Громади, медіа та суспільство – як нам бути разом?

Як бути конкурентоздатним у сучасному світи? Головне – не бути динозавром (с)

Проект «Підтримка соціальної згуртованості в Україні: ініціативи громади з розбудови миру та адвокасі» покликаний зробити співпрацю місцевої влади, медіа та власне громад максимально ефективною. Діалог, цінності та знання – ключові слова, що звучали на відкритті проекту 24 січня, де були присутні 80 учасників з усієї України. Спікери з Києва, Херсона, Львова та Ізмаїлу та представники міжнародних донорських організацій обговорювали ті речі, про які частіше говоримо на кухнях, ніж у кабінетах.

Як зазначив один зі спікерів Олег Саакян, громадянське суспільство створює нове, і саме завдяки цим спонтанним інноваціям забезпечується розвиток суспільства. Інновації потрібні щоб «залишатися на плаву» у бурхливому морі соціальних процесів, й не перетворитися на динозавра, бо вони вимерли. Ідеального світу, де всі державні й громадські організацій виконують виключно свої функції не існує, і явлення що «хтось прийде порядок наведе» – утопічне. Натомість об’єднання колективних зусиль дозволяє змінювати світ маленькими кроками – від ініціювання реформ (на прикладі «Реанімаційного пакету реформ») до збереження екосистем районів міста (на прикладі on-line спільноти мешканців Подолу «Подоляночка», що об’єднує понад 4 тисячі користувачів). 

Бути разом зі своєю громадою (школою, районом, професійною спільнотою) насправді і простіше, і складніше, ніж може здатися на перший погляд.  Захищати дерева від наглої смерті у вигляді телеграфного стовпа можна, як виявляється, навіть не виходячи із затишного фейсбуку. Створити стихійний парк трохи складніше, але і це можливо – приклад «Самосаду» на тому ж Старому Подолі (кейси  з тієї ж спільноти «Подоляночка»). При цьому не обов’язково реєструвати громадську організацію – достатньо людського бажання й швидкісного інтернету. Спільнота росте і розвивається, формуючи  екосистему активних громадян. Маленькими кроками «побутового» активізму можна і робити своє власне життя комфортнішим, й формувати інновації глобальнішого рівня – міста, регіону, якщо трохи замріятись, то і країни. Приклади інноваційних проектів, які наводив Олег, вражають. Впевнена, що подібні success stories присутні не тільки на київському Подолі, а й у кожному чи майже кожному місті.

Медіа-проект «Заборона» шукає теми, які і цікавлять, і відлякують, тому мають бути обговорені публічно. Може здатися, що заборонених тем у інформаційному просторі України немає, а насправді їх більше, ніж вагонів у поїзді далекого прямування. Модельний бізнес, сексуальна просвіта, і це тільки вершина айсберга. Приклади протистояння активістів репресивній цивілізації у різних областях України утворюють документальний серіал #Підпалюй. Це історії щоденної боротьби героїв і героїнь рівновіддалених від центру містечок, які змінюють реальність своїх населених пунктів. Індустріальний Маріуполь, Нова Каховка, звідки масово їде молодь, приморський Херсон і багатокультурний Ужгород вже увійшли до мапи док-серіалу.

Можливо, на черзі саме ваше місто.  Музичні гурти, що виступають у гаражах, вчителі-ентузіасти, що виходять разом з учнями на мирні мітинги – звичайній люди, які роблять незвичайне – культуру, мистецтво та інновації. Ті самі, які з часом назвуть культурним тлом 2к19 року.

Мандрівне онлайн-радіо SKOVORODA на власному прикладі демонструє, як можна бути в тренді, навіть якщо ти – радіо, назване на честь стародавнього філософа. «Світ ловив мене, але на впіймав», казав той, а от творці «Радіо-Сковорода» впіймали хвилю народного визнання й продовжують на ній випливати у широке море соціально-культурних змін. Медіа в Україні, на думку співзасновника радіо Андія Чемеса, асоціюються зі словом «пристрасть», і це варто враховувати, якщо ви мрієте створити свій медіа-продукт. Власними силами можна створити не тільки іграшку, але й медіа – і якщо є спільна пристрасть і «сродна праця», то і незалежні ЗМІ можуть не тільки існувати, але й завойовувати аудиторії. Як долучитися до створення мандрівного радіо? Спойлер: диплом журналіста не обов’язковий. Якщо ви відчуваєте себе експертом/експерткою у будь-якій актуальній темі, ви можете долучитися до команди із власною ідеєю програми чи подкасту.

«The Ukrainians» – онлайн-журнал про українців, ініціативу та відповідальність.  Це проект про те, що якщо нам як суспільству не вистачає від повільності й проактивності – то якраз про це потрібно розповідати, – говорить Тарас Прокопишин. Історії успішних українців цікавлять аудиторію не менш, ніж скандали-секс-смерь, та інші «S» медіапростору. І якщо ви хочете, щоб про вашу мега-діяльність дізналися поза вашою організацією – то варто не «презентувати», а розповідати історію, близьку для людей. Можна говорити про сотні тисяч переселенців, а можна знайти проникливу біографію людини, в якій інші впізнають себе, і останнє якраз викликає ту «пристрасть», на якій і будуються аудиторії.

