«Діємо заради порозуміння»: на Вінничині говорили про мир та налагоджували комунікацію

Згідно з Академічним тлумачним словником порозуміння – це взаєморозуміння, згода та спілкування між ким-небудь. У нашому випадку – між внутрішньо переміщеними особами (так званими, вибачте за абревіатуру, ВПО) та місцевими жительками/жителями Вінничини.

Саме порозуміння, налагодження дружньої комунікації, підвищення рівня взаємодовіри та «м’яка» інтеграція ВПО у приймаючі громади стали метою тільки-но завершеного проекту «Діємо заради порозуміння», що був реалізований ГО «Інформаційно-просвітницький центр «ВІСЬ» за підтримки «Українського жіночого фонду» та Інституту миру Сполучених Штатів Америки.

Проект тривав три зимові місяці. А 10 березня, з настанням весни, символічного відродження й початку нового життя, офіційно завершився презентацією. Утім, називати цю презентацію офіційною – украй невірно. Це була по-справжньому дружня зустріч, сповнена щемних спогадів, теплих слів, сліз та обіймів. Але про все по черзі.

У грудні відбулося креативне анонсування проекту. Дітки разом з мамами, татками, тьотями, бабусями … а можливо, мами, татка, тьоті й бабусі разом з дітками розмальовували вазочки, відгадували загадки, ласували смаколиками, отримували подаруночки, гралися. Іншими словами, знайомилися, релаксували, спілкувалися.

У січні жінки з дітками відвідали творчі заняття з форум-театру, під час яких учасниці_ки шукали собі творчий псевдонім, ділилися, як їх називають близькі і не надто близькі люди, і водночас зізнавалися, як би їм хотілося іменуватися, працювали зі своїм тілом, вчилися вивільняти напругу, бути тут і зараз, шукати підтримку й натхнення, а ще намагалися спілкуватися без мовлення.

За словами однієї з учасниць, Ольги, вона «нарешті навчилася відчувати себе саме тут і саме зараз, звертати увагу на дрібниці, які її оточують, смакувати хвилину, яка проходить саме в цю мить. Навіть порахувала сходинки, які ведуть до офісу».

У лютому на старших учасниць і учасників чекали цікаві вправи з ефективних комунікацій, а молодших – справжній зимово-літній пікнік. Допоки дорослі напрацьовували навички з подолання мови ворожнечі та упередженого ставлення, вміння висловлювати почуття, говорити не висновками й означувати проблематику, то дітки не лише відпочивали біля синьої килимкової річки на зелених килимкових острівцях, а також в ігровій формі вчилися командоутворенню й вирішенню конфліктів. А завершився тренінг-пікнік спільним перегляданням мультфільмів, активними іграми й бурхливими веселощами.

Утім, це були не всі активності. За час проекту було проведено 8 настільних ігор, які разом тривали не менше 35 (!) годин. Можливо, прозвучить дещо пафосно, але тепер ми можемо з упевненістю сказати, що настільні ігри – це прекрасний спосіб налагодження комунікацій, об’єднаності, подолання упереджень, вивільнення внутрішньої напруги, релаксу і ДРУЖБИ.

А ще «Діємо заради порозуміння» дало нам 11 історій. Історій, сповнених смутку й спогадів, болю й надії, втрати рідної домівки й родинних зв’язків. Історій, що наважилися й змогли розповісти жінки, які переїхали на Вінничину зі Сходу України та Криму. «Це було дуже зворушливо та водночас важко», «Це дало мені змогу нарешті виговорити свій біль й почати відпускати минуле»…

Ось чому презентація, під час якої ми всі разом не лише слухали історії, плакали й співчували, обіймали й дякували одне одному. Під час якої ми дивилися відеоролик про нас з вами і про мир, що також був відзнятий завдяки проекту, не може бути офіційним завершенням.

Бо не може бути офіційного завершення взаєморозуміння й дружби, довіри та взаємодобра. Слухаймо, дивімось, діймо заради порозуміння!

Долучитися до перегляду відеоролика можна тут.

Долучитися до прослуховування аудіоісторій тут.