11.05.2023

Чи побачимо у ЗМІ повідомлення «Путіна звинувачують у зґвалтуванні»?

Міжнародний кримінальний суд
icc-cpi.int — Чи побачимо у ЗМІ повідомлення «Путіна звинувачують у зґвалтуванні»?

Вирок Міжнародного кримінального суду у справі «Прокурор проти Боско Нтаганди» та можливість притягнення до відповідальності керівництва Російської Федерації за злочини зґвалтування, вчиненими російськими військовослужбовцями, аналізує фахівець Експертного центру з прав людини Олена Темченко.

Війни споконвіку супроводжувалися сексуальним насильством. Людство намагалося встановити правила війни й відповідні заборони. У Женевських конвенціях 1949 року та Додаткових протоколах до них заборону зґвалтування встановлено прямо, а також опосередковано — через заборону катування та жорстокого поводження як під час міжнародних, так і внутрішніх збройних конфліктів.

Попри одностайну позицію світової спільноти, винесення низки вироків у гучних справах МКС, напрацювання практики національних судів щодо кримінальної відповідальності за такі злочини, зґвалтування продовжує здійснюватися й під час конфліктів двадцять першого століття.

Так відбувалося в Демократичній Республіці Конго (ДРК).

Союз конголезьких патріотів та патріотичні сили (UPC/FPLC) брали участь в неміжнародному збройному конфлікті з протиборчою стороною в Ітурі, округ ДРК у 2002 – 2003 рр. Одним з керівників цих збройних формувань був Боско Нтаганду. Солдати UPC/FPLC ґвалтували жінок, дітей та чоловіків.

У лютому 2003 після успішного нападу підрозділів UPC/FPLC на село Кобу та навколишні села солдати захопили полонених, жінок і деяких чоловіків було ними зґвалтовано.
Встановлено факт вбивства жінки, яка захищалася від військових, які її зґвалтували.
Зґвалтуванню піддавалися діти: дівчинка, на ім’я Надеж, якій на той час було близько дев’яти років, і яка була вивезена на навчання в табір Лінго, була зґвалтована і померла від отриманих травм; дівчина, на ім’я Мейв, якій було менш як 15 років і яку насильно утримували в таборі Appartements у Монгбвалу, неодноразово зґвалтована багатьма різними солдатами.

МКС у справі «Прокурор проти Боско Нтаганди» (THE PROSECUTOR v. BOSCO NTAGANDA №ICC-01/04-02/06) дійшов висновків, що дії UPC/FPLC проти цивільного населення були передбачуваним результатом заздалегідь розробленої стратегії, спрямованої на цивільне населення, злочини відбувалися відповідно до політики UPC/FPLC, в яких Боско Нтаганда виконував дуже важливу військову функцію.

Попри заяви окремих начальників (Кахва) перед солдатами, що «будь-який солдат, який … ґвалтує жінок чи дівчат буде розстріляний», військові операції проводились включно зі зґвалтуваннями. Жодного учасника формування UPC/FPLC не було за це покарано.

І хоча у цих та інших випадках зґвалтування цивільного населення не доведено безпосередньої участі Боско Нтаганду, 8 липня 2019 року Судова палата VI МКС визнала його винним поза розумним сумнівом за 18 пунктами обвинувачення у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, зокрема зі статтею 25(3)(a) Римського статуту Боско Нтаганду був визнаний винним як непрямий виконавець у зґвалтуванні як злочині проти людяності (стаття 7(1)(g) Римського статуту) і як воєнному злочині (стаття 8(2)(e)(vi) Римського статуту). Його засуджено строком на 30 років.

Масові ґвалтування мирного населення російськими військовослужбовцями стали страшною реальністю за рік широкомасштабної агресії РФ в Україні.

Після звільнення тимчасово окупованих територій виявлено факти зґвалтування російськими військовими мирних мешканців.

