Місцеві вибори 2020: Що варто знати сьогодні

Чим небезпечна спрощена процедура зміни виборчої адреси? Які виклики та проблеми виникли під час формування територіальних виборчих комісій? Та що необхідно знати напередодні виборчого процесу?

Ці та інші запитання обговорили учасники експертної дискусії «Місцеві вибори 2020: що варто знати сьогодні». У дискусії взяли участь народні депутати України, представник Державного реєстру виборців, представники асоціацій органів місцевого самоврядування, експерти.

Це четверта подія на тему місцевих виборів, яку організовує Український кризовий медіа-центр у рамках програми USAID DOBRE. Цього разу у центрі обговорення був ряд запитань щодо підготовки до старту виборчого процесу, який має розпочатися 5 вересня.

Чому деякі місцеві вибори будуть першими, а деякі черговими?

В Україні відбудуться чергові вибори до обласних рад. Натомість до районних рад відбудуться не чергові, а перші вибори. Це пояснюється тим, що старі райони ліквідували, а натомість створили нові. Також на перші вибори підуть об’єднані громади. За словами Олени Бойко, народної депутатки України 8-го скликання, наразі різниця між цими виборами – лише дата призначення.

“Була дискусія, чому у нас перші вибори призначені на всьому базовому рівні (до ОТГ – ред). Позиція Мінрегіону: у зв’язку з тим, що у нас нові адмінцентри і нові райони, тому і базовий рівень і йде на перші вибори. Звісно, не зрозуміло чому, наприклад, Ужгород, який не змінював своєї територіальної основи, має йти на перші вибори. Це експертна дискусія, адже у нас є стаття 288 Виборчого кодексу, в якій говориться: «Перші вибори депутатів сільських, селищних, міських голів призначаються в разі об’єднання територіальних громад, утворенні нових теродиниць, інших змін адмінтерустрою, в результаті яких утвориться новий орган місцевого самоврядування». 92 стаття Конституції України – терустрій змінюється лише згідно з законами України. Щодо календарної різниці – це лише дата призначення перших чи чергових виборів. Чергові вибори відповідно до чинного законодавства – до 26 липня, перші – до 15 серпня. У всьому іншому законодавець зробив паралельні календарні процедури. Виборець практично не відчує зміни у тому, чи це перші, чи чергові вибори. Питання в іншому. Якщо законодавець визначає перші вибори як такі – чи буде це підставою для оскарження?”. 

Андрій Магера, заступник голови Центральної Виборчої Комісії у 2017-2018 роках:

“Я хотів би ще наголосити на тому, наскільки Конституційним буде проведення будь-яких виборів 25 жовтня, крім чергових. Якщо подивитися 141 статтю Конституції, то там вказано, коли відбуваються чергові вибори. Це питання на сьогоднішній день не закрите. Також я не знаю, наскільки було правильним утворювати всі без винятку територіальні комісії. Це є в прикінцевих положеннях закону. Зверніть увагу. У нас же області не помінялись. Для чого нам було утворювати обласні виборчі комісії? Я не розумію логіки ЦВК, коли вони поутворювали їх зі словом «територіальна» в назві. Замовлення нових вивісок для комісій, замовлення нових печаток, витрати інші з державного бюджету України – не думаю що збоку законодавця це було правильне рішення”.

Як формувалися територіальні виборчі комісії: виклики та підсумки

10 серпня ЦВК утворила територіальні виборчі комісії. Загалом було подано понад 27 тисяч кандидатур. Комісія сформувала 22 обласних, 119 районних, 381 міську та 10 районних та у місті Києві виборчих комісій для організації підготовки та проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. Загалом це 532 виборчі комісії, які сформували на основі подання місцевих організацій політичних партій, результатів проведеного жеребкування.

Олена Бойко зазначила, що однією з проблем під час початку відбору було запитання: за якою системою районування політичні партії мають висувати кандидатів до ТВК. Проте ЦВК опублікувала роз’яснення, тож проблема була вчасно вирішена. Другим викликом експертка називає те, що було обмаль часу для підготовки членів виборчих комісій, отже вибирати доводилося швидко з тих кандидатів, які є вже в політичних партій.

Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА, зауважила про фінансовий аспект роботи ТВК. За її словами, оплата праці членів ТВК починається зі старту виборчого процесу – 5 вересня. Весь позавиборчий процес (як формування комісій нижчого рівня, зокрема) відбувається на волонтерській основі.

“Це спонукає до того, щоб були позабюджетні фінансові вливання на роботу членів комісії. А саме оплата праці в незаконний спосіб з боку (потенційних поки що) суб’єктів виборчого процесу на місцях. Хочу відзначити, що внесено зміни і до Кримінального кодексу. В статті 160-й є і підкуп члена комісії, а не лише виборця. Відповідно, ці тіньові видатки з боку штабів політичних партій і потенційних кандидатів можуть розцінюватися, як підкуп. Тому що це дії, які направлені на використання своїх повноважень членами виборчої комісії з метою вчинення дій чи бездіяльності в межах цих повноважень. Це може мати негативні наслідки на наступних етапах, які дуже важливі. Зокрема формування територіальних комісій нижчого рівня і формування виборчих округів”.

