Людині важливо знати, що в цьому вирі подій є місце її історії

24-25 вересня у місті Бар, що на Вінниччині, відбулася майстерня “Мистецтво діалогу через форум театр”. Учасниці та учасники відчули креативну силу мистецтва, яка допомагає впоратися з руйнівним впливом на ментальне здоров’я повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Результатом майстерні стала вистава “Мрійник маленького міста”, в якій учасни_ці розкрили тему булінгу, показали, як презирство однолітків, нерозуміння та тиск з боку оточення і сім’ї може вплинути на усе подальше життя. Презентуємо аналіз сценарію форум-вистави. У цьому матеріалі для Громадського простору Владислава Крижна, джокерка “Театру змін”, тренерка з креативного мислення, засновниця Форум Театр “Сцена життя” поміркувала, що стає на шляху героя до мрії та забирає у нього віру боротися за неї.

На фото джокерки Наталія Тітійова та Владислава Крижна. Автор (c) Тарас Щерба

Протагоністом у виставі виступає Максим. Сюжет вистави показує три великі віхи його історії: дитинство, студентство, доросле життя. Весь цей час герой відстоює свою мрію — він дуже хоче стати стилістом. Сценарій вистави “Мрійник маленького міста” можна прочитати за посиланням.

Фото (c) Тарас Щерба

Чи настав бодай зараз час для здійснення його власної мрії?

Ще з дитинства і до дорослого життя головний герой стикається з мінімумом підтримки й нищівною критикою, знеціненням з боку найближчих (батько, друг, дівчина й одногрупники). Вони вважають його прагнення пов’язати своє життя зі сферою краси примхою, просто несерйозною забаганкою. Тому намагаються відмовити його від подальших планів і дій на користь розвитку у цьому напрямі. Тим паче така “жіноча справа”, як мода та стиль, на думку батька та друзів не пасує чоловікові й тому в цій сфері у нього не буде перспектив. Студентські роки могли бути переломними в житті Максима. Якби була підтримка, його життя могло скластися інакше.

Фото (c) Тарас Щерба

Третя частина вистави є кульмінаційною — протагоніст вже у дорослому віці вступає в конфлікт зі своїм батьком і дружиною. Через скорочення на роботі з посади молодшого економіста у Максима з’являється вільний час і він знову згадує мрію свого дитинства. Дружина, звісно, проти того, аби він повертався до минулих бажань. Водночас герой стоїть перед вибором, як поєднати обов’язки батька та чоловіка зі здійсненням своїх власних бажань? Чи настав бодай зараз час для здійснення його власної мрії?

Фото (c) Тарас Щерба

Група майстерні складалася з учасників і учасниць різного віку. Під впливом цього фактору, в нас і з’явилася вистава, яка показує життя головного героя з перспективи різних вікових категорій. До теми (не)здійснення власних мрій група прийшла через визначення спільної, на їхню думку, проблематики у нашому суспільстві, актуальної для всіх — цькування. Це і про булінг у школі, і про мобінг (емоційне насильство) у робочому колективі, а також про знецінення як особистості.

Тиск оточення та спільноти впливають на вибір, зокрема шляху до мрії та мети життя. Людина не може існувати самостійно, кожен і кожна з нас хоче почуватися повноцінним учасником спільноти й водночас зберігати свою автентичність. І це не завжди вдається, особливо в маленьких містечках, бо саме там все гіперболізоване і помітніше. Зважаючи на місцевий контекст група вирішила показати долю головного героя, який проживає велику частину життя з відчуттям нереалізованості своєї мрії, яке значення в цьому відіграє соціум і як проявляється стереотипне системне пригноблення через людей.

Пропозиції глядачів

Глядачі/-ки відзначили, що зображена проблематика знайома для них. Більшість людей впродовж життя мають мрії, вони не завжди здійснюються, і часто ми не знаємо, як їх втілити, що робити й де шукати підтримки.

Найбільше глядацьку аудиторію зачепили три сценки вистави.

Перша — дитинство. Ми обговорювали, який великий вплив мають батьки на самореалізацію дитини. Чому так стається, що хтось із батьків реалізує свої мрії через дітей.

Друга — знецінення мрій та дії з боку друзів і дівчини. Адже насправді це дуже боляче, коли твоє близьке оточення тебе не розуміє.

І третя — вже взаємини у сім’ї нашого головного героя.

Фото (c) Тарас Щерба

Глядачі/-ки пропонували стратегії, поведінка головних героїв в яких базувалася на емпатії та почутті солідарності. Ба більше, з пропозиціями конкретних планів дій, які б могли спрацювати в цій ситуації. Також була стратегія щодо зміни поведінки Максима, де глядач пропонував йому взяти більше відповідальності на себе і бути рішучішим і креативнішим. Наприклад, відкладати гроші на необхідне навчання та відкриття салону. У будь-якому разі, це краще, ніж не робити нічого.

Висновок

Мрія дає змогу уявити, що є майбутнє, настануть гарні часи. Людина відновлює сенс життя, неначе повертає собі саму себе, усвідомлює свою унікальну цінність й гідність. Це надихає головного персонажа йти до своєї мрії, всупереч всім перешкодам й викликам. Дії на шляху до її реалізації надають сенс життю у важкі часи. Втілюючи свою мрію можна зробити інших щасливими, надаючи їм те, чого вони потребують.

Увага до мрій — це робота з особистими історіями людей, їх долею, що дуже часто через вирування війни губиться та відсувається на потім. Наперекір колективним викликам та проблемам глобальнішого масштабу, людині важливо знати, що в цьому вирі подій є місце її історії, її дії, її стратегії: можна створити свою маленьку історію у колективній дії супротиву зовнішній агресії, терору й окупації. Адже природа насильства й знецінення — однакова. Коли людина, попри все, знаходить сили будувати своє життя і протидіяти насильству, вона робить хоч маленький, але внесок у колективну стратегію справедливішого та безпечнішого світу.

***

Якщо Вас зацікавила практика театру пригноблених і Ви б хотіли підтримати свою місцеву громаду через проведення театральної майстерні або хочете підписатися на нашу розсилку, напишіть нам на пошту [email protected]