Аналіз законопроекту щодо забезпечення прозорості місцевого самоврядування

Аналіз проекту Закону України

«Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо забезпечення прозорості місцевого самоврядування»

Номер, дата реєстрації: 6401 від 07.12.2021

Сесія реєстрації: 5 сесія IX скликання

Редакція законопроекту: Основний

Джерело: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73380

Проект вноситься народними депутатами України Лозинським Р. М., Безгіним В. Ю. та іншими. 

Обґрунтування необхідності ухвалення законопроекту:

В пояснювальній записці визначається, що проект Закону «спрямований на розширення можливостей для громадян брати участь у процесах місцевого самоврядування, а депутатів місцевих рад, керівників рад та працівників виконавчих органів рад ефективно здійснювати свої повноваження. Після ухвалення законопроекту громадяни зможуть отримувати інформацію з Реєстру об’єктів права комунальної власності громади. Ця інформація буде корисною в роботі органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадськості. Також законопроект конкретизує гарантії доступу громадян до інформації про засідання органів місцевого самоврядування». 

Загальна характеристика законопроекту:

Законопроектом пропонується внести зміни до статей 46, 47, 59, 60 до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та доповнити його новими статтями 60¹ та 60². Ці зміни стосуються питань забезпечення прозорості діяльності місцевих рад через трансляцію засідань ради в мережі Інтернет, обов’язкового використання української мови як державної депутатами, посадовими особами й доповідачами на сесіях місцевих рад, оприлюднення порядків денних, висновків, рекомендацій та протоколів засідань постійних комісій рад. Нові статті стосуються питань забезпечення достовірності даних про наявні об’єкти права комунальної власності та ведення відкритих реєстрів об’єктів права комунальної власності територіальних громад.

Суспільні впливи та ризики:

Протягом 2015-2020 років в Україні відбувалося реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади – «реформа децентралізації». У 2020 році визначено новий адміністративно-територіальний устрій країни для формування на новій територіальній основі спроможних територіальних громад. В результаті фінансові можливості та повноваження місцевих рад значно зміцнилися, однак при цьому не вирішена проблема контролю за діяльністю місцевих рад, їх виконавчих органів та посадових осіб з боку органів адміністративної юстиції (через відсутність таких) та з боку громадськості, можливості якої є доволі обмежені.

Таким чином, через відсутність адміністративного нагляду за законністю діяльності місцевих рад на порядку денному постала необхідність посилити контроль громадськості за діяльністю органів місцевого самоврядування. Таке завдання поставили перед собою автори законопроекту.

Законопроектом пропонується започаткувати трансляцію засідань місцевих рад в мережі Інтернет (в режимі реального часу) з подальшим зберіганням записів цих засідань на сайті ради з можливістю вільного доступу до них. Слід зазначити, що така практика існує в багатьох місцевих радах, в деяких містах відбуваються трансляції сесійних засідань по телебаченню. В Києві в Інтернеті транслюються також засідання постійних комісій Київради, що доволі часто більш важливо, ніж трансляція сесійних засідань. Отже, пропозиції авторів законопроекту не є новаторськими – вони відображають існуючі практики.

На жаль, автори не пішли далі цього – і в Україні, і за кордоном поширена практика проводити сесійні засідання відкрито з допуском громадян на ці засідання (за певною процедурою). Понад те, громадянам в окремих випадках надається право виступу на засіданнях ради та постійних комісій, така практика поширена в Києві.

Вкрай важливо було б забезпечити відкритість сесійних засідань в тих випадках, коли громади не можуть забезпечити on-line трансляцію та зберігання записів. Єдиний спосіб це зробити – ввести обов’язкову відкритість проведення сесійних засідань та засідань постійних комісій ради.

Загалом вітаючи нововведення щодо обов’язкового використання української мови депутатами та посадовими особами ради, слід поставити питання щодо потреб національних меншин в місцях їх компактного проживання, які в жодному разі не слід плутати з «російськомовним населенням». В цих випадках, ймовірно, слід було б забезпечити ведення сесій та документації двома мовами – української та національної меншини (крім, зрозуміло, російської мови), але віддати вирішення питання застосування мови нацменшини на розсуд місцевої ради та громади.

Безумовно важливою є ініціатива започаткування реєстрів об’єктів права комунальної власності територіальної громади, які визначаються новими статтями 60¹ та 60². Слід було б лише уточнити час проведення інвентаризації, логічно було б це робити на початку каденції нового складу місцевої ради – проводити своєрідну передачу майна від одного розпорядника до іншого. Решта нововведень є редакційними та другорядними.

Насамкінець слід звернути увагу те, що в законопроекті постійно згадуються «районні у містах ради». В законопроекті районні ради постійно згадуються як органи місцевого самоврядування на одному рівні з сільською, селищною та міською радами. Таке тлумачення повністю суперечить Конституції України, де районні у містах ради просто відсутні. Це й зрозуміло, оскільки представницькі органи можуть мати лише громади, а не штучно утворені їх частини.

В ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що вони не входять до системи місцевого самоврядування, те саме встановлено в статті 140 Конституції України. Отже, вони можуть існувати лише в статусі громадських організацій та в жодному разі не є органами місцевого самоврядування та представляти неіснуючу «громаду району» в місті.

В аналізі проекту Закону України «Про місто Київ – столицю України» за № 2143-3 та аналізі проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального устрою» це питання детально висвітлено.

Висновок. Запропонований проект змін до закону «Про місцеве самоврядування в Україні» має певні позитивні новації щодо відкритості діяльності місцевих рад, хоча вони не пророблені до кінця, та щодо запровадження реєстрів об’єктів права комунальної власності територіальних громад, однак в ньому відсутнє розуміння поняття територіальної громади. Отже, залишається й помилкове розуміння природи та місця «районних у містах рад».

Олександр Сергієнко, експерт ІГС

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.