Харків: про права людини словами «живих книг»

В Харкові 10 грудня – Міжнародний день прав людини – відзначили тематичною «Живою бібліотекою», щоб нагадати прості слова  «всі різні – всі рівні». 

«Жива бібліотека» – рефреймінговий проект, покликаний поставити під сумнів стереотипи щодо різних ідентичностей і протидіяти дискримінації в суспільстві шляхом проведення відкритих зустрічей з «живими книгами», людьми, які мають унікальний життєвий досвід. Ми всі різні, й цього тезису не потрібно доводити, достатньо подивитись навкруги. Однак варто нам захотіти й ми можемо зрозуміти людину з абсолютно протилежним світосприйняттям. В проекті “книгами”  виступають люди, а “читання” відбувається у вигляді спілкування.

Організатори наголошують, що такі зустрічі це можливість з користю провести час – познайомитись з новими людьми та дізнатися те, над чим ніколи не замислювався раніше, або про що не наважувався спитати, й саме цим змінити власне життя, додавши в нього більше толерантності та уміння приймати інших такими як вони є.

З 13:00 до 16:30 «живою бібліотекою» став майданчик взаємодії, розвитку соціальних ініціатив  Хаб соціальної активності “Студія 42” .

«Живі книги» розказували різні перспективи прав людини – як на практиці (через історії “Живих книг”) можуть реалізуватись права, свободи та обов’язки.  

Марія Ясеновська, математик, життя якої змінила участь в Школі Гельсінського фонду з прав людини у Варшаві, та особиcте знайомство з Мареком Новіцьким (засновником Гельсінського фонду з прав людини у Польщі), розповіла, що у певний момент життя зрозуміла, що громадська діяльність для неї цікавіша за все інше, і саме просування розуміння прав людини виходить найкраще.

Юлія Третяк, членкиня ГО «Україна без тортур», поділилась своїм досвідом відвідування установ виконання покарань, й як відчула, що це її. “Я розумію важливість моїх візитів, адже право на відвідування таких установ має вичерпний перелік осіб. Багато хто думає, що якщо особа потрапила до колонії, то  вона вже не людина. Деякі також вважають, що ув’язнені самі своїми діями заслуговують на жорстоке поводження. Але я обстоюю думку про те, що з людиною мають поводитися так, наче вона на свободі” – щиро розповідає Юлія.

Тренерка з гендерної політики Юлія Башук пояснювала якою мірою гендерна політика України забезпечує  рівні права та можливості жінок й чоловіків гарантовані Конституцією України, Законами “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків” та про реальну ситуацію  наявності або відсутності гендерної рівності, в якій за статистикою Україна посідає 87 місце (передостаннє місто серед Європейських країн). Юлія говорила про чотири ключові сфери: економічну участь й кар’єрні можливості, освіту, здоров’я й виживання, політичні права й можливості. У читачів була можливість дізнатись як законодавство враховує інтереси та становище жінок та в чому дискримінує. 

Віра – ЛГБТ-активістка, учасниця оргкомітету КиївПрайд, президентка ХЖО «Сфера» намагалась пояснити як це бути не такою як всі.  “Понимать, что у тебя, твоих знакомых и друзей законодательно меньше прав, только потому, что любишь не так, как большинство привыкло. Что когда выходишь на улицу высказать на протесте свои требования или просто показать, что существуешь, то в первую очередь думаешь о безопасности, а точнее об опасности быть избитой, или того хуже.” – розповідає “жива книга”.

Екс-помічник міністра МВС з прав людини Юрій Чумак розповів про свої переконання: “По моему убеждению, «право» и «правда» – однокоренные слова. Именно поэтому честное документальное кино о правах человека является лучшим инструментом действенного правового образования населения. В котором нет места пропаганде и «промыванию мозгов»

КВІР-анархо-феміністка Аня не приховувала своїх емоцій й після живої бібліотеки: “Впервые была книгой на живой бибилиотеке. Было сложно найти баланс между лекцией и глубинным интервью “Как я встретил вашу маму”, но я рисовала графики, задавала аудитории встречные вопросы и в итоге отлично провела время. Из всей триады читателей и читательниц больше всего интересовал, конечно, феминизм. В конце даже подискутировали немного о том, не должно ли подняться движение эгалитаризма (или в него мог бы ребрендингнуться феминизм), куда будут вовлечены те, кто хотят бороться с патриархатом и со стороны кейсов женской дискриминации, и со стороны кейсов дискриминации мужской.” 

Велосипедист який з Мюнхена доїхав до України розповідав про внутрішні переживання “Хотя я, в общем-то, турист с немалым опытом дальних велопробегов, перед стартом в Мюнхене у меня дрожали руки и все тело била крупная дрожь. Это от страха сомнения. В том, что все получится, что не подведет техника, что не случится нечто, с чем не смогу справиться в чужих странах. Позднее я понял, что именно это сочетание страха, который меня не оставлял до конца маршрута и благополучное завершение путешествия оставило самые яркие впечатления об этой части всей европейской поездки. Хотя, скажем, и альпинизм в доломитовых Альпах и восхождение на Мармаладу были значительными приключениями. Но там была какая-то предсказуемость удачного исхода. Может мое одиночество в этом велосипедном пробеге добавляло остроты ощущений. Впереди было около 1000 км неопределенности и 10 дней до окончания визы. До этого я никогда не путешествовал так долго один, в чужой стране и без палатки. Решение ехать домой на велосипеде было принято. Так как палатки – моего походного дома – у меня уже не было, – пришлось на весь срок пути к дому стать натуральным велобомжом.”

А про про прояви свободи та щастя розповідав буддист Володимир.

Зазвичай живу біліотеку доповнює музична частина чи перформанс. Цього ж разу доповненням став Марафон написання листів від Amnesty International. В перервах між сесіями читання “живих книг” відвідувачі могли підписати листи підтримки.

Марафон – це щорічний захід Amnesty International, який зазвичай відбувається до Дня прав людини. В рамках цього заходу люди у всьому світі одночасно пишуть листи на захист конкретних осіб, чиї права порушені, та на знак солідарності з ними:

“Ми пишемо листи, щоб приділити трохи більше уваги й часу тим, хто цього потребує, та показати нашу небайдужість. Також, таким чином ми здійснюємо тиск на уряди країн, де відбуваються порушення прав людини. За допомогою Марафону ми висловлюємо солідарність із жертвами порушень прав людини та намагаємося реально змінити людські долі. Я була приємно вражена, що відвідувачі та відвідувачки “Живої бібліотеки” зацікавилися такою тематикою, як права людини та долучилися до Марафону написання листів. Багато хто з них, були здивовані, що завдяки підписам та листам вони реально можуть повпливати на чиюсь долю та домогтися справедливості. Листи мають силу рятувати! Доказом цьому є люди, яких звільнили завдяки листам, справи яких зрушились нарешті з місця, люди, в яких через сотні конвертів вселилась надія на зміни. Чим більше листів – тим більше шансів змінити чиюсь долю або врятувати чиєсь життя.” – доповнює Дарина Мекшун, координаторка Марафону написання листів від Amnesty International.

Остання сесія читання була завершена рівно о 16:30, після чого продовжилось неформальне спілкування, підписання листів а о 17:00 – гочався перегляд документального фільму «Російська держава проти Олега Сенцова» від  XIV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Проект доводить, що кожна людина це непересічна особистість а індивідуальність, за якою стоїть унікальна життєва історія.