Сильні команди не виникають на порожньому місці. Вони формуються з досвідом, вчаться на успіхах, і тим більше на помилках. Залишаються стійкими, якщо люди в них розуміють що та навіщо роблять. Далі про те, що впливало на розвиток команди Громадського об’єднання “Молодіжна організація “СТАН””, дозволило ефективно працювати й реагувати на виклики війни перед громадянським суспільством.

Три сценарії 

В середині лютого 2022 року команда ГО “Молодіжна організація “СТАН”” зібралася, щоби обговорити, як бути в разі агресії Росії. Розробили плани дій на випадок трьох сценаріїв:

1. Росія спровокує загострення на сході України.
2. Росія почне диверсії чи теракти по всій території України.
3. Повномасштабне воєнне вторгнення.

Третій сценарій здавався абсурдним і неймовірним, та все ж, команда розпланувала майбутні кроки й на випадок великої неприкритої війни.

Найперше: ворог може обірвати інтернет чи телефонний зв’язок, тому для координації слід буде зібратися в офісі СТАНУ.

Врахували, що з територій, де воюватимуть, рине потік людей. Одні намагатимуться перебратися в Європу, інші тимчасово зупинятимуться у віддалених від Росії західних областях. Різко постане потреба транспорту та житла. Отже, в приміщенні СТАНУ прийматимуть активістів, які потрапили в біду. Ті зможуть зупинятися на кілька діб, поки не знайдуть собі комфортніше помешкання. Офіс (а так насправді — ресурсний центр) стане чимось на кшталт шелтеру та коворкінгу для громадянського суспільства.

Ясна річ, закупили каремати і спальники, туристичні газові пальники, їжу швидкого приготування. Подбали про запас круп, макаронів, питної води. Все це було в ресурсному центрі СТАНУ ще до повномасштабного вторгнення.

Вдосвіта 24 лютого Росія обстріляла ракетами цілі по всій Україні, вдерлася військами вздовж усієї лінії кордону. Почала жорстоку, загарбницьку, безпрецедентну для Європи з часів Другої Світової, війну. Справдився третій сценарій. Того ж дня, о восьмій тридцять команда Молодіжної організації вже зібралася на кухні ресурсного центру. “Ми були готові до всього, відразу почали зідзвонюватися. Було таке враження — що це проєкт, який ми запланували і треба його реалізовувати”, — розповідає операційна менеджерка СТАНу Марічка Келій.

Криза

СТАН виник 2008 року як протестне літературне угруповання, та з часом виріс до громадської організації, яка через неформальну освіту й правозахисну діяльність підтримує людей (особливо з вразливих соціальних та етнічних груп), що хочуть і можуть бути агентами змін у суспільстві. З початком пандемії ковіду для організації почався період невизначеності. Навесні 2020 року попередні проєкти, які вона втілювала, завершилися, а нові виявилися “не на часі”. Світ зосередився на боротьбі з вірусом і вкрай важко було знайти підтримку для того, чим займається СТАН. Частина людей з команди почали шукати іншу зайнятість. Нависло відчуття, що організація може зупинитися зовсім.

Це була криза. Та криза — це не лише, коли тяжко. Це й зміни, адаптація до нових умов. 

СТАНУ пощастило. Саме в пік кризового періоду, організація почала співпрацювати з донором — IM Swedish Development Partner — що був зацікавлений підтримувати не скільки конкретні проєкти, стільки розробку стратегії, розвиток людей, на яких тримається СТАН. Інвестувати у зміцнення організації, яка стане каталізатором змін у суспільстві.

Завдяки цьому, влітку 2020 року в команди з’явився шанс видихнути, зрозуміти “хто ми та що ми робимо”. За підтримки ІМ Swedish Development Partner СТАН провів стратегічну сесію на косі Бирючий Острів, що в Азовському морі. Команда розробила стратегію діяльності до 2022 року, і що дуже важливо — вдосконалила механізм управління організацією. “Якщо людина багато приносить, вона має відчувати, що її чують. — Пояснює член правління та координатор проєктів СТАНУ Дмитро Кузнєцов. — Тому ми придумали механізм, як кожен чи кожна може впливати на прийняття рішень”.

Про команду та довіру

У співпраці з ІМ станівці отримали тренінги, фахові консультації, підтримку від представниць та представників шведської організації на особистих та онлайн зустрічах. Важливо, що при цьому вони мали повну свободу визначати пріоритети розвитку. 

“Колеги з ІМ казали: “Якщо ви вважаєте, що вам треба дізнатися про ненасильницьку комунікацію — використовуйте кошти на ненасильницьку комунікацію. — Пояснює голова правління СТАНу Ярослав Мінкін. — Якщо ви вважаєте, що треба найняти психолога — наймайте психолога”. Вони довіряють нам як інституції та навчили нас довіряти їм”.

