Громадська участь в умовах воєнного стану: виклики та ролі інститутів громадянського суспільства

Працюючи в локальних громадах, інститути громадянського суспільства (далі — ІГС) часто нарікають на пасивність жителів у контексті організації громадської участі. При цьому місцева влада до небажання жителів йти на комунікацію, взаємодію та співпрацю додає такий фактор, як воєнний стан. Водночас є багато успішних прикладів, які демонструють можливості розвитку цих інструментів.

Обговорити, як ІГС можуть сприяти ефективному запровадженню інструментів громадської участі, визначити їхні ключові ролі та ознайомитися з успішними кейсами реалізації таких інструментів у локальних громадах зібралися учасники інформаційної зустрічі «Роль і можливості інститутів громадянського суспільства у впровадженні інструментів громадської участі в локальних громадах в умовах воєнного стану» 17 грудня.

Спікерка заходу Ірина Гайдучик, регіональна координаторка Мережі UPLAN на Волині, виконавча директорка ГО «Волинський Інститут Права», окреслила низку викликів, з якими стикаються такі ІГС у своїй діяльності.

По-перше, аргумент «Не на часі!» знову лунає як від представників влади щодо інструментів участі, загалом громадської участі в процесах ухвалення рішень, так і від активістів, громадських організацій, які віддають перевагу іншим задачам та відкладають питання місцевої демократії на післявоєнний час. Важливий нюанс — цей аргумент можна почути саме від новостворених ГО, тому, на думку пані Ірини, завдання організацій, які працюють досить тривалий час, полягає в тому, щоб мотивувати, підтримувати, менторити ті організації, які створюються на місцях, звісно за наявності можливостей та ресурсів.

Другий виклик — пасивність жителів громад. Треба розуміти, що залучати й забезпечувати громадську участь — це обов’язок ОМС відповідно до законодавства; долучатися, взаємодіяти, співпрацювати — це право жителів територіальної громади. Тому між правами й обов’язками необхідно встановити певні правила й не чекати активності від усіх, а шукати активістів, ініціативні групи в громаді, які допомагатимуть вибудовувати комунікацію й всю систему.

Україна живе в режимі воєнного стану, який накладає вимушені обмеження, а також запроваджує особливий режим роботи державних органів та інституцій. Це може стати виправданням для приховування певної інформації або уникнення відповідальності та є ще одним викликом. Насправді розвиток територіальних громад залежить зокрема від готовності бути відкритими один одного.

Кожна громада особлива й унікальна, але дуже важливо, щоб кожна сторона цієї взаємодії — громадський сектор, ОМС — чітко розуміла свої ролі. Представники ІГС часто перебирають на себе непритаманні ролі, водночас залишаючи власні завдання на другому плані. Наприклад, ІГС можуть надавати певний супровід, експертну допомогу ОМС для напрацювання зрозумілих рішень, але їхня реалізація значною мірою залежить від посадовців ОМС. До того ж на ІГС покладають величезні очікування щодо активної участі в процесах відновлення та розвитку локальних громад, взаємодії з різними соціальними групами для їхнього включення, проте самі ІГС мають розуміти, чи готові до цих ролей і чи усвідомлюють їх.

Ірина Гайдучик поділилася з учасниками заходу своїм баченням щодо ролей ІГС у запровадженні наявних та пошуку нових інструментів громадської участі:

• Аналіз наявних практик, настроїв жителів, прогалин у діяльності ОМС, локальних нормативно-правових актів. Вироблення конкретних пропозицій та їхня адвокація.
• Інформаційно-просвітницька робота для підвищення обізнаності громадян про доступні інструменти участі.
• Підвищення компетенцій представників органів влади.
• Фасилітація процесів між жителями та органами влади з метою створення простору для діалогу. Організація діалогу «за інтересами».
• Супровід у створенні кращих практик від жителів. Супровід у реалізації інструментів взаємодії від ОМС.
• Адвокація змін у місцевих рішеннях, або ж напрацювання конкретних, зрозумілих, адаптованих правил взаємодії.
• Розбудова довіри шляхом демонстрації прозорості та ефективності взаємодії.

«Кожна громада має унікальний контекст, про це також не варто забувати. Немає універсальної формули взаємодії. Треба приходити в громаду, робити певний аналіз, на його основі шукати підходи, не боятися помилитися, а якщо щось не вдається — відверто про це говорити. Потрібно постійно шукати можливості для того, щоб вивести свою унікальну формулу в кожній унікальній громаді для того, щоб це почало працювати далі», — зазначила спікерка.

Учасники заходу мали можливість поділитися проблемами, з якими стикнулися у своїй діяльності, та почути поради колег із чітким алгоритмом подальших дій. Також пані Ірина представила учасникам заходу успішні практики залучення громадян за допомогою різних офлайн-інструментів участі, які ІГС впроваджують у локальних громадах. Вона наголосила на важливості ділитися не тільки тим, що вдається, а й викликами, які супроводжують реалізацію того чи іншого інструменту, перепонами, які не дають реалізувати його повною мірою, а також закликала бути повністю відкритими й прозорими, що своєю чергою створюватиме основу для ефективної співпраці та довіри.

Захід організував Центр політико-правових реформ, ГО «Волинський Інститут Права», ГС «Агенція місцевого економічного розвитку Яворівщини» за участі експертів Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.