Серед порушень у поданнях потенційних членів ТВК Ольга Айвазовська назвала, зокрема, використання персональних даних громадян без їх згоди для того, щоб бути поданими. За словами експертки, причиною таких порушень є те, що до пакету документів для ЦВК не потрібно додавати заяву про згоду працювати в комісії. Також зауважила, що було зафіксовано понад 100 випадків подання «мертвих душ» в якості кандидатів в члени виборчих комісій.

“Процедура була логічно винесена за межі виборчого процесу, але певні спрощення призвели до того, що буде відбуватися подання від політичних партій осіб без їх відома”, – додала Ольга Айвазовська.

Андрій Магера, заступник голови Центральної Виборчої Комісії у 2017-2018 роках, додав, що для офіційних спостерігачів заяви залишаються обов’язковими:

“Тема спрощення виборчих процедур – дуже слизька. Закон зараз не зобов’язує давати заяви кандидатів до складу виборчої комісії до ЦВК, що стосується територіальних виборчих комісій, чи до районних комісій, коли буде йти мова про сільські, селищні комісії. Натомість закон залишив норму, що кандидатури на офіційних спостерігачів ці заяви повинні подавати до територіальних комісій. Виникає питання: чия сорочка ближче до тіла. Це дуже серйозна проблема, і нехтувати цим, я думаю що було б абсолютно не правильно”.

Ольга Айвазовська також зазначила, що ОПОРА виявила одну особу, яка у 2018 році була засуджена за внесення недостовірних відомостей у протокол про підрахунок голосів в межах області до обласної ради. Відповідно до другої частини вироку, протягом визначеного часу ця людина не має права займати відповідні посади. Експертка зазначила, що звіряти такі відомості – не відповідальність ЦВК, тож у цьому питанні треба думати на перспективу і передбачити механізм контролю.

Андрій Магера зауважив, що зміни щодо формування ТВК було внесено пізно:

“Величезна проблема ще й у тому, що правова чистота формування територіальних виборчих комісій ускладнена ще й тим, що законодавець, на жаль, ввів зміни щодо Виборчого кодексу пізніше, ніж мали відбутися перші заходи щодо укладення політичної угоди між депутатською групою і політичною партією. Це теж додаткові питання ставить. Також, на жаль, всупереч Конституції України, зокрема, частині 5-й статті 36-ї, де зазначено, що усі об’єднання громадян є рівними перед законом – законодавець надав істотні переваги парламентським партіям. Зрозуміло, що вони можуть мати невеликі якісь певні преференції. Але ж не двох людей одразу до складу територіальної комісії і ще одну людину, додатково, на жеребкування. Тобто три людини в складі територіальної комісії”.

Чи можливо провести місцеві вибори в окремих громадах Донецької та Луганської областей?

ЦВК затвердила рішення, що вибори до обласних рад проводитися не будуть, а вибори в ОТГ відбудуться не скрізь. Основою для цих рішень були подання військово-цивільних адміністрацій про можливість проведення виборів.

Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти, зауважив, що на деяких із цих територій ще минулого року відбулися два тури президентських та парламентські вибори. Наводячи ще ряд аргументів, експерт називає це маніпуляціями питаннями безпеки.

“Три рази було безпечно проводити вибори в місцевих громадах (але бюлетень стосувався державних питань), а тепер, коли бюлетень стосується місцевих питань, то вибори стало проводити небезпечно? Крім того, це стосується Сєвєродонецька, Лисичанська, де вже були проведені раніше і місцеві вибори, зокрема. На неформальному рівні всі розуміють, що це пов’язано з тим, що соціологія, настрої населення показують погані результати для певних політичних сил. Вони ж і підтримують ідею не проведення тут виборів. А хороші результати показують для тих політичних сил, які, відповідно, підтримують ідею проведення тут виборів. Складається враження, що насправді, ми маніпулюємо поняттями безпеки”.

За словами Олександра Солонтая, у людей не виникає питань щодо виборів до обласних рад, проте не зрозуміло, як і з якою місцевою владою жити людям у нових районах та громадах.

