На Житомирщині обговорили перспективи розвитку міжшкільних ресурсних центрів та коворкінгів

10-11 жовтня 2019 року Інститут громадянського суспільства об’єднав на семінарі «Розвиток Міжшкільних ресурсних центрів та шкільних коворкінгів як генераторів розвитку громади» більше 60 освітян, керівників МНВК (МРЦ) та представників громад з усієї України. Семінар організовано спільно з Міністерством освіти та науки України в рамках проєкту «Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської міської ОТГ», що виконується Баранівською міською радою, Інститутом громадянського суспільства та ПП «Галекс-Агро» за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Міжшкільний ресурсний центр (далі МРЦ) та шкільний коворкінг – це нові освітні інституції в громаді, які мають на меті зробити сучасною технологічну освіту школярів, допомогти реалізувати підприємницький і творчий потенціал підлітків, а відтак – стимулювати розвиток громади.

Після прийняття Міністерством освіти і науки України нової програми з трудового навчання у 2018 році, апробацію сучасних підходів розпочато у Баранівській ОТГ. Завершився перший (2018/2019) навчальний рік пілоту – настав час проміжних підсумків, які підводили на дводенному семінарі.

Вітаючи учасників семінару Оксана Дятленко, представниця Міністерства освіти та науки України, сказала, що багатьом освітнім закладам наразі бракує ресурсів, обладнання, де учні могли б навчатися застосовувати набуті знання на практиці. Ці проблеми переслідують майже кожен міжшкільний ресурсний центр України. Але не для Баранівського МРЦ. Завдяки поєднанню мудрого залучення інвестицій (проєкт ЄС), допомоги кваліфікованої громадської організації «Інститут громадянського суспільства» та вдалого управлінського рішення, вдалося створити заклад, матеріальній базі якого, позаздрять у всіх куточках України. Але це не означає, що у Баранівському МРЦ не має проблем.

«Сьогодні ми маємо можливість ознайомитися не лише із здобутками, а і з викликами, які постали перед новоствореним закладом. Це і недосконала нормативна база, і кадровий голод, і не готовність учасників освітнього процесу відразу сприйняти нові віяння сучасності», – відмітила пані Оксана.

Переваги міжшкільних ресурсних центрів в умовах децентралізації є вагомими і суттєвими. У МРЦ можуть створювати умови для навчання учнів одразу з кількох закладів. Тут можна проводити як шкільні заняття, так і позашкільні.

Міністерство освіти і науки України в цьому році затвердило зміни до положення про МРЦ. Наразі МРЦ на договірних засадах може забезпечувати поглиблене вивчення окремих предметів, курсів, факультативів, проводити профорієнтаційну роботу. МРЦ забезпечує умови для перевірки можливостей учнів до самореалізації, у різних видах професійної діяльності. Таке навчання потрібне для школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів.

Тут забезпечується підготовка до самостійного життя, виховується відповідальність у прийнятті рішень. МРЦ розширюють спектр професійної самореалізації дітей.

На завершення пані Оксана висловила свою впевненість, що ефективність таких заходів як сьогодні розкриє всі компоненти діяльності Баранівського МРЦ: організаційні, педагогічні, фінансові, та побажала всім плідної роботи, та ефективних результатів, які сприятимуть розвитку освіти в Україні.

Про реформу освіти в умовах децентралізації та роль МРЦ/МНВК в освітній системі розповів Сергій Дятленко, експерт з питань освіти Програми «U-LEAD з Європою».

Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади – це комплексна реформа, яка впливає на якісні зміни у всіх сферах життя людини, і на освіту також.

