Декілька кроків до створення «центрів впливу»

На одній з конференцій прозвучала цікава думка: чим більше в країні аналітичних центрів, тим більш вона успішна та демократична.

А що це взагалі таке – аналітичні центри (АЦ)?«Вікіпедія» пропонує таке визначення: аналітичний центр — це організація, яка здійснює дослідження та адвокацію в галузі державного управління. Та виробляє аналітичний продукт – додаю я.

Про стан, класифікацію та функції АЦ в Україні та у світі багато пише професорка Ніна Ржевська у роботі «Аналітичні центри на Заході та в Україні: порівняльний аналіз». Вчена стверджує: АЦ є впливовими політичними акторами сучасного політичного процесу та невід’ємною частиною «третього сектору».

А українські аналітичні центри мають якийсь вплив на політику?

АЦ Європи, США та України суттєво відрізняються між собою умовами існування та завданнями. Наприклад, незалежні американські АЦ – Think Tanks – мають суттєвий вплив на політику США: вони готують професійні рекомендації в економічній сфері, у напрямку громадського життя, допомагають у стратегічному плануванні муніципалітетів. Влада замовляє їм дослідження та підготовку законопроектів (наприклад, Фонд «Спадщина» – Heritage Foundation).

В Європі добре розвинені і державні, й незалежні АЦ, які активно співпрацюють з владою та політичною елітою. Тому громадянське суспільство не завжди може запропонувати альтернативу, каже професорка Ніна Ржевська.

В Україні також працюють державні та незалежні аналітичні структури, які останнім часом намагаються співпрацювати, разом розробляють законопроекти або працюють над рекомендаціями щодо впровадження реформ.

Так, в Україні є низка аналітичних незалежних структур, які беруть участь у вироблені політики держави: Центр політико-правових реформ, Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Лабораторія законодавчих ініціатив тощо. Але чи можна назвати їх впливовими, чи прислухається влада до їх рекомендацій?

На жаль, не завжди. Розробки цих АЦ можуть місяцями чи навіть роками лежати у Верховній Раді без діла. Так українські аналітики навчилися не лише аналізувати та розробляти законопроекти, а й активно лобіювати свої продукти.

А що відбувається з регіональними аналітичними центрами?

Як вони впливають на політику та прийняття рішень на місцях? І взагалі – чи потрібні такі «центри впливу» у регіонах?

Колись на стажуванні в парламенті Естонії перед нами виступав один з міністрів. Мені запам’яталася його фраза: «Якщо вас немає в інтернеті – вас взагалі немає. Навіть на роботу не візьмуть».

Тобто, якщо ви не інформуєте про свою діяльність інтернет, можна вважати, що її не існує.

Тому, аналізуючи діяльність АЦ та активних громадських організацій у Харкові, я використовувала інформацію з відкритих джерел, а не плани, ідеї та проєкти з їхніх Статутів.

Картина сумна. З усіх регіонів найменша кількість АЦ – у Харкові. Офіційних цифр немає, але шляхом опитування колег з Києва, Львова, Одеси, Дніпра та інших міст я побачила приблизну статистику наявності АЦ в регіонах.

Не беремо до уваги АЦ та групи, які створені у політичних партіях, на кафедрах та факультетах ВНЗ. Їхні аналітичні продукти та дослідження мають чітке замовлення. Зазвичай – від влади або партії. І найбільш сумно, що аналітичних продуктів у відкритому доступі немає ані від нейтральних, ані від партійних, ані від кафедральних або провладних структур.

Як в такій ситуації впливати на політику?

Моніторинг ЗМІ показує, що зараз реформами та аналізом політики переймаються окремі експерти і ГО. Проведений аналіз заходів-презентацій, які проходять у Харківському прес-клубі, у прес-центрі «Накипело» демонструє: ГО акцентують увагу на боротьбі з корупцією, на децентралізації, освітній та медичній реформі.

