Один книжковий магазин вартий більше, ніж 20 танків

Непересічна людина, громадський активіст, професійний військовий, доброволець батальйону «Донбас», а тепер господар книжкової крамниці з яскравою вивіскою: «Дім книги» — важливіший за 20 танків на Донбасі» – ВОЛОДИМИР ДЕРИВЕДМІДЬ.

Пан Володимир вразив мене своєю наснагою та впертим бажанням змінювати людей, ситуацію, країну. Колись він пройшов Афганістан, потім вже у поважному віці пішов воювати у складі добровольчого батальйону «Донбас». Пройшов навчання, згадавши військові навички, прийняв присягу, прибув у знайомий з 1982 року Артемівськ. Але в штат батальйону «Донбас» через вік так і не зарахували.

Пан Володимир: «Проводжав і зустрічав своїх солдат будучи старшиною штурмової роти. Відправляв грузи «200» і «300». А місцеві чоловіки знайомі нерідко докоряли: у нас хороший асфальт, світло в місті горить, на нас ніхто не нападав, для чого ви військові прийшли? Після десятків таких запитань, зрозумів, що головна війна буде за душі і серця людей, особливо дітей. Тому і відкрив книгарню з українськими книжками у прифронтовому Бахмуті (колишній Артемівськ)