Менторство під час війни: етап супроводу організацій

На маршруті співпраці ментора й менті експерти бачать чотири етапи: оцінка реалій й потенціалу, узгодження мети та шляху, розвиток здібностей і потенціалу, паузи для моніторингу та коригувань.

Ми продовжуємо збирати практичні кейси та рекомендації від менторів Менторської програми 3.0 – для того, аби показати, як можна супроводжувати менті на шляху до цілі з урахуванням кризових умов, які створює війна.

У попередніх матеріалах ментори та менторки розповідали про власний досвід на етапах оцінки реальності й потенціалу менті, а також ділилися історіями про узгодженість мети та побудову карти співпраці.

У сьогоднішньому матеріалі про те, як вони супроводжують розвиток здібностей і потенціалу менті розкажуть Марія Звягінцева (ГО «Юридична сотня») та Денис Давиденко (Коаліція РПР).

Які найбільші виклики під час супроводу менті в умовах війни?

Зміна пріоритетів.

Марія Звягінцева розповідає: «З початком повномасштабного вторгнення, з початком припливу значної кількості ВПО в регіон, – цілі та навіть мета проєкту трохи змінилися. Проєкт більше враховує вразливі категорії, їхній перелік розширився в регіоні, тому це відбилося на побудові адвокаційного плану».

Значні зміни у мапі стейкхолдерів.

За словами Марія Звягінцевої, люди, на яких покладалися під час формування заявки на участь у Менторській програмі та під час формування мети проєкту, або відійшли від цієї проблеми, або змінили пріоритети, або були мобілізовані. 

Ці зміни, за словами менторки, повпливали не так на саму співпрацю з менті, як на побудову адвокаційного плану та розбудову подальшого проєкту в частині зміни потреб і цільової аудиторії. 

«Від ідеї – не відмовляємося»

Денис Давиденко розповідає, що війна вплинула на роботу спільноти його менті (а саме – Асоціації громадських радників України), проте не вплинула на комунікацію та співпрацю в межах Менторської програми: «Крім того, менті стали членами спілки РПР, тому ми будемо продовжувати спілкуватися, уже нерозривні в цій діяльності».

Коли у пана Дениса та його менті розпочалася співпраця, вони визначили, що основним напрямком буде адвокація законодавчого визначення поняття «громадський радник». І саме це стало джерелом певних викликів.

Першим таким викликом для теми Денис Давиденко називає слабке сприйняття громадських радників з точки зору влади. Тому, на його думку, потрібно зробити багато попередньої роботи, зокрема, потрібна додаткова комунікація з іншими спільнотами, які займаються суміжною діяльністю, та з народними депутатами. 

«Наприклад, це спільноти громадських радників у сфері інклюзії, або спільноти громадських радників у сфері ВІЛ/СНІД, і їм можливо також було б цікаво мати законодавче визначення, мати відповідну державну політику, яка б дозволила покращити сферу діяльності громадських радників в Україні», – додає ментор.

Наступний виклик – відсутність консенсусу, що потрібне законодавче визначення, у самій спільноті громадських радників: «У нас були зустрічі зі спільнотою, ми на них почули дуже різні думки й дуже різні ризики, і це дуже схоже з паралельним процесом адвокації законопроєкту про соціальне підприємництво».

Тому Денис Давиденко та його менті, окрім адвокації законопроєкту та ідеї законодавчого визначення, додали ще один фокус – окремі напрямки, де Коаліція РПР та Асоціація громадських радників України можуть співпрацювати: «Це реформа децентралізації, публічні консультації, реінтеграція, захист прав людини, відновлення країни від наслідків війни, імплементація законопроєкту про адміністративну процедуру на рівні ОМС».

На думку ментора, сама платформа Асоціації громадських радників могла б бути допоміжною в конвертації розв’язання проблем, які вони самі ідентифікують.

Які вміння та навички менторів допомагають бути в контакті й супроводжувати менті в умовах змін? 