Можливо, довіра — це один із найважливіших уроків такого партнерства.  “Ми у СТАНі боляче ставимося до невдач, а вони нам кажуть: “Це ж ваші вивчені уроки, про це також пишіть нам”. — Розповідає операційна менеджерка СТАНу Марічка Келій. — Чи ми зробимо крок не в дедлайн, чи в нас будуть не такі цифри: ми все з ними проговорюємо, не боячись, що закриють фінансування. Це донор, із яким можна щиро про все говорити”.

Інший важливий урок: команда — це найважливіше, що є в організації. ІМ всіляко доносили цю істину, також підтримали можливості для членів та членкинь СТАНу скористатися послугами психотерапевта чи піти на додаткові освітні програми, скажімо, вивчення іноземної мови. Цінною стала й комунікація з іншими українськими та закордонними організаціями, яких підтримує ІМ. А це — обмін досвідом, партнерство та взаємна підтримка. “Все, що в нас було з ІМ, відколи організація з’явилася в житті СТАНУ — це про зміну ставлення до команди, про цінування людей, які є. — пояснює Юлія Любич, координаторка освітнього напрямку в СТАНі. —  Все ж від людей залежить: як вони працюють, чи вони втомлені, чи ростуть, чи аналізують свій досвід”.

Більше, ніж офіс 

Протягом 2020 року команда СТАНУ розширилася з 8 до 14 осіб, їм стало вже тісно в старому офісі. Крім того, станівці мріяли працювати в приміщенні, яке було би чимось більшим, ніж просто офісом. Щоб там можна було проводити освітні заходи, концерти, дискусії. Щоб у них могли зупинятися колеги з інших міст: переночувати, працювати. Щоб це було одне з тих місць, які формує навколо себе середовище. 

ІМ підтримала таку ініціативу й ГО СТАН орендувала приміщення 114 м2  недалеко від центру Івано-Франківська, зробила там ремонт і вже у червні 2021 року переїхала до нового дому. Його називають не офісом, а ресурсним центром. Це квартира в одному з давніх, австрійських будинків міста. Там є три просторі кімнати, в одній з яких можна проводити відкриті заходи, а за потреби — можна й пожити. Тим більше, що в ресурсному центрі є також повноцінна кухня та вбиральня з душем.

Результат 

Приміщення — це ресурс. Організація — це люди. 

Освіта та розвиток, можливості для команди, про які йшлося вище  — це не про красиве життя, а про те, щоб робити свою роботу добре. А надто, коли сусідня країна прийшла з війною, принесла, вбивства та зґвалтування, поруйнувала домівки та цілі міста. Коли довкола люди, які переїхали, щоби врятувати життя й не мусити жити в підвалах,  які потребують зайнятості, психологічної та юридичної підтримки, коли довкола діти, яким треба вчитися і боротися з шоком. 

Якщо вже ваша робота допомагати —  вчіться робити це професійно. 

***

24 лютого  вже вранці команда СТАНУ вже була в ресурсному центрі. Як і домовлялися, зустрілися, щоб бути на зв’язку і швидко визначитися з подальшими діями.

Один із запланованих заздалегідь кроків — організувати шелтер для людей, які їхатимуть із найнебезпечніших міст. Отож, перших переселенців у ресурсному центрі зустріли ще 24 лютого. Крім того, зараз тут працюють представники організацій Українська Призма з Чернігова, КримSOS із Києва, благодійного фонду Карітас Харків. Тут зупинялися фотокореспондентки з Австрії, працювала художниця Маша Вишедська.

24 лютого, знову ж таки, до ресурсного центру прийшла Світлана Тарахкало, засновниця альтернативної школи “Невгамовні”. Раніше Світлана не раз співпрацювала зі СТАНом, тепер вона вирішила переобладнати школу на шелтер для переселенців. СТАН допоміг зі свого боку,  закупив пральні та посудомийні машини, мультиварки, термопот, чайники та іншу необхідну техніку. Наступного дня “Невгамовні” вже прийняли перших переселенців, а з початку березня шелтер заповнений. Нині СТАН працює також з подібними шелтерами в смт Лисець біля Івано-Франківська, у Ворохті, у Чернівцях, у Бакоші Закарпатської області.  Координатори цих прихистків — старі друзі та партнери організації, випускники її освітніх програм.

З 1 березня  волонтери годують та підтримують переселенців на вокзалі. Ініціатива поєднала різних людей різних професій і спільнот, але Марічка Келій зі СТАНУ була серед тих, хто це почав.

Також станівці зараз розробляють програми психологічної та юридичної підтримки. Працюють над освітніми проєктами для дітей, які вже впроваджуються в партнерських шелтерах.

Ці речі — швидка реакція команди на війну. Поки що вони забирають більшість часу та інших ресурсів. Попри те, СТАН вже працює над поверненням в колію своїх первинних проєктів, пов’язаних із розмаїттям, неформальною освітою для “агентів змін”, підтримкою вразливих соціальних та етнічних груп. Зрозуміло, що тут врахують потреби та досвід суспільства в умовах війни.