Білоруське суспільство будуть готувати до процесу люстрації заздалегідь

Минулого тижня громадська ініціатива “Люстрація для Білорусі” провела черговий круглий стіл “Актуальність люстрації на сучасному пострадянському просторі”, повідомляє Правозахисний центр “Весна“.

Коло питань, запропонованих для обговорення, досить широке і включало в себе ознайомлення з новітнім українським досвідом (від Майдану до теперішнього часу), а також приклади люстрації в інших пострадянських країнах та можливі варіанти розвитку Концепції люстрації для Білорусі.

Як повідомив член Робочої групи Асамблеї НГО Вацлав Арешка, створена три роки тому ініціатива, до якої входять експерти, журналісти та представники різних демократичних організацій, спочатку не ставила метою створити якийсь остаточний документ, та не проект майбутнього закону, а зібрати “матеріали до концепції люстрації”.

Історик і дослідник періоду сталінських репресій Ігор Кузнєцов люстрацію розглядає як процес очищення і політичну практику, яка повинна включати в себе заборону на певні професії і посади, а також зняття заборони на приватне життя (оскільки в ході люстрації допускається публічне поширення інформації типу співпраці зі спецслужбами). Він нагадав, щоперший проект білоруського закону про люстрацію був запропонований на розгляд ще в 1991 році депутатом Галиною Старовойтовою, проте не був прийнятий.

Люстрація – комплекс законодавчих заходів і практика, що складається в обмеженні прав деяких категорій осіб (що виділяються за професійними, партійним, релігійними або іншими ознаками) та недопущення таких на виборні посади, в апарат управління, правоохоронні органи, на інші важливі пости і до установ системи освіти та державних фінансів. 

Особливу ноту зустрічі задавали події в Україні, яка свого часу оминула процес люстрації і це суттєво вплинуло на сьогоднішню ситуацію. Саме тому на дискусію був запрошений український правозахисник Володимир Яворський, який є одним з розробників варіанту законопроекту про люстрацію, який зараз перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

“Наш законопроект, один з чотирьох, які були подані до Верховної Ради, що базується на принципах Європейського суду з прав людини, стандартах Ради Європи та розглядає люстрацію не в якості покарання, а як заборона займати ряд керівних посад в органах державної влади, а не зачіпаючи приватний сектор з визначенням періоду таких обмежень протягом 10 років. Правозахисники розглядають люстрацію як умову демократії та гарантії неповернення минулого”, – зазначив В.Яворський.

На його думку, люстрація повинна охопити не тільки останні роки правління Віктора Януковича, а й радянський час, на відміну від білоруської концепції, яка пропонує визначити початок люстраційного періоду від липня 1994 року, моменту приходу до влади Олександра Лукашенка.

З такою позицією категорично не згоден активіст Вінцук Вячорка: “Зрозуміло, що з одного боку не потрібно занадто залякувати людей, а люстрацію розглядати через її моральний вплив на суспільство”.

Однак аналізуючи досвід Польщі, де люстрація носила “м’який” варіант, що сьогодні веде до певних проблем, В.Вячорко категорично не згоден з тимчасовими рамками процесу люстрації. На його думку, не можна без уваги залишати період комуністичного тоталітаризму, оскільки “колишні радянські й імперські агенти, яких ще багато залишилося на пострадянських просторах, чекають своєї години” і зазначив, що суспільству потрібно створювати атмосферу моральної вимогливості до тих, хто жадає влади або має її. І тут же запропонував: “Опозиційні політики могли б самі показувати приклад відкритості, а не приховувати складні епізоди свої біографії”.

Колишній голова Верховної Ради Республіки Білорусь Мечислав Гриб заявив, що рано “йти в народ з концепцією і проектом закону, що потрібно спочатку прийти до влади” і запропонував ініціатором та розробникам концепції не озвучувати заздалегідь свої плани з люстрації в Білорусі, щоб ті, хто зараз у владі, не консолідувалися ще більше, щоб не робили контрзаходів.

Під час дискусії Вацлав Арешка зазначив, що багато структур, особливе силові, після демократичних змін в країні простіше буде створити з нуля, а Володимир Яворський щодо цього навів приклад Грузії: “Наприклад в Грузії в суди набрали людей з іноземною освітою, молодих нормальних, яким років по 30, і які охоче повернулися з-за кордону, щоб чесно виконувати цю роботу“.

Голова комісії з етики Білоруської асоціації журналістів Анатолій Гуляєв запропонував, спираючись на конкретні приклади, що люстрації мають підлягати не тільки ті, хто претендує на посади в державному секторі, а й представники приватних компаній і організацій.

Журналіст Марат Гаравий переконаний, що люстрація потрібна в будь-якому випадку, алюдям важливо пояснити, навіщо вона, щоб не думали, що от ми прийдемо компанією і будемо судити і вішати на стовпах.

Учасники круглого столу в ході дискусії окремо торкнулися теми масових фальсифікацій під час виборів і можливі варіанти люстрації для учасників цих фальсифікацій, а також питання обов’язкового розмежування процесу люстрації та кримінальної відповідальності за певні злочини, наприклад за зникнення політиків та журналістів у Білорусі.

Підсумовуючи дискусію, організатори обговорення концепції люстрації для Білорусі дійшли висновку, що до процесу люстрації білоруське суспільство необхідно готувати заздалегідь, і запросили до спільної роботи присутніх, заявивши, що діяльність у цьому напрямку триватиме і далі.

Джерело : Громадський Простір, за інформацією Правозахисного центру “Весна“