У зв’язку з децентралізацією відбулися зміни в управлінні освітою. Раніше відділи освіти РДА виконували делеговані повноваження щодо освітньої мережі районної ради та планували короткострокові завдання. Райради вирішували стратегічні завдання – формували мережу освітніх закладів, виділяли кошти. Відділ освіти ж був передаточною ланкою від обласного департаменту освіти до школи. З прийняттям закону про освіту навчальні заклади отримали автономію – кадрову, організаційну, фінансову, тому відділ освіти такий як він був вже не потрібен. Відділ освіти в ОТГ – це профільний підрозділ органу місцевого самоврядування, який підзвітний голові та депутатам місцевої ради. Здійснює делеговані і власні повноваження щодо освітньої мережі своєї громади, планує довгострокові завдання. Відділи освіти ОТГ фактично стають завгоспами. Велику помилку роблять ті громади, які дублюють функції районних відділів освіти, акцентував увагу експерт.

Про Нову українську школу

В освіті настають зміни. Нова українська школа – це не нові парти, це не заборона писати червоною ручкою, це не заборона оцінок, НУШ – це нова філософія освіти. Не напихати дитину знаннями, бо гугл все одно знає більше, а стимулювати до освіти. Заставити вчитися легко, а мотивувати дитину вчитися – це зовсім інше, проте ефективність цього процесу в 1000 разів вище.

Завданням школи є не лише розвивати когнітивний інтелект (знання). А й так звані м’які навички (soft skills), визнані у світі як необхідна складова сучасної освіти, оскільки лише людина, яка володіє цими навичками і вміннями, може бути успішною в 21-му столітті.

Яка ж роль МРЦ/МНВК в освітній системі?

Міжшкільні навчально-виробничі комбінати, які створювалися в 70-ті роки, і ті завдання, які перед ними ставилися, на сьогодні є непотрібними і неактуальними. Хто встигне і хто буде підлаштовуватися до нових викликів, а не виконувати свою функцію підготовки водіїв, яку здійснювали 90% комбінатів, той зможе бути потрібним в громаді.

«Міжшкільний ресурсний центр – це чиста книга, що ви (звертаючись до учасників семінару) там напишите, те і буде, причому всі листки в цій книзі чисті. Дітям однієї громади потрібне щось ось це, а у Баранівській громаді – інше. Саме це і потрібно вписати», – сказав Сергій Дятленко.

Експер привів приклад, коли створювалися об’єднані громади законодавство теж було недосконалим, так і для МРЦ.

Підсумовуючи виступ Сергій Дятленко зауважив, що ми можемо нічого не робити, а можемо стати локомотивом, який змінює в супереч тим застарілим правилам.

Про передісторію зародження ідеї шкільних коворкінгів як двигунів розвитку громади та як так сталося, що саме Баранівська ОТГ виграла джек-пот розповів під час семінару Маркіян Дацишин, автор концепції проекту ЄС «Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської ОТГ», координатор 4-го компоненту проекту: «Ми, Інститут громадянського суспільства, працюємо як недержавний аналітичний центр, наш фокус діяльності – це підтримка реформи децентралізації: формування і розвиток об’єднаних територіальних громад. Перед новоствореними ОТГ, які отримують нові можливості, повстають нові виклики. Чи дійсно після об’єднання громада стає об’єднаною та цілісною спільнотою? Де місце молоді в ОТГ і де вона може себе реалізовувати?

Коли ми працювали над стратегічним плануванням в Баранівській громаді, то робили соціологічне опитування мешканців. Одним із питань було «Що заважає розвитку громади?» Більшість назвало: недостатня громадська ініціативність, пасивність омс, недостатня підприємливість. В основному мешканці громади заклопотані власними справами і не мають можливості долучитися до справ розвитку громади. Однак, коли ХТОСЬ виступає з ініціативою доброї справи, то багато відгукуються. Проте цих ХТОСЬ не так і багато. Ще одне твердження за результатами опитування – у такі часи, як зараз, люди переважно НЕ довіряють один одному і більше дбають про свій власний інтерес.