Ментори зауважують, що важливо мати усвідомлений попередній досвід, щоб мати можливість його передавати.

За словами Марії Звягінцевої, суттєво допомагає попередній досвід участі в адвокаційних кампаніях і навички роботи з документами. Актуальними, як і в попередніх етапах, залишаються навички медіації.

«Це, звичайно, стосувалося першочергово нормотворчості, адвокації законодавчих змін. Для мене досвід у сфері просування місцевих ініціатив зовсім новий, але, все ж таки, певною мірою суголосний», – додає менторка.

Денис Давиденко корисним називає попередній досвід адвокації та комунікації з регіональними коаліціями РПР: «Конкретний приклад: у нас є регіональні спільноти, регіональні коаліції, вони як і спільнота громадських радників у різних регіонах, мають різний контекст, володіють різною експертизою. І викликом співпраці з ними є спроба правильно структурувати взаємодію, враховуючи їхній різний досвід експертизи, та оцінка цінності й важності. Спільнота громадських радників у цьому схожа. Я часто бачу паралелі з комунікацією з нашими регіональними коаліціями, з точку зору адвокації».

Який найцінніший досвід отримали ментори за час співпраці з менті? 

Для Дениса Давиденка цінним став досвід менторства, розширення РПР і реагування на класний виклик. 

«Процес побудови комунікації саме у фокусі менторства – для мене є найціннішим досвідом, – розповідає Денис Давиденко. – Взагалі сам факт нашої взаємодії. Я вважаю, що нам вдалося побудувати за цей час хорошу комунікацію, ми в принципі добре розуміємо один одного».

Ментор планує продовжувати співпрацю з організацією-менті й після завершення Програми: «Результатом нашої спільної роботи стане певний документ. Але я переконаний, що цей документ буде видозмінюватися. Тому що ми будемо заходити з громадськими радниками в співпрацю по кожній з цих тематик, і там у нас будуть нові виклики й нові можливості».

Для Марії Звягінцевої, крім досвіду менторства як такого, цінним став формат взаємодії за принципом «рівний – рівному»: «Коли твої менті мають у рази більшу експертизу саме в предметі, а ти можеш стороннім свіжим поглядом дати якусь пораду чи висловити свою думку, але в жодному випадку не повчаючи й не кажучи, що “я знаю краще, от зараз я все розкажу”».

Денис Давиденко також додає: «Найбільший виклик для ментора – це зрозуміти, як структурувати їхню експертизу та показати їм, як з нею краще працювати, бо вони є носієм цієї експертизи, вони краще розуміють і власну проблематику, й проблематику своїх громад».

Які інструменти ментора помічні на етапі супроводу? 

Інструмент 1. Розширення перспективи.

Марія Звягінцева погоджується, що важливо відійти від стіни, подивитися інакше на проблему, під інакшим кутом. Цього ментори навчалися, зокрема, під час занять з Вікторією Мришук.

Інструмент 2. Мапа стейкхолдерів.

«Будь-яка адвокаційна кампанія має ґрунтуватися на правильному аналізі й розумінні зацікавлених сторін, – додає Денис Давиденко. – Як казав мій минулий керівник: “Стейкхолдери – це взагалі наше все в адвокації”. Тому в нас і документи, які ми напрацюємо, будуть містити не одну таку мапу».

Ментори також назвали кілька порад для колег, які тільки починають застосовувати інструменти менторингу:

• допомагати менті занурюватися в тему, адже це може допомогти віднайти сторонню експертизу; 
• не одразу кидатися в тему, а спочатку приділити додатковий час на те, щоб розібратися з нею детальніше; 
• не пірнати глобально у проєкт, намагаючись зробити все й водночас, а рухатися поступово, покроково. 

Підготувала Ксенія Дітчук 

Менторська програма 3.0 для підсилення адвокаційних та інших спроможностей організацій громадянського суспільства з різних куточків України проводиться в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.