ЛКП «ЛЕВ»: у ветцентрі для бездомних тварин нема навіть натяку на гицлярню!

На жаль, діяльність комунального підприємства «Лев», котре плідно опікується у Львові долею безпритульних тварин-безхатченків, вже тривалий час стикається зі спротивом певної частини міських зооволонтерів. Адже їх і раніше не влаштовувала, як вони твердять, «нефахова»  діяльність колишнього директора, а нині  тим більш викликає нищівну критику робота на цій важкій ниві й нещодавно призначеної очільниці  цього підприємства Оксани Кошак. Відтак, кореспондент Громадського простору вирішив наочно пересвідчитись, чи справедливі означені закиди. Й виявився приємно здивованим відкритістю теперішнього керівництва до спілкування зі ЗМІ. Як з’ясувалося, ЛКП «Лев»  далебі не є «концтабором» для бездомних «братів наших менших», а слугує надійним для них притулком, котрий нині прагне вийти на рівень цивілізованих євростандартів.

Вже одна та обставина, що за роботою обслуговуючого персоналу та ветеринарів, як у добре облаштованих приміщеннях, так і на подвір’ї можна цілодобово слідкувати через веб-камери «наживо», свідчить про те, що тут нічого не приховують і не займаються глухої ночі якимись темними «живодерними» справами. До речі, складну систему відео-стеження абсолютно безкоштовно розробив і змонтував для притулку добровільний зоозахисник, науковець кафедри фізики напівпровідників ЛНУ ім. Івана Франка Ігор Габрієль. А навіть візуальний огляд вольєрів, де утримуються близько тридцяти чотирилапих безхатченків, показує що всі тварини доглянуті та вгодовані. Щоправда, видовище це все одно не для «тонкосльозих». Адже в очах кожного тамтешнього собаки жевріє надія, що черговий відвідувач і виявиться тим дбайливим і чуйним господарем, котрий зрештою забере його до себе.

“Завдяки нормальній робочій співпраці з мерією протягом останнього  року для становлення нашого притулку як цивілізованого осередку поводження з безпритульними тваринами вдалося зробити чимало, – розповідає пані Оксана. – Хотіла би відзначити й свого попередника Олега Мацеха, справжнього ентузіаста нашої благородної справи, термін роботи котрого на підприємстві за контрактом сплинув і він не став його поновлювати. Звісно, як і будь-яке комунальне підприємство, маємо проблеми, насамперед, з фінансуванням. Адже місто щорічно виділяє нам близько 2 млн. бюджетних гривень, а потрібно принаймні вдвічі більше. Скажімо, лише лікування кожного хворого пса, чи кота, вартує нам 4 тис. грн. щомісячно. Але тут приходять  на допомогу спонсори, такі, як приватні підприємства Кормотех, Барком, УкрВет.  Добре прислуговується нам і спеціально створений БФ «Світанок», на який періодично надходять пожертви від чуйних благодійників. Хочу відзначити й наших добровільних «уповноважених» – зоозахисників, котрих  маємо у кожному районі міста, таких, як наприклад, Галина Нагорна, мешканка найбільшого у місті району – Сихова. Саме через таких громадських активістів, ми отримуємо оперативну інформацію про наявність безпритульних тварин у віддалених кварталах, особливо  хворих, чи не дай Боже, понівечених нелюдами-садистами, або ж автотранспортом. Відтак ми спрямовуємо на місце нашу оперативну бригаду для подальшого відлову й подальших профілактичного щеплення та стерилізації”.

Що ж до кількості таких тварин, то щорічно ЛКП «Лев» пропускає через себе близько тисячі подібних «клієнтів». Після згаданих процедур та відповідного ознакування за європейськими нормами більшість з них з жалем доводиться відпускати на вулицю. Адже майже всі вони для невеликого, але відданого своїй справі колективу підприємства стають буквально рідними. А на тривалий термін тут залишать переважно тих тварин, котрі потребують або довготермінового лікування, або ж  складної хірургічної операції.  До речі, обладнанню операційного та реабілітаційного блоку ЛКП «Лев» може позаздрити не одна «людська» лікарня! Стосовно ж «усиновлення», то, по-перше, бажаючих прихистити кудлатого друга все одно не вистачає, а, по-друге, віддають тварин тут далебі  не першому ліпшому. Для того з потенційним господарем укладається відповідна офіційна угода з подальшим правом перевірки підприємством, у яких умовах утримується тварина-сирота.

“А на закиди стурбованих «зоозахисників», котрі періодично влаштовують галасливі пікети у воріт, а інколи й вриваються на територію підприємства, чим дезорганізовують нашу роботу, – каже  Оксана Кошак, – можу зазначити наступне.  Основна їх претензія до мене полягає в тому, що я не маю фахової зооветеринарної освіти. Як я розумію, основу «пікетувальників» складають колишні працівники ЛКП «Лев», котрих свого часу мерія звільнила за порушення фінансової дисципліни на підприємстві. Й думаю, що обґрунтовано. А я, маючи, фінансово-економічну освіту, повірте, коштами порядкувати вмію! І запевняю, що як людина, котра душею вболіває за долю кожної бездомної тварини, на вітер не розвію ні комунальні, ні благодійні гроші, а пускатиму їх лише на справу та на наш розвиток. Тим більш, що у моїй команді працюють цілком фахові, а головне – небайдужі до тварин ветеринари. Шкода лише, що цей штучно накручуваний конфлікт заважає поточній роботі і розробленим нами планам подальшого розвою підприємства”.

Отож, сподіватимемось, що зоозахисна спільнота Львова, як видається, в більшості своїй  прихильна до нинішнього керівництва, та й громадськість загалом незабаром розбереться, на чиєму боці  в цій неприємній для ЛКП «Лев» історії більш вагомі аргументи та здобутки.