиційну діяльність». За результатами круглого столу, було вирішено за підтримки UNICEF та МБФ «Карітас України», переформатувати діяльність Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики для забезпечення активної участі наукових інституцій, оперативного впровадження та адвокатування напрацьованих технологій і документів.

Звіт нормативний – Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні

Опитування – Аналіз формування соціального сектору в Україні