Гарантії для журналістів у новому “Антикоронавірусному” законі – юридичний аналіз

30 березня Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” (реєстр. №3275 від 29.03.2020). Закон визначає цілу низку різноманітних заходів держави, спрямованих на зменшення шкоди, яка завдається епідемією і коронавірусом. Окрім податкових пільг, звільнення від орендної плати (за винятком оренди житла), впровадження дистанційного трудового договору, особливостей укладання господарських договорів та інших подібних норм, зазначений закон вводить також новації в роботу журналістів і засобів масової інформації.

Головним, на мою думку, є норма пункту 3 розділу ІІ цього закону, яким встановлюється:

“3. Кабінету Міністрів України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції, обласним, Київській міській державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування при здійсненні заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, забезпечувати безперешкодне пересування журналістів по території України, в тому числі на територіях, де оголошено надзвичайну ситуацію”.

Фактично цією нормою унеможливлюються спроби деяких органів під прикриттям карантинних заходів обмежити діяльність журналістів і їхні можливості в отриманні інформації.

Другим великим блоком варто визначити зміни до процесуальних кодексів, які встановлюють режим проведення судами своїх процесуальних дій в умовах карантину. Зокрема:

• В адміністративному судочинстві впроваджується можливість розгляду справи в режимі відеоконференції. Ця норма не передбачає обмеження присутності під час відеоконференції інших осіб, зокрема журналістів, з огляду на загальні норми про гласність судового процесу.
• У кримінальному процесі слідчий суддя, суд може ухвалити рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, до судового засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, якщо участь у судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи. Як саме визначатиметься наявність загрози життю чи здоров’ю – законом не визначено.
• У господарському процесі суд може ухвалити рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, до судового засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, якщо участь у судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи. Так само не визначено, як встановлюватиметься наявність загрози життю чи здоров’ю.
• У цивільному процесі суд може ухвалити рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, до судового засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, якщо участь у судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи. Як і в попередніх випадках, закон не містить умов і процедури визначення наявності загрози життю чи здоров’ю.

Таким чином, зазначені норми дозволяють суддям вирішувати, хто має бути присутнім у залі судового засідання, а хто – ні. Проте варто нагадати, що згадана вище норма про забезпечення пересування журналістів фактично зобов’язує суддів дозволяти журналістам бути присутніми в залі, зокрема в разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції, якщо тільки в них немає, наприклад, явних ознак застуди.

У режимі відеоконференції можуть проводити свої заходи також органи місцевого самоврядування. Закон не зазначає про можливість присутності журналістів на таких заходах. Проте законом прямо передбачається, що запис дистанційного засідання є невіддільною частиною протоколу засідання. Такий запис, відповідно до положень Закону України “Про доступ до публічної інформації”, є публічною інформацією і має надаватися за  запитом про доступ до публічної інформації.

Закон вносить зміни до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Пункт 38 передбачає:

“38. У Законі України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 10, ст. 43):

1) Статтю 58 доповнити новою частиною 4 такого змісту:

“4. Журналіст телерадіоорганізації має право по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані телерадіоорганізацією, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайну ситуацію, та безперешкодно виконувати свої професійні обов’язки”.

Нагадаю, що, відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України “Про інформацію”, після показування документа, що засвідчує професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безладів, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом. Ця норма є загальною і стосується всіх журналістів. Аналогічне право міститься в пункті 7 частини другої статті 26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, що поширюється лише на журналістів друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств:

“7) по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан”.

Також змінено порядок надання універсальної програмної послуги:

“2) Розділ Х. “Прикінцеві положення” доповнити новими пунктами такого змісту:

31. Встановити, що під час  карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), до складу універсальної програмної послуги входять інформаційні, інформаційно-аналітичні, інформаційно-пізнавальні телерадіопрограми телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення, які відповідно до ліцензій на мовлення здійснюють ефірне телевізійне мовлення або цифрове мовлення з використанням радіочастотного ресурсу на території розташування відповідної багатоканальної телемережі. Провайдери програмної послуги забезпечують включення таких телепрограм до всіх пакетів програм, які вони пропонують абонентам, та забезпечують отримання таких телерадіопрограм усіма абонентами без стягнення будь-якої плати з телерадіоорганізацій, крім випадків, коли телерадіоорганізація подала до Національної ради заяву про невходження та (або) вихід зі складу універсальної програмної послуги та повідомила про це провайдера програмної послуги.

32. Тимчасово, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), порушення строків, встановлених частинами другою-третьою статті 59 цього Закону щодо подачі звітів за попередній (звітний) рік діяльності, не є порушенням цього Закону. При цьому такі звіти мають бути подані телерадіоорганізаціями в строк не пізніше 30 днів після дати завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

Ситуація, пов’язана з епідемією коронавірусу і впровадженням карантину, є новою для всіх: ніхто ще не стикався з такими обставинами. Тому можливість виникнення певних правових колізій і проблем дуже висока. 

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].

Джерело: ІМІ.