У Київській області у березні 2022 року двоє військовослужбовців РФ увійшли до будинку подружжя, кілька разів зґвалтували 22-річну жінку, вчинили акти сексуального насильства щодо її чоловіка та примусили подружжя до статевого акту в їхній присутності. Потім один з військовослужбовців примусив їхню чотирирічну доньку до орального сексу з ним, що є зґвалтуванням.
В іншому селі російські військові насильно забрали двох жінок, застріливши чоловіка, який намагався захистити свою дружину. Російські військовослужбовці відвезли обох жінок до приміщення, де ґвалтували їх та чинили насильницькі дії сексуального характеру.
13 березня 2022 року в с. Мала Рогань Харківської області до приватної оселі зайшли російські військові. Один з них, погрожуючи зброєю, вивів жінку до сусідньої кімнати, зґвалтував, примушуючи до орального сексу, при цьому погрожував вбити її дитину. Військовослужбовець неодноразово ґвалтував жінку, порізав ножем шию та щоку, бив по обличчю, відрізав пасма волосся. Коли він пішов, жінка з родиною пішки дійшли до Харкова, де їй надали медичну допомогу.
Також зафіксовано випадок, коли вісім російських солдатів зґвалтували чоловіка, якого зупинили на блокпосту.
Свідки повідомляли випадки, коли командири самі організовували зґвалтування або давали вказівки, в яких передбачалося, що вони потурають цьому. Так, під час тимчасової окупації Київщини до приватної оселі прийшли троє військових. Один з них був командиром, який наказав жінці йти з ними, пояснивши: «Наші хлопці випили й хочуть розслабитися». Жінка була зґвалтована.

Перелічені та інші задокументовані злочини російських військослужбовців мають ознаки зґвалтування як воєнного злочину і злочину проти людяності відповідно до елементів злочинів МКС, котрі містять тлумачення статей 7 і 8 Римського статуту.

При цьому російські командири не застосовували дисциплінарних заходів превенції злочинів і не приймали заходів для притягнення винуватців до відповідальності. Вейн Джордаш (Wayne Jordash), британський юрист, який консультує українських прокурорів, зазначив, що бачив ознаки мовчазної згоди командирів у 30 справах, з якими він ознайомився.

Правоохоронними органами України розслідуються всі виявленні злочини. Станом на 4 березня 2023 року прокуратурою України зафіксовано 171 випадок сексуального насильства, пов’язаного з воєнним конфліктом. Більшість з них в Херсонській і Київській областях. Серед постраждалих – 39 чоловіків і 13 неповнолітніх, зокрема хлопчик, інші — жінки.

Але зважаючи на латентність таких злочинів їх може бути в рази більше. За оцінкою правозахисників, у 90% про них не заявляють.

Як свідчить світова практика, постраждалі від таких злочинів через соціальну стигму можуть відмовлятися від повідомлень й подальших їх розслідувань. Так, експерт Мейв Льюїс, надаючи свідчення під час розгляду МКС указаної вище справи, стверджувала, що жінки не повідомляли про своє зґвалтування …тому, що їм було соромно, жертви приховуватимуть своє зґвалтування, щоб уникнути соціальних наслідків.

Таку ситуацію могло б значно змінити притягнення до відповідальності винних і не лише безпосередніх ґвалтівників, а і їх командирів на підставі статті 28 Римського статуту.

На нашу думку, є підстави для притягнення до відповідальності вищого керівництва країни-агресора за аналогією справи Боско Нтаганда. Адже російське військове і політичне керівництво заперечує вчинення сексуальних злочинів, зокрема зґвалтування своїми військовими. Вони не розслідуються або не притягаються до відповідальності російською стороною. Більш того, частини, військовослужбовці яких застосовували численне сексуальне насильство, у т.ч. щодо дітей, отримують нагороди. Так, 64-ій мотострілецькій бригаді, яка дислокувалася у Бучі, і відома численними випадками сексуального насильства, навіть щодо дітей, Указом Путіна від 18.04.2022 надано почесне звання гвардійської за «масовий героїзм і відвагу, стійкість і мужність».

Для притягнення до відповідальності керівництва РФ, військових командирів та безпосередніх злочинців ґвалтівників за зґвалтування як воєнний злочин та злочин проти людяності важливе ретельне документування фактів зґвалтування для подальшої передачі їх до МКС.

Довідково

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Тематика публікації: Війна Права людини Правозахист Світ реагує Сила тилу/Відновлення Світ Україна