Чи може соціальне підприємництво відіграти роль у зміцненні сільських регіонів України?

Сільські громади України вже тривалий час стикаються з соціально-економічними викликами, такими як скорочення населення, високий рівень безробіття та обмежений доступ до послуг. Близько 30% населення України, у тому числі внутрішньо-переміщені особи, проживають у сільській місцевості, але цей показник постійно знижується через міграцію мешканців до великих міст або за кордон. Водночас рівень безробіття в сільських регіонах перевищує 10%, що значно більше, ніж у містах. 

Повномасштабне вторгнення значно поглибило ці проблеми, вплинувши на економічну стабільність та міграційні процеси.  За даними Центру економічної стратегії, кількість українських біженців за кордоном сягнула 4,9 мільйонів. При цьому багато українців, які залишилися в країні, переміщуються із зон активних бойових дій до більш безпечних регіонів, у тому числі й у сільські громади.

Цей демографічний зсув створює потребу в нових підходах до розвитку місцевих громад, де соціальне підприємництво може відігравати важливу роль. Внутрішня міграція створює нові можливості для відновлення і розвитку громад, але водночас ставить перед ними нові виклики. Сільські регіони потребують нових робочих місць, полегшеного доступу до соціальних послуг та інфраструктури для підтримки переселенців і місцевого населення. У цьому контексті соціальне підприємництво стає надійним інструментом для громад завдяки своїй здатності поєднувати економічну прибутковість із вирішенням соціальних питань. Окрім створення нових робочих місць, соціальні підприємства сприяють розвитку інклюзивних та самодостатніх громад. Цей концепт не лише підвищує зайнятість жителів громади, але й створює можливості для її стійкого розвитку.

Розбираючи приклад розвитку соціального підприємництва у сільських місцевостях, відомою моделлю є створення кооперативів, які займаються органічним землеробством. Такі моделі дуже популярні у європейських країнах і їх діяльність в Україні допомогла б не лише створити робочі місця для переселенців, але й сприяти розвитку місцевої громади через використання екологічних підходів. Жителі сільських місцевостей були б забезпечені сталим джерелом доходу та підтримували екологічну стійкість, одночасно залучаючи внутрішньо переміщених осіб до участі у розвитку громади. В Україні натомість більш поширеними форматами соціальних підприємств є невеликі органічні ферми, а також ініціативи, де споживачі інвестують у фермерські господарства, стимулюючи економіку на місцевому рівні.

Розвиток соціального підприємництва у сільських регіонах України може стати мостом між економічним зростанням громади і збільшенням її соціальних благ. На відміну від традиційних бізнесів, соціальні підприємства фокусуються не тільки на отриманні прибутку, але й на максимізації соціального впливу, тож у сільських умовах вони можуть вирішувати питання екологічної стійкості, доступу до охорони здоров’я та освіти, використовуючи місцеві ресурси та адаптуючи рішення до потреб громади.

Попри війну, розвиток сільських громад через розбудову соціальних підприємств стає важливим елементом відновлення. Платформа для соціальних змін підтримує ці ініціативи, створюючи екосистему, що допомагає сільським громадам адаптуватися до нових реалій, покращуючи доступ до робочих місць і послуг, зміцнюючи соціальну згуртованість.

Зміцнення сільських регіонів через інтеграцію соціальних підприємств — це не лише економічна стратегія, але й інструмент для створення стійких громад, які зможуть успішно розвиватися в умовах війни та після неї.