Депутати внесли зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо арешту майна

Верховна Рада України ухвалила Закон “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні”:

Законодавчим актом удосконалено положення Кримінального процесуального кодексу України щодо відшкодування шкоди, завданої протиправними діями підозрюваного, обвинуваченого, унеможливлено недобросовісне використання наявних законодавчих механізмів для уникнення конфіскації майна, спеціальної конфіскації або відшкодування завданої шкоди, у т.ч. у разі задоволення цивільного позову, забезпечено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи, а також підвищено ефективність проведення спеціального досудового розслідування.

Законом викладено статтю 170 Кримінального процесуального кодексу, якою встановлено, що “Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане та застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку”.

Законом встановлено, що “завданням арешту майна є запобігання  можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження”.

Згідно із Законом, “метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, – особи, які, отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін, на суму значно нижчу ринкової вартості або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі: отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів”.

Законом встановлено, що “підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті”.

Законом також:

дозволено забезпечити відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягнення в дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою;

уніфіковано перелік об’єктів, на які може бути накладено арешт; встановлено різний ступінь доведення відповідних обставин для накладення арешту на майно в залежності від його мети;

надана можливість розмежовувати поняття “розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням” та “розмір цивільного позову”;

дозволено зменшувати за пропозицією слідчого, прокурора чи цивільного позивача строк, необхідний для усунення недоліків клопотання про арешт майна;

конкретизовано процесуальний статус майна, вилученого під час обшуку;

передбачено можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших, крім передбачених частиною другою статті 297-1 КПК злочинів, за умови, що вони розслідуються в одному кримінальному провадженні, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідні зміни внесено до статей 170-173, 236, 297¹ КПК.  Законопроект зареєстровано за №2540а.