“Неможливість проведення виборів стосується не всіх громад, а вибірково. Тобто, наприклад, в Новоайдарську громаду можна проводити вибори, а в Сєвєродонецьку, Лисичанську і Щастинську, які знаходяться навколо, вибори не можна проводити. Навіть якщо географічно накласти громади, у яких вибори дозволені і ні, то питання безпеки теж спростовується – воно навіть географічно виглядає абсурдно. Крім того були оголошені вибори до районних рад. І виходить, що всі ці громади входять до складу Щастинського району і Сєвєродонецького району. Але в одних громадах цих районів будуть вибори в громади і можливо вибори до районних рад, якщо вони таки збережуться. А щодо інших громад – незрозуміла ситуація. Виглядає так, що вибори проводяться до районної ради, але до громади не проводять. Або якщо вибори не проводяться ні в громаду, ні у спільну районну раду, то ми отримаємо районні ради, вибрані меншою кількістю громад, ніж входить до її складу”.

Ігор Абрам’юк, директор з розвитку, заступник керівника Виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад:

“Це не ініціатива ЦВК. Ми також в Асоціації вважаємо це рішення виключно політичним. І вважаємо, що влада замість цього, щоб забезпечити вибори, робить все, щоб підтасувати чергові вибори під себе: партизувати, комісію утворити, не провести вибори там, де це можливо не провести. Багато ходів, які не мають нічого спільного з забезпеченням виборчого процесу. Нас це насторожує, бо це можна розцінювати, як зазіхання на місцеве самоврядування, на систему як таку. Напевно владі хочеться мати більше слухняне та зручне місцеве самоврядування і вона думає, якими шляхами це забезпечити”.

Ольга Айвазовська додала, що систему потрібно міняти:

“Надаючи лист ЦВК, яка не уповноважена перевіряти ці відомості, військово-цивільна адміністрація отримає повноту влади без місцевого самоврядування на цих територіях. Щоб ця система не повторювалась, необхідно переглянути критерії, у зв’язку з якими приймаються рішення про неможливість не проведення виборів та учасників прийняття цього рішення. Це має бути колегіальний орган національного рівня”.

Зміна виборчих адрес – забезпечення виборчих прав чи породження виборчого туризму?

Ще одним нововведенням, про яке варто знати сьогодні, є можливість змінювати виборчу адресу з місця прописки на фактичне місце проживання. Олександр Стельмах, керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців, зазначив, що із 1 липня до 20 серпня такою можливістю скористалося понад 9000 громадян, і зауважив, що зміна виборчої адреси є постійною, тож діятиме не тільки на ці вибори.

Деякі спікери закцентували увагу на тому, що процедура зміни виборчої адреси ненадійна, адже не вимагає додаткових документів та підстав. Тож це може бути причиною маніпуляцій та навіть “накручування” кількості виборців у окремих територіях.

Ігор Абрам’юк, директор з розвитку, заступник керівника Виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад:

“Людина повинна мати можливість реалізувати своє виборче право. Маємо сигнали з невеликих приміських громад, які побоюються, бо там можна різко змінити результати виборів за рахунок сусідства з великим містом”.

Олена Бойко зауважила, що з процедури зміни виборчої адреси прибрали вимогу про мотивовану заяву, і саме це викликає додаткові запитання. Натомість Олександр Стельмах, керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців, зазначив, що процедура, яка вимагала мотивувати своє звернення була ще більш ненадійною:

“Більша кількість таких зловживань була, коли виборці подавали ці документи. І тому не можна казати, що якщо ми повернемо документи, які мотивують – ситуація стане краще. Навпаки – стане гірше. Тому що стане крайнім працівник відділу ведення, який недогледів підпис, або чому договір оренди один схожий на інший і це буде звинувачення працівників відділу ведення, а проблема все одно залишається. Безумовно треба рухатися далі, і дивним виглядає, що людина є членом громади, голосує, а реєстр територіальної громади не містить даних про цю людину. Це не нормально”.

Ольга Айвазовська додала, що для повернення мотивованих заяв необхідно врегулювати, хто буде відповідати за їхню перевірку:

“Відділ перевірки державного реєстру не зможе перевірити жоден документ наданий особою, тому що вони не мають на це повноважень, – зазначила Ольга Айвазовська, – Тому якщо ми хочемо мотивовану заяву і документи – ми маємо надати інструмент відділу ведення для перевірки цих документів. В іншому випадку це не має жодного сенсу. В той же час ми перешкоджаємо у реалізації виборчого права громадянам, які проживають в цій громаді”.

Роман Лозинський, народний депутат України:

“Ми прекрасно розуміємо, що є позитивні сторони в цієї норми. Але є ризики і варто говорити відповідальність за порушення. Відповідно до статті 158 Кримінального кодексу, якщо виборець навмисно надає неправдиві дані до державного реєстру виборців – він може отримати строк від 2 до 4 років. Якщо говорити про неправдиві відомості за змовою групи осіб (це те, на що мають звернути увагу правоохоронні органи), то термін уже від 7 до 10 років. Я би казав, що кожен повинен контролювати, слідкувати тенденції, які можуть бути загрозливими. Можливо, проводити просвітницькі та інформаційні кампанії”.

Джерело: decentralization.gov.ua.