“Наш театр тримається на хлопцях з АТО”, – художня керівниця Наталія Волошин
Театр, який не лише розбурхав культурне життя селища, а й допомагає ветеранам АТО реінтегруватися, вже більше року діє у Івано-Франкове на Львівщині. Більше половини його акторського складу свого ...
Додано:
ГО СТАН
Театр, який не лише розбурхав культурне життя селища, а й допомагає ветеранам АТО реінтегруватися, вже більше року діє у Івано-Франкове на Львівщині. Більше половини його акторського складу свого часу захищало нашу державу на сході України, а тепер успішно демонструє свої таланти не лише на своїй малій батьківщині, а й в навколишніх населених пунктах. Додамо, що ініціативна група з Івано-Франкове також є учасницею проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Ідея створити народний театр належить його художній керівниці Наталії Волошин. За її словами, це була давня мрія, яку вона спочатку намагалася втілити, працюючи в школі. Але довго вчительський театр не проіснував. Друга спроба виявилась більш вдалою. Народному театру з Івано-Франкове вже більше року і в їхньому репертуарі три вистави та чимало аншлагів.
Наталія Волошин розповідає, що теперішній селищний театр, головним чином, тримається на атовцях і мова тут не лише про акторів та їхні ролі.
Підтверджує її слова і Олег Хромчак, голова ініціативної групи, яка втілює проєкт з реінтеграції ветеранів і який також задіяний у виставах.
“Хто не грає у виставі, займається логістикою, звукорежисурою, підготовкою декорацій та вирішенням інших питань”, – каже ветеран.
А все почалося з того, що керівниця театру шукала акторів для масовки. Їй була потрібна ватага козаків. Допомогти у цій справі вона попросила голову громадської організації «Спілка ветеранів АТО Яворів» Тараса Дадака. В такий спосіб до театральної трупи і потрапила значна частина атовців.
У першій виставі хлопці зіграли маючи невеликі слова. І на додачу Наталія Волошин дала їм завдання вивчити ще й вірші.
“У них феноменальна пам’ять. Я ними просто захоплювалася і продовжую це робити зараз”, – каже керівниця. І додає, що найстаршому актору 62 роки, а наймолодшому 23. Непоодинокі випадки, коли у виставах беруть участь і сімейні тандеми.
Після першої вистави стало зрозуміло, що ветерани в театрі надовго. Не дивлячись на те, що більшість має родину і свої власні справи, репетиції майже ніхто не пропускав, хоча вони були у вечірній час.
Як виявилось, участь у виставах суттєво впливає на процес реінтеграції ветеранів.
“Вони стали добріші і поблажливіші. По–іншому дивляться на різні речі. Бо якщо спочатку вони були революціонерами, то тепер стали більше дипломатами. Якщо раніше вони хотіли зробити революцію з мечем, то тепер – словом”, – ділиться своїми спостереженнями Наталія Волошин.
Також вона зауважила, що і в громади змінилась думка про багатьох атовців. Їх люди тепер сприймають не лише як героїв, що вони повернулися з поля бою, а й героїв, що змогли розворушити культурне життя в селищі.
“На війні я так не хвилювався. Тут адреналін і там адреналін, але по відношенню до театру це зовсім інше. Це настільки захопливо і приємно, що важко описати”, – розповідає про свої враженнями актор Роман Ільчишин, який у січні 2015 року у складі 93-ї окремої механізованої бригади захищав Донецький аеропорт, після чого дістав поранення і переніс шість операцій.
Згадує, що спробувати себе в ролі козака його запросила Наталія Волошин. Вперше він був задіяний в масовці, коли керівниця театру шукала акторів для п’єси “Назар Стодоля”. А вже в “Наталці Полтавці” він мав одну з головних ролей – приміряв на себе образ возного.
За його словами, участь в театрі допомагає змінити ставлення громади до ветеранів і боротися з стереотипами.
“Нам постійно потрібно доводити, що ми нормальні. Бо на нас люди дивляться скоса. Не всі, звичайно, але дуже багато. Річ в тім, що ми активну позицію зайняли в селищній раді. І нас називають “крикунами”. А я хотів показати, що ми абсолютно нормальні. Може ще краще ніж були. Якби це голосно не звучало, але так є”, – підсумовує ветеран.
У найближчих планах театру з Івано-Франкового поставити “Мартина Борулю”, “Мину Мазайло” та “Сватання на Гончарівці”.
Матеріал підготовлено в межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.