Однак, на жаль, ця активність належить окремим експертам, переважно науковцям, які співпрацюють з владою. І аналітичних статей, досліджень чи підготовлених рекомендацій у відкритому доступі практично немає. Діяльність ГО в підтримку реформ мінімальна.

Якщо брати за основу оцінки діяльності АЦ вироблення якісного практичного аналітичного продукту, тоді аналітичні центри та громадські організації суттєво відрізняються між собою.

На Харківщині зареєстровано понад дві тисячі громадських організацій. З них одиниці виробляють пропозиції та рекомендації для влади. Серед них відзначимо ГО «Експертиза реформ», Фонд місцевої демократії та Лабораторію мирних рішень. На власних сайтах вони публікують дослідження, статті та рекомендації для органів влади, які стосуються конституційної реформи, децентралізації, місцевого самоврядування, діалогів примирення та проблем реінтеграції Донбасу.

Також є ГО, які переймаються освітньою та медичною реформами. Вони тісно та ефективно співпрацюють з владою.

Антикорупційну діяльність веде багато організацій. Вони співпрацюють між собою, організовують лобістські заходи, вимагають від влади працювати прозоро. 

Тиск на владу – основний напрямок діяльності Харківського антикорупційного центру (ХАЦ). ХАЦ виявляє корупційні схеми у земельному секторі, виборчому процесі, фіксує порушення регламенту міської ради. Усі матеріали надає владі та публікує в інтернеті.

Представники ХАЦ активно співпрацюють зі ЗМІ, де підіймають питання відповідальності чиновників за корупційні дії. Але переважно їхня діяльність асоціюється з діяльністю громадської організації, а не аналітичного центру.

Діяльність інших ГО здебільшого зводиться до контролю, критики, протестів та лобіювання власних інтересів. Зазвичай такі організації переймаються проблемами соціального характеру: екологічні питання, боротьба з наркотиками тощо.

Якісну аналітику найчастіше виробляють ті АЦ, які мають державне замовлення. Таких структур у Харкові не більше десяти. Серед них – Соціологічна лабораторія Інституту Внутрішніх справ, Інститут соціальних досліджень, які працюють виключно у напрямку реформування поліції та безпеки, та Харківська правозахисна група, яка здебільшого орієнтується на пенітенціарну реформу. І цього вкрай мало.

Тому виникає необхідність у створенні практичного професійного продукту, у тому, щоб підтримувати народження ефективних аналітичних структур.

Але тут ми стаємо перед ще іншою дилемою: щоб АЦ був впливовим і отримував замовлення на дослідження, він має бути відомим.

З цього приводу влучно висловилася очільниця Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна: «В Україні, для того, щоб аналітичний центр став впливовим, він справді має бути «танком». Це вимога нашої української дійсності. Тут недостатньо мати якісну аналітику. Звичайно, це дуже потрібно. Але для того, щоб цей вплив був, аналітичний центр уже повинен бути впливовим. Ми потрапляємо у таке собі коло – для того, щоб бути впливовим, треба бути впливовим від самого початку!».

Які шляхи для вирішення проблеми?

Почати слід зі створення колективу експертів. Зазвичай це науковці, викладачі зі вченими званнями у різних галузях. Але вони часто виконують замовлення влади, і тоді називати їхні аналітичні висновки та рекомендації незалежними важко. Тому аналітиків, експертів потрібно навчати, адже це головний ресурс організації. І навчати не лише в Україні, а й у міжнародних структурах.

Тільки тоді ми побачимо нейтральні висновки та рекомендації, які суттєво відрізняються від наукових праць.

Чи є така можливість? Думаю, у регіональних фахівців та АЦ – немає. Тому можна розпочати зі стажувань у столичних АЦ України.

Друге питання – фінансування. Отримання коштів від одного донора породжує однотипну аналітику, яка залежить від його пріоритетів. Хоча варто відзначити, що донори ніколи не впливають на проведення та результати досліджень. Але отримати замовлення, наприклад, від влади нереально. Виключення – на вивчення проблеми соціального характеру. Жодна влада не замовить моніторинг діяльності самої себе. Тому можливий вихід із ситуації – вчити АЦ писати проєктні заявки. Гранти допомагають організаціям покращити інституційну спроможність.

