Декларація чи Декорація прав людини?

10 грудня у світі відзначають День прав людини, адже саме цього дня 1948 року було підписано епохальний документ – Загальна декларація прав людини. Але чи дійсно, через 73 роки, права та свободи, проголошені в Декларації, гарантуються на практиці? Аналізуємо у матеріалі нижче.

МБФ «Альянс громадського здоров’я» запустив регіональну інфокампанію “Декларація чи Декорація прав людини?” з метою привернути увагу громадськості на кричущі кількість та різноманітність порушень прав людини в регіоні Східної Європи та Центральної Азії, особливо – по відношенню до найбільш маргіналізованих груп суспільства, вразливих до ВІЛ та туберкульозу.

Пандемія COVID-19 погіршила ситуацію із дотриманням прав людини у регіоні: за 2020-2021 р.р. системою REAct у 7 країнах було зареєстровано понад 6000 кейсів про порушення прав, стигму та дискримінацію.

“Зібрані докази свідчать про правові бар’єри, переслідування та криміналізацію груп населення, вразливих до ВІЛ. Це ускладнює або зовсім унеможливлює їх доступ до послуг охорони здоров’я, профілактики та лікування ВІЛ, туберкульозу та інших захворювань.” – констатує Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ “Альянс громадського здоров’я”.

Інформаційна кампанія “Декларація чи Декорація прав людини?”, ґрунтуючись на доказах, зібраних через REAct, а також 30 статтях Загальної декларації прав людини, ілюструє, що права вразливих груп населення на практиці продовжують повсюдно порушуватись. На сайті https://react-aph.org опубліковані аналітичні звіти, де відображено основні тенденції та характер правопорушень, а також запропоновано конкретні рекомендації щодо покращення ситуації в кожній із країн.

“Згідно з даними REAct, основними порушниками прав у регіоні ВЄЦА є представники держустанов – медпрацівники, поліція, суди. Зважаючи, що саме держави проголосили свою прихильність до поваги, захисту та просування прав та свобод людини, підписавши Декларацію. Саме держави, через свої держустанови та держструктури, повинні оберігати та гарантувати права людини, а не навпаки – порушувати їх.” – заявляє Андрій Клепіков.

Найчастішими правопорушеннями є дискримінація, неправомірні дії, насильство з боку правоохоронних органів, відмова у доступі до медичних послуг, розголошення медичних даних та стигма з боку працівників закладів охорони здоров’я, фізичне насильство жінок з боку статевих партнерів і родичів, так і офіцерів поліції.

“Аналізуючи кейси в REAct, ми побачили, що немає такої сфери життя, в якій представники спільнот не зіштовхувалися б зі стигмою, дискримінацією або утиском їх прав. Мало того, що права людини порушуються постійно, так ще й до того ж повсюдно. Інфокампанія це якраз і ілюструє. Нам було не складно знайти приклади порушень з реального життя під кожну з тридцяти статей Декларації. А під найбільш “гарячі” статті як ось право на свободу від жорстокого та нелюдського поводження та катувань, право на свободу від довільного затримання, нам доводилося зі сльозами на очах обирати найгучніші кейси серед сотень інших…” – ділиться враженнями Координатор системи РЕАкт у Східній Європі та Центральній Азії та авторка ідеї кампанії, Вікторія Калинюк.