“Коли війна закінчиться – люди стануть зовсім іншими”, – Наталія Драціон, волонтерка із Богуслава
"Не зважати на негатив, робити те, що можна зробити. Коли голова зайнята добрими справами - менше часу на негатив і самому легше. І ти не псуєш атмосферу навколо. І просто розуміти, що всім зараз ...
Додано:
anastasiiarashchenko
“Не зважати на негатив, робити те, що можна зробити. Коли голова зайнята добрими справами – менше часу на негатив і самому легше. І ти не псуєш атмосферу навколо. І просто розуміти, що всім зараз важко. Але, роби те, що ти можеш робити. І не чіпай нікого. І всім буде щастя”, – Наталія Драціон, волонтерка із Богуслава про те, де брати «внутрішній ресурс» і про те, як війна вчить нас цінувати.
“Мене звати Наталія, мені 35 років, я – вчитель малювання. Я викладаю у Богуславі вже другий рік. Сюди приїхала ще з карантином. А взагалі – я родом з Одеси. Та ще у 1998 році переїхала в Крим, до бабусі. Це все історія про те, як я потрапила у Богуслав. У Криму в мене була подружка, з якою ми разом ходили в художню школу, а у неї бабуся працювала у Богуславському коледжі. Звісно, подруга поїхала навчатися туди. А через рік- і я за нею. Так я і познайомилась із містом”.
Як себе підтримувати у цей час, щоб бути в ресурсі, не стомлюватися?
- Для себе намагаюся не виключати із життя якісь звичні для мене речі: хоча б йога, медитація, щось таке. Але, направду, я дуже з’їхала по цьому всьому. Взагалі зараз майже нічого не читаю, майже нічого не слухаю. Насправді, я більше отримую просто від когось. От якось так дивно – наче робиш те ж саме і навіть не уявляєш, як це приємно, коли щось роблять і для тебе. От мені нещодавно просто «зробили день» – привезли мішок корму для котів. Серед безлічі справ і завдань – хтось пам’ятає, що в мене вдома 5 котів.
- Про що найбільше мрієш?
- Я розумію, що я трохи за 4 місяці починаю «закінчуватися». По-перше, треба трохи себе розвантажити. Планую трохи «підтягнути» роботу. Я дуже рада, що в мене є гурток. Це дійсно моє, я це люблю. Це те, що, безперечно тримає мене на плаву. Але треба розбиратися й із своїм життям. А, якщо говорити про мрії глобальніші, то зараз важко взагалі про щось мріяти. Попередні мрії стали якимись дурницями. Мені здається, коли війна закінчиться, люди стануть зовсім іншими. І у всіх точно будуть інші бажання.
- Що б ти хотіла зараз побажати українцям?
- Не зважати на негатив, робити те, що можна зробити. Коли голова зайнята добрими справами – менше часу на негатив і самому легше. І ти не псуєш атмосферу навколо. І просто розуміти, що всім зараз важко. Але, роби те, що ти можеш робити. І не чіпай нікого. І всім буде щастя.
Читати інтерв’ю повністю тут.
Авторка інтерв’ю:
Анастасія Ращенко, координаторка ВІ «Активна Громада» у м. Богуслав