Є також надія, що в Україні врешті з’являться умови для ведення бізнесу, який буде підтримувати ОГС.

Третє – заявити про себе. Якщо маєте хоча б невелике, але практичне дослідження – варто розказати про це. На брифінгу, прес-конференції, у соціальних мережах, в статті – в будь-який доступний спосіб.

До речі, ви зустрічали аналітичні статті експертів у пресі або в соціальних мережах? Я бачу активні спроби такої роботи тільки у Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN, до складу якої входять і незалежні харківські експерти. Наприклад, експерти ГО «Експертиза Реформ» та Фонду місцевої демократії.

Четверте – залучення експертів до публічних заходів, тематичних конференцій, дискусій, круглих столів. Там експерт здобуває авторитет і визнання професійності, а це вже половина успіху АЦ. Також на публічних заходах формуються громадські лідери, а це теж важливо.

П’яте – швидка реакція на резонансні політичні події та прийняття рішень владою. Якщо в країні вибори, знакові політичні події або приймаються дискусійні рішення – експерт не може мовчати. Будь-яка його реакція – коментар, стаття, виступ на ТВ, навіть пост у ФБ – це крок до професійності. Навіть якщо більшість не погоджується з позицією експерта. Важливо, що експерт демонструю власну думку, слідкує за подіями в країні та не байдужий до того, що відбувається.

Шосте – співпраця з владою. Це обов’язковий елемент. Немає сенсу робити дослідження та потім ховати його в шухляду стола. Якщо хочете побачити свої напрацювання та рекомендації втіленими у життя, запропонуйте їх тим, хто приймає рішення. А це зазвичай влада – або центральна, або місцева. Діалог з владою – це мистецтво, і експерти мають бездоганно ним оволодіти.

Таким я бачу поточний стан справ у діяльності аналітичних центрів, які займаються публічною політикою та адвокацією реформ в Україні. Картина складається, на мій погляд, не дуже оптимістична. Бо маємо іншу проблему – відсутність лідерів впливу окремо в регіонах і в країні.

Як змінити ситуацію?

На мій погляд, потрібно розпочати з реформування діяльності АЦ, що вже працюють, та моделювати «центри впливу». Створювати інституційно потужні організації з офісами, меблями та секретарями – це вже минуле. Зараз, коли ми всі маємо можливість виробляти свій продукт у будь-якому місці світу, робота АЦ переходить у віртуальну площину. Тому, на мою думку, можна використати досвід американських Think Tanks, де на першому місці діяльності АЦ стоїть правильно організований менеджмент проєктів.

Головний принцип їх роботи – залучення незалежних фахівців за контрактами для вивчення та вирішення проблеми у конкретному напрямку. АЦ у США поділені за проблемами, які вивчають та розв’язують: економічні, гуманітарні, медичні, безпекові тощо. Так можна створити колектив фахівців одного напрямку й готувати якісні продукти.

Хоча, на мою думку, Україні недостатньо лише аналітичної та експертної діяльності. Потрібно адвокатувати, просувати власний продукт у соціальних мережах, ЗМІ, лобіювати у владних органах.

Але найважливіше – створити правове поле для діяльності АЦ. Держава має на законодавчому рівні співпрацювати з аналітиками на умовах партнерства. І в нас є для цього підґрунтя – законопроєкт «Про публічні консультації», який регламентує правила співпраці влади й громади, і який вже другий рік поспіль знаходиться у Верховній Раді. Прийняття цього законопроєкту – єдиний шлях до співпраці та партнерства у законний та зрозумілий спосіб.

Діяльність та робота аналітичних центрів в Україні – дискусійне питання. Тому запрошую до дискусії!

Ольга Мірошник,
Голова Фонду місцевої демократії, регіональний координатор Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN