«Мій Телефонний Друг»: як волонтери зі всієї України допомагають стареньким пережити самотність

На початку березня 2020 року в Україні було зафіксовано перший випадок інфікування коронавірусом. Ось уже рік ми живемо у стані постійної нестабільності та тривоги. Так, станом на сьогодні кількість українців, котрі захворіли на COVID-19, перетнула позначку в 1 млн 300 тис.; у світі — за межі 111 млн. З часу несподіваного входження у буденність світу до сьогодні, пандемія COVID-19 проливає світло на досі неактуальну в Україні тему відчуженості у суспільстві та соціальної самотності. 

Швидке поширення пандемії територією країни мобілізувало у різних містах численні волонтерські штаби та гарячі лінії, куди люди могли звернутись по допомогу та отримати її. Не залишилась і осторонь Українська  Волонтерська Служба, яка створила свій власний центр допомоги — гарячу телефонну лінію, до якої в основному надходили запити, що стосувались допомоги по господарству або купівлі/та доставки продуктів. Коли перша хвиля коронавірусної пандемії трішки ослабла волонтери зрозуміли, що більшість людей, які користуються послугами лінії, здебільшого телефонують з метою поспілкуватись, аніж отримати пакети з гуманітарною допомогою.

Тоді і з’явилась у команди Української Волонтерської Служби ідея згуртувати власну мережу активної молоді навколо проблеми емоційної підтримки самотніх людей за допомогою телефонного волонтерства. Моделі роботи, а також досвід такого типу залучення команда успішно переймала у вже існуючих проєктів, які функціонували у Великобританії та Німеччині. На сьогоднішній день до проєкту «Мій Телефонний Друг» залучено понад 7000 волонтерів у віці від 14 до 35 років.

«Мій Телефонний Друг» організовувався у рекордні терміни. На початку квітня команда Української волонтерської служби разом з ЮНІСЕФ прийняла рішення про запуск телефонного волонтерства в Україні, а вже 10 червня було офіційно оголошено про старт проєкту. За півтори місяці команда розробила ідею та позиціювання проєкту, створила сайт та чат бот для волонтерів, відзняла онлайн-курс та сформувала правила безпеки для підопічних та їх телефонних друзів, — розповідає голова УВС Анна Бондаренко.

Долучитись до проєкту дуже просто. Для цього потрібно залишити заявку  на сайті https:/befriend.volunteer.country/, пройти онлайн-курс з телефонного волонтерства та  отримати лист-підтвердження з усієї необхідною інформацією про подальші кроки. Після цього на базі заповненого профілю команда проєкту підбирає волонтеру пару, з якою і ведуться телефонні розмови. За умовами проєкту, телефонні друзі знаходяться у різних регіонах України (та навіть світу), аби забезпечити соціальну дистанцію та сприяти побудові міжрегіонального діалогу.

«Насправді, дуже часто телефонне волонтерство не завершується просто розмовами телефоном. До прикладу, історія 19-річної волонтерки Насті з Кропивницького та її підопічної пані Ірини Миколаївни з Маріуполя, є прикладом безкорисливої допомоги як результату добре встановленої довіри через безпосередню комунікацію.  Волонтерка допомогла старенькій стати на облік соціальної служби та знайти оптимальні варіанти консультацій з корекції зору. Важливим є те, що така допомога не є обов’язковою в межах проєкту «Мій Телефонний Друг», — ділиться досвідом проєктна менеджерка Єлизавета Бончужна.

Команда проєкту «Мій Телефонний Друг» постійно працює над розвитком та підтримки спільноти волонтерів через організацію освітніх вебінарів на різноманітні теми (до прикладу: функціонування медичної системи та обов’язки сімейного лікаря, телефонне шахрайство та вакцинація), знання з яких волонтери можуть використовувати у подальших розмовах зі своїми Ба і Ді, проведення неформальних онлайн-вечірок, спілкування у спільному чаті та постійній інформаційній підтримці від координаторів.

Самотні старенькі можуть знайти собі телефонного друга, скориставшись номером безплатної гарячої лінії 0 800 202 147 (з понеділка по п’ятницю, з 12:00 до 21:00).

«Гаряча лінія – це завжди спілкування і люди, що потребують допомоги. Робота вимагає стресостійкості, оскільки здебільшого складні долі людей не можуть не розчулити. Можна з легкістю з’їхати з глузду, якщо не сприймати почуте з холодною головою, — розповідає координаторка гарячої лінії Катерина Дуднік.

15-ти хвилинні розмови двічі на тиждень слугують чудовим інструментом для розради та відчуття потрібності. З часу запуску проєкту (червень, 2020 року) багато пар «телефонних приятелів» стали одне для одного немов родичі та найкращі друзі.

«Це як ковток свіжого повітря для самотніх людей, які ще до початку пандемії потребували спілкування. Мій телефонний друг Сашко допомагає зрозуміти, що відбувається поза моєю хатою, бо вийти з дому не можу. Він пояснив, як можна оплатити комунальні послуги онлайн», — розповідає про свою участь у проєкті пані Галина з Донецької області.

Станом на сьогодні в межах проєкту уже поєднано близько «500 телефонних пар». Більше того, близько 360 стареньких чекають на свого телефонного друга. Долучайтесь до ініціативи та не забудьте розказати про неї своїм друзям. 

Проєкт Мій телефонний друг реалізовано в рамках національної кампанії солідарності ЮНІСЕФ та за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).