Мереживна співпраця – чи не найважливіший тренд співпраці влади, медіа й активної громадськості. Учасники процесів – культурних, політичних, недійних – не можуть, а як виявляється, і не повинні мати однакову освіту, погляди та досвід. Тому залог успішності ініціатив – це різний досвід «гравців», що беруть  них участь, об’єднаний для спільних дій. Політик, бізнесмен, студент та молода мама можуть краще разом вирішити проблему громади, ніж, наприклад, експертна комісія з певних питань. Це працює не завжди, але у сучасному суспільстві турбулентності здебільшого саме так ефективніше вирішувати питання. Часто «маленькі люди» з непересічними власними історіями можуть запропонувати більше, аніж ті, хто «у восоких кабінетах». Це свідчить про те, що їм варто співпрацювати.

Максим Єлігулашвілі, аналітик та фасилітатор діалогів, розповів про те, як дані досліджень можуть бути використані на благо спільноти. Адже буває так що, живучи на сусідніх вулицях, в межуючи областях чи будинках, ми можемо не знати абсолютно нічого одне про одного, що, в свою чергу, породжує стереотипи та страхи. В той самий час, «якщо у вас чоловік чи дружина, кум чи сват походить з іншої спільноти, і відповідно, ви знаєте дещо про «тих, інших», то і вірогідність конфлікту зменшується».  Інструменти збереження миру прості – знати більше одне про одного, і тоді поріг «інакшості», об який раз у раз спотикаємось, зникне. Про ідеальний мир часто мислимо як про єдинорога – що  прийде і врятує.

Але, як свідчать все ті ж дослідження, єдиноріг – це тварина що існувала багато років тому і зникала, тому мир доведеться будувати власними силами. Завдяки дослідженням у громаді ми можемо дізнаватися, за словами пана Максима, про те «який саме єдиноріг, тобто який мир  нам потрібен», і діяти відповідно до отриманої інформації. Сила-силенна конфліктів виникає не через геополітичні зовнішні чинники, а через набагато «приземленеші» проблеми – куди вивозити сміття, чи треба будувати нову школу і подібне. Тому знати більше про потреби громади (не абстрактної громади, а власного мікрокосму) – перший етап на шляху до того бажаного миру і діалогу. Релігійну, регіональну, місцеву специфіку варто враховувати, а як інакше її враховувати, окрім як поспілкувавшись з людьми? Звичайно, такі розмови не замінять репрезентативного дослідження по свій країні, але принаймні дадуть чітке розуміння про що і як треба запитувати в анкеті. Бо уявлення про щастя і що треба громаді у всіх різні. Фокус-групи, експертні обговорення й подальша  комунікація – це не панацея від конфліктів, але один із засобів, необхідний для їх вирішення. Оптика, що  допомагає «вполювати єдинорога» – це інклюзивність, готовність включати різні голоси, щоб дослідити громаду.

Дослідження «мови ворожнечі» і чому взагалі виникає ворожнеча до інших (ромів, ЛГБТ спільноти, переселенців, що так само як і кожен з нас,є громадянами спільної держави) – важлива для того, щоб влада, і місцева зокрема, знала як діяти у ситуації конфлікту, – зазначає Світлана Гудь, представниця «Регіонального аналітичного центру» з Ізмаїлу, Одеської області.

В ідеально-бюрократичному суспільстві все вирішується комісіями, запитами та відповідями на них, але ми живемо в суспільстві яке саме в шоці від власного існування, тому принцип горизонтальної співпраці діє краще, ніж сотні написаних звернень. Там, де немає ієрархія «хто має пофарбувати лавочку», або захищати ту чи іншу історичну пам’ятку, що опиняється під загрозою знищення, на перший план виходять колективні інтереси і, зрештою, колективні спів-дії. В результаті цього ставлення «мисли глобально, дій локально», питання вирішуються незвичним шляхом, але вирішуються. «Неусвідомлена компетентність» – це явище, коли особа навіть не знає, що розбирається у якомусь питанні, вона інтуїтивно використовує свої знання на практиці. Але якщо її спитати і попросити навчити цьому – то знання стане вже колективним надбанням. В цьому і полягає «комунікаційне диво», яке забезпечує розуміння.

Проект надаватиме допомогу організаціям громадянського суспільства, медіа та місцевим органам влади в розвитку навичок (аналіз, діалог, адвокація) та компетенцій для ефективного розв’язання нагальних питань у своїх громадах. Проект здійснює незалежна міжнародна організація з розбудови миру International Alert у співпраці з міжнародною некомерційною організацією з розвитку ЗМІ Thomson Media, партнером Thomson Foundation Group, за підтримки Європейського Союзу.

Фото – надані організаторами та з особистого архіву.

Для отримання додаткової інформації про проект ви можете звернутися до організаторів, зокрема, за електронною адресою: [email protected].