Звідки ж почати руйнувати оцю тотальну атмосферу недовіри і яким чином ідентифікувати чи допомогти появі отих ХТОСів, які зроблять перший крок? Ми подумали, чому б школі не бути двигуном розвитку і відповідно «кузнею кадрів» для громади. Але для цього влада має перестати «бачити» у школі лише проблеми (тече дах, купити дрова, не вистачає освітньої субвенції і т.д.). А побачити ШКОЛУ як ІНКУБАТОР ідей для розвитку дитини і громади. З іншого боку школа має «вийти» за межі шкільного подвір’я і усвідомити ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за МАЙБУТНЄ учня і громади в цілому».

Чому саме Баранівська ОТГ?

У 2016 році Інститут громадянського суспільства виграв грант Вестмінстерського фонду за демократію на проведення одного з перших в Україні синхронізованих процесів Стратегічне і Просторове планування для одної ОТГ. Навесні 2017 року на конкурс, оголошений ІГС, подалося 18 ОТГ з Житомирської, Київської, Черкаської та Чернігівської областей. На публічному конкурсі визначення переможця Баранівська ОТГ перемогла. З того моменту розпочалася наша співпраця.

Чому трудове навчання?
У грудні 2016 року в потязі Слов’янськ-Київ ми з Сергієм Дятленко поверталися з заходу ІГС, на якому обговорювали з ОТГ Сходу України як можна синхронізувати реформу децентралізації з освітньою реформою. І саме в цьому потязі народилася ідея почати по іншому підходити до трудового навчання і зокрема ідея онлайн-аукціону, який був апробований у березні 2017 року на національному етапі олімпіади з трудового навчання в Полтаві. З того часу онлайн-аукціон уже став традиційним елементом Олімпіад. Детальніше за посиланням.

Таким чином ми почали певний процес, який отримав ресурс в рамках проекту «Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської міської ОТГ» за фінансової підтримки ЄС. Детальніше про проект читайте за посиланням.

Що за мовний покруч – «коворкінг»?

«Так, нам також не подобається слово «коворкінг». І ми уже понад рік шукаємо вдалий український відповідник. Толока? Співробітня? Спільнопростір? Майстерка? Давайте подумаємо разом над цим», – звернувся до учасників семінару Маркіян Дацишин.

По суті, коворкінг – це певне облаштоване приміщення, до якого доступ мають всі бажаючі: зранку (9.00-15.00) – навчальний процес в рамках школи, з обіду (15.00-17.00) – гуртки, ввечері (17.00-21.00) – будь хто з дорослих може прийти помайструвати на обладнанні коворкінга.

Ідея в тому, щоб дати можливість старшокласникам спробувати зробити щось своїми руками (попередньо навчивши відповідним вмінням), але важливо, щоб те, що вони зроблять мало певну комерційну цінність, тобто щоб хтось (не лише мама чи бабуся) був готовий заплатити за цей виріб гроші. Щоб дитина відчула грошову оцінку своєї роботи. І щоб також відійти від стереотипу: не обов’язково їхати в Польщу «на ягоди», а заробляти в себе в громаді завдяки сучасним технологіям та сучасному обладнанню.

Шкільні коворкінги – це простір для освіти та самоосвіти, розвиток професійних компетенцій і розкриття підприємницького потенціалу вже у підлітковому віці. Необхідним елементом коворкінгу має бути навчання основам ведення підприємництва та доступ до стартового фінансування. Це може бути реалізоване у рамках Молодіжного бізнес-інкубатора. Перші кроки у цьому напрямку у Баранівській ОТГ вже зроблені – проводимо для старшокласників навчальний курс «Підприємцем бути легко» (керівник Іван Савицький), а також допомагаємо писати проектні заявки на місцевий Бюджет участі. У результаті – окреслюється певне коло молодих активних людей, які з часом можуть стати генераторами ідей для розвитику громади.

Ось таке коротке пояснення, чому реформа децентралізації потребує нових підходів до ролі школи у житті громади та чому ми всі зібралися на цьому семінарі.

Представники з регіонів у перший день семінару побували в Баранівському МРЦ та відвідали шкільну теплицю у селищі Полянки.

«Задумка теплиці була така – тут проводять уроки біології, діти вирощують, експериментують, практично набувають досвіду і вирощують ту продукцію, яку громада може у них купити. Найкласичніший варіант, кожна громада займається благоустроєм, купує десь квіти поза межами громади і організовують клумби. В нашому випадку діти вирощують, діти продають громаді, громада платить тепличному коворкінгу. Діти при справі, діти горді, що саме вони виростили, гроші залишилися в громаді. В результаті усі сторони задоволені. Ми почали в цьому році пізно, бо довелося заклеювати теплицю, яку нам порізали у листопаді, а заклеювати можна лише при плюсовій температурі і ми заклеїли її в кінці березня. Але ми встигли виростити квіти і громада закупила рослини. Ще однією складовою коворкінгів швейного, технічного, тепличного є комерційна. Ми не лише вчимо дітей працювати, ми вчимо цінити свою працю і показати їм як заробляти своїми руками. Це основна ідеологічна відмінність від простої майстерні», – сказав Іван Савицький, координатор молодіжного компоненту проєкту.

Все що зараз є в теплиці це вже третя посадка. Перша – це були квіти, друга – прянощі, зараз засадили зелень – салат, шпинат. Наші гості разом з роздатковими матеріалами отримали пакетики із сушеним базиліком – вирощені дбайливими дитячими руками разом з Оленою Шкорбот, завідувачкою тепличним господарством.

«Дітям цікаво, коли їх не заставляють, а коли вони самі приходять – на перервах, після уроків. Більше прибігають хлопчиків. Найбільше учні люблять користуватися спеціальним інструментом – маленькими грабельками і лопатками, пересаджувати. Дуже легенько витягують рослинки і акуратненько пересаджують», – каже пані Олена.

Зі слів учасників прозвучав скептицизм, що насправді не більше двом відсоткам дітей цікаво займатися в теплиці.

Сергій Дятленко поцікавився в Олени скільки дітей ходить до школи і скільки відвідують теплицю.

«У Полянківській школі 200 дітей, 50 дітей бігають до теплиці постійно – і немає різниці чи то перший клас чи старшокласники. Тобто четвертій частині дітей школи цікаво ходити до теплиці», – відповіла завідувачка теплицею.

«В теплиці є 8 розсадних столів, і ми задумували, що в освітній частині роботи в теплиці кожен стіл буде привязаний до якоїсь школи громади чи учителя, щоб вони проводили там практичні заняття, але не знайшлося бажаючих вчителів» – додав Іван Савицький.

На завершення після розповіді Олени про теплицю і рослини бажаючі учасники купили органічну, екологічну суницю (яку можна рости на підвіконнях), чебрець, м’яту.

Завершився день екскурсією в музей порцеляни колишнього Баранівського фарфорового заводу. Колекція в понад 8000 експонатів вражає розписами, кольорами, техніками виконання, які розмістилися у трьох залах музею.

У другий день учасники працювали у групах по визначенню можливостей МНВК/МРЦ/коворкінгів в умовах громади. Тобто, що можуть дати ці заклади для громади: освітні потреби закладів, робота з дорослими, профорієнтаційна робота і підприємницька діяльність, пересувні лабораторії. Поговорили про Баранівський МРЦ, які труднощі були на прикладі цього пілотного проекту і як їх обійти, щоб іншим не набивати ті ж самі «гулі».

На освітній лабораторії «EDULab», яку провів Сергій Дятленко, учасники шукали відповіді на ті складні питання, на які немає прямих відповідей в нормах закону.

Завершив семінар круглий стіл з питань функціонування міжшкільних навчально-виробничих комбінатів/міжшкільних ресурсних центрів сьогодні, які питання виникають і як їх вирішувати, до кого звертатися, які напрацювання за результатами дводенної роботи та того досвіду, який є в Баранівському МРЦ, потрібно передати Міністерству освіти і науки України, щоб прийняти ті рішення, які дозволять функціонувати закладам належним чином.

Сподіваємося на подальшу плідну роботу з нашими учасниками та дякуємо усім за те, що долучилися до семінару!