МПР та СТЕП: у пошуках можливостей розвитку потенціалу релокованих громад Запоріжжя

Після окупації частини Запорізької області у березні 2022 року в місто Запоріжжя переїхали осередки 67 територіальних громад. Їхні жителі, як ніхто інший, вірять у деокупацію, а тому і не їдуть далеко від рідних домівок. Але, поки звільнення не відбувається, людям доводиться жити в умовах невизначеності, зниження рівня достатку та врешті-решт вирішувати, як бути далі: залишатися в очікуванні чи повністю облаштовуватися на нових місцях. Окрема тема для тривог — із чого почати тоді, коли нарешті можна буде повернутися додому. Що може зробити громадськість та держава, щоб підтримати релоковані громади сьогодні та після повернення у свої громади, — тема нової ініціативи Мережі правового розвитку та ГО «СТЕП» (м. Запоріжжя).

Такий масштабний і сконцентрований в одному місті досвід релокації став унікальним явищем сучасності. Хоча багато жителів громад розпорошені по Україні та країнах Європи, адміністрації громад функціонують і не тільки дбають про умови для розвитку всіх тих галузей, які працювали на батьківщині, але й постійно підтримують стійкий зв’язок зі своїми людьми. Та з кожним днем, допоки продовжується війна, поглиблюються проблеми релокованих громад, і ці проблеми за відсутності попереднього досвіду тривалого переміщення також є унікальними.

Відповідно, вирішення проблем потребує зовсім нових підходів і механізмів. Аби напрацювати перелік дієвих рішень для релокованих громад, Мережа правового розвитку (далі — МПР) та запорізька громадська організація «Стратегії та технології ефективного партнерства» (далі — ГО «СТЕП») ініціювали цикл закритих дискусій із представниками громад. Напрацювання цих дискусій ляжуть в основу планів реінтеграції громад Запоріжжя, а успішно застосовані практики можуть стати дороговказами для громад Донецької, Луганської, Херсонської та інших областей, коли ті повертатимуться додому після деокупації своїх територій.

Проблеми релокованих громад

На фото: голова ГО «СТЕП» Олексій Агєтаєв

«Якщо у перші роки великої війни громади, які переїхали у Запоріжжя, знали що робити: вони відкривали громадські хаби, забезпечували гуманітарну допомогу, організовували навчання, то зараз із кожним днем надія на швидку деокупацію зменшується і вони не знають, як жити далі. Основні потреби вдається закривати, але потрібні орієнтири на майбутнє, — розповідає голова ГО «СТЕП» Олексій Агєнтаєв.

Юрист ГО «СТЕП» Антон Стасік звертає увагу на кризу сенсів, яку нині переживають релоковані громади Запоріжжя.

На фото: юрист ГО «СТЕП» Антон Стасік

«Понад два роки жителі громад трималися за віру в ЗСУ, за швидку деокупацію, за можливість повернутися додому, відбудувати, відновити втрачене і продовжити мирне життя. Реалії похитнули цю віру, люди впадають у фрустрацію та потребують нових сенсів для існування», — каже Антон Стасік.

Як наслідок цих процесів — поступова втрата зв’язку жителів громад із громадами, більш стійке облаштування на нових місцях, батьки обирають для дітей школи за місцем проживання — у Запоріжжі, інших містах і селах, за кордоном, а не переважно дистанційне навчання у тих школах громад, колективи і ресурси яких поки що вдалося зберегти. У зв’язку з цим, окрім кризи сенсів, відчутною для громад є криза інституцій, на чому наголошує доцент кафедри психології і соціальної роботи Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії Юрій Мосаєв.

На фото: доцент кафедри психології і соціальної роботи Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії Юрій Мосаєв

«Громадам на початку вдавалося гарно працювати, тому що вони виїхали цілими підрозділами. У кожній, особливо у великій, громаді на базі хабу працювала медична сфера, відділ освіти, підтримували учнів, які виїхали і навіть займалися освітнім процесом на окупованій території. Протягом першого року після окупації громади, перебуваючи у Запоріжжі, працювали зовсім так, як вдома, і навіть більше, залучаючи ресурси міжнародних партнерів. Але з часом почалися фінансові обмеження з боку держави. Наприклад, НСЗУ суттєво обмежила фінансування роботи лікарів і галузь охорони здоров’я віднесли до соцзахисту. Так само знизилися зарплати вчителів», — окреслює проблематику Юрій Мосаєв.

На фото: голова Якимівської селищної громади Олександр Правосуд

«Наше головне завдання — зберегти команду, яка має повернутися після деокупації громади. А ще зберегти той прошарок суспільства, який виїхав, який сьогодні є тут. Ми маємо цих людей зберегти, зберегти їхню віру, адже дуже багато залежить також від їхнього психологічного стану, настрою. Ми опікуємося цим питанням і робимо так, щоб виглядати цілісним, єдиним, монолітним колективом у місті Запоріжжя», — зауважує голова Якимівської селищної громади Запорізької області Олександр Правосуд.

Мета ініціативи МПР та СТЕП

«Ми хочемо, щоб на час окупації своїх населених пунктів, скільки б вона не тривала, громади зберегли свою єдність, самобутність, і люди, де б вони не були, тримали зв’язок між собою і з громадою, щоб вболівали за неї, як футбольні фанати: якщо я вболіваю за “Динамо”, то де б я не був, я все одно вболіваю за “Динамо”», — пояснює ідею ініціативи Олексій Агєнтаєв.

Маючи досвід роботи з деокупованими громадами Миколаївщини та Херсонщини, МПР бачить потребу і значний потенціал у збереженні релокованих громад. 

На фото: директор зі стратегічного розвитку МПР Віталій Охріменко

«Громади Півдня, з якими ми працювали і продовжуємо взаємодіяти зараз, перебували під російською окупацією близько 8-9 місяців. Від цього досвіду вони оговтуються і досі, але особливо розгубленими були одразу після звільнення. З нашою допомогою громади змогли прописати стратегічні плани розвитку, які передбачають не тільки відновлення пошкодженого майна, але й довгострокову перспективу: повернення біженців, створення умов для працевлаштування, розвиток молодіжних ініціатив, — розповідає директор зі стратегічного розвитку МПР Віталій Охріменко. — Враховуючи той факт, що території громад Запоріжжя окуповані значно довший час, можна припустити, що процеси реінтеграції будуть складнішими. Натомість наше завдання — зберегти громади цілісними та самодостатніми сьогодні і тим самим спростити їхній шлях повернення додому, коли цей час настане».

Перші дискусії вже пройдуть на початку листопада. Згодом напрацьовані результати стануть темою відкритого обговрення, запланованого на початок грудня.