Квіти пам’яті для учасників Медвинського повстання і жертв більшовицького терору

Раніше про ці місця говорили півголосом, адже ті, хто там похований, здавалось би, програли. Але завдяки цим голосам – свідченням, спогадам, хрестам і символічним могилам – вдалося зберегти пам’ять про те, що 100 років тому в Медвині боролися за Україну. І тепер, коли ми маємо власну державу, можемо говорити про ці місця і про людей, які за ними стоять, на повен голос.

Саме тому у суботу 9 жовтня відбулася акція «Квіти пам’яті», під час якої представники Медвинської громади, освітньої ініціативи «Медвин. Повстання», громадські і політичні діячі відвідали могили повстанців і страчених будьонівцями 13 жовтня 1920 року медвинських заручників, з’їздивши на медвинські кладовища, а також у с. Стара Буда на Черкащині – на могилу Антіна Митяя – бандуриста, ідеолога Медвинського повстання, який 100 років, восени 1921 року тому загинув у бою з більшовиками.

Кам’яний хрест на могилі Купріяна і Ничипора Хижняків.

Акція почалася в центрі Медвина з покладання квітів до пам’ятника Медвинському повстанню; тоді ж виступили голова Медвинської громади Ігнат Сергієнко та дослідники Медвинського повстання – співзасновниця освітньої ініціативи «Медвин. Повстання» Марина Гогуля та краєзнавець, співробітник відділу культури і туризму Медвинської громади Петро Гогуля.

«Місця пам’яті, які ми сьогодні відвідуємо, спільним мають не лише те, що стосуються Медвинського повстання, а й те, що майже всі люди, яким вони присвячені – які там поховані або для яких насипані символічні могили – були вбиті. Ховали їх уночі і таємно, як це робиться, коли намагаються приховати злочин. Однак сьогодні ми повертаємо справедливість, вголос називаючи імена знищених наших земляків і відкрито говорячи про тих, хто їх убив» – наголосила Марина Гогуля.
 
Того дня квіти пам’яті покладали на символічні могили Захара Миколенка, Якова Марушевського, Миколи Кнюха і Мусія Шуляка – учасників повстання, розстріляних під час Великого Терору 1938 році в Києві і таємно похованих у Биківні, а також на справжні могили Купріяна і Ничипора Хижняків, Максима Заваденка і Даценка, яких більшовики-будьонівці взяли в полон стратили увечері 13 жовтня 1920 року біля урочища «Ковтунів лісок» (їхні тіла у ніч на Покрову рідні розібрали і поховали на місцевих цвинтарях). Відвідали могилу Варфоломія Дубини – члена товариства «Просвіта», батька очевидця Медвинського повстання, автора книжки спогадів «Горить Медвин» Івана Дубинця, посадили і поклали квіти і лампадки до могили ідеолога Медвинського повстання, бандуриста Антіна Митяя. Це тільки ті поховання, які вдалося встановити протягом більш як трьох десятків років пошукової роботи місцевих краєзнавців, а скільки ще могил належить віднайти і гідно вшанувати…

На могилі Антіна Митяя у с. Стара Буда на Черкащині. 9 жовтня 2021 р.

Про свої враження від поїздки розповідає начальниця відділу культури і туризму Медвинського ТГ Вікторія Микитенко: «Ми живемо в час, коли можна обговорювати різні теми, без страху слухати, запитувати та розповідати. Поїздка, яка відбулася в рамках акції ‘Квіти пам’яті’, повертає з забуття істинних героїв… Поїздка дала змогу чути та відчувати частину реальної історії нашої держави, зокрема Медвина, а реальної тому що досліджували та продовжують досліджувати її українці, мотивовані та сповнені національної гідності».

Меморіальні заходи відбувалися в Медвині і 13 жовтня, у 101 річницю страти будьонівцями майже 80 заручників: до місця страти медвинців, біля Ковтунового ліска, попри дощову погоду, прийшли і приїхали небайдужі односельці і гості Медвина – де і мала б відбутися щорічна церемонія вшанування.

Виступ Івана Зайця біля меморіалу страченим будьонівцями медвинських заручників. 13 жовтня 2021 р.