Де центр? Або можливі варіанти взаємодії влади та громади в умовах децентралізації

Останні декілька років у Києві поширюється дискусія про можливу модель децентралізації влади. Громада та депутати наполягають на створенні районних рад, що на їх думку найбільш відповідає Європейській Хартії Місцевого Самоврядування прийнятій 15 жовтня 1985 р. Місцева адміністрація разом з мерами інших міст вважає не доцільним введення таких органів, які на практиці дублюють функції міської ради.

Взявши за приклад досвід інших європейських держав поговоримо про можливі шляхи децентралізації та взаємодії влади та громади у м. Києві.

Структура відносин

Спочатку припустимо, що керування соціально-значущими проектами міста може відбуватися у дворівневій системі.

Перший рівень – це Київська міська рада народних депутатів, яка приймає рішення стосовно власності містян та розподілу коштів. Друга – це система громадських утворень таких як ОСН, ОСББ, Громадські організації, Благодійні фонди, які є виконавцями, або замовниками соціально-значущих проектів. При цьому, Міська та Районні державні адміністрації можуть мати в такій системі статистичні, та допоміжні функції. (Малюнок 1)

Формування запитів громадськості – вертикальна взаємодія Основне завдання керівництва міста полягає в тому, щоб надати локальним громадам можливість самостійно вирішувати свої проблеми (при наявності фінансових потоків) та контролювати якість виконаних робіт. Формування запитів громадськості може проходити з поєднанням рейтингового та експертного методів. На даному етапі важливо виділити ті позиції, запити на які можуть бути сформовані мешканцями шляхом рейтингових голосувань, та Захищені статті, запити на які формують виключно експерти.

Прикладом такого формування можуть бути голосування за Громадський Бюджет та рейтингування потреб мешканцями після опрацювання пропозицій експертами:

· Громадянське суспільство (в особі виборних органів, ОСББ, ОСНів, учбових закладів, інших місць скупчення громади) формує прорейтинговані запити;
· Районні адміністрації – кумулятівні офіси, опрацьовують запити та проводять прозорі конкурси на виконання робіт або послуг серед комерційних або громадських організацій;
· Громадські або комерційні організації, що є експертами у своїй сфері реалізовують проекти (суспільні запити) та звітуються про їх виконання;
· Весь процес проходить в єдиній обліковій системі;
· Після реалізації проекту громада-замовник дає зворотній зв’язок щодо якості виконання проектів на основі якого рейтингуються виконавці проектів.

Рейтинг виконавця впливає на вибір підрядника в наступному циклі реалізацій.

Формування проектів рішень – горизонтальна взаємодія

На етапі формування проектів/вирішення проблем громади, формуються Проектні програми. Вони розробляються на базі опитувань та аналізу ситуації, що склалася на даний момент із застосуванням найкращих практик у цій галузі, громадськими або комерційними організаціями (що мають досвід у цій сфері) з врахуванням думок експертів. Краща пропозиція обирається системою по відповідним критеріям та іде на реалізацію. При цьому формується відкритий банк даних наведених пропозицій для використання попереднього досвіду. Організація, що реалізувала проект отримує фінансування та зворотній зв’язок. Питання, які вирішує така система.

Така система взаємодії може вирішити декілька питань:

Питання політиків: «На районному рівні треба мати місце для політики» – в наведеній системі організаціями що реалізують проекти можуть бути організації, що створені політичними партіями, (якщо вони пройдуть відбір). Така система існує у Німеччині – де громадські організації працюють на місцях, втілюючи проекти по напрямкам соціального обслуговування. На основі відношення до роботи таких громадських організацій формується відношення до партій. Тож партії зацікавлені виконувати соціальне замовлення якомога краще.

Питання громадських активістів: «Ми хочемо розподіляти гроші на місцях, якомога ближче до громади» – вирішується капілярним подрібненням фінансових потоків. Фінанси від державних програм, програм місцевого фінансування, міжнародних програм розподіляються до рівня ОСНів, ОСББ, учбових закладів, інших місць скупчення громади де на остаточному рівні громада шляхом голосування розподіляє їх, або спрямовує на відповідний проект. Така система існує у Швейцарії, де кантони щомісячно голосують за ті чи інші рішення які стосуються адміністрування, фінансів та політики. Голосування повинно мати гібридний спосіб. Електронний та паперовий. Обидва способи мають свої переваги та недоліки. Перевага паперового способу в тім, що коли громадянин, обов’язково, приходить на виборчу дільницю щомісячно, вирішуючи державні питання, він сам стає носієм закону та моралі, стає свідомим захисником своїх рішень. Наприклад, не дає паркуватися машинам в місці де він не передбачив паркування. Перевага в електронному засобі голосування є в його мобільності, швидкості та зручності обробки. Обидва засоби повинні бути захищені від фальсифікацій.

Питання адміністрування: «В адміністраціях не вистачає кваліфікованих високооплачуваних кадрів. Нема часу та ресурсів на збір інформації» – За адміністрацію це робить експертне середовище. Виникає банк кращих рішень та практик. Аналог такому процесу – римське прецедентне право та робота всесвітніх CRM систем в IT компаніях.

Питання суспільства: «Чи є місце комерційним організаціям в громадських проектах?» – якщо комерційна організація реалізовує суспільно значущій проект і це є соціальна складова її комерційної діяльності, в яку вона як внесок вкладає свій досвід та знання, такий проект має місце бути. За умови, що зиск для громадянського оточення буде більше ніж вигода комерційної установи. Прикладом цього є висадка дерев компаніями біля своїх офісів, програми приватно-державного партнерства в інших країнах.

Питання ГО: «Як заробляти активістам на своїх вміннях?» – якщо громада оцінила ваш досвід та отримала позитивний продукт, то час та експертність активістів отримає нагороди в складі фінансування вибраного проекту. Прикладом цього можуть слугувати грантові програми.

Питання громадськості: «Ми хочемо отримувати якісні послуги і розуміти, що гроші, що виділяють на наші локальні проблеми дійдуть до призначення» – первинні та вторинні опитування, голосування-рейтингування, інше залучення безпосередніх споживачів, порівняння калькуляцій аналогічних проектів системою дає надію на неупереджені якісні послуги компаній, що зацікавлені в подальшій співпраці з громадою.

Але це відбудеться тільки за умов розуміння філософії людиноцентричності як з боку виконавців так і з боку влади. З іншої сторони, за умов Відповідальності кожного мешканця, що проголосував, за свій вибір.

____________________

Не треба забувати про те, що суспільство, що пам’ятає радянську епоху (де за кожну людину проблему вирішувала держава) не зможе швидко перебудувати споживчу психологію. Тому потрібно планомірно проводити різні види навчання та інформаційну політику яка буде направлена на подолання страхів перед приватною власністю, набуття самостійності в прийнятті рішень громадою, та свідому відповідальність за наслідки таких рішень. Тож поєднавши власні надбання, міжнародний досвід та кращі бізнес-практики ми можемо створити систему взаємовідносин влади та громади через низку громадських та комерційних підприємств, що створюватимуть якісний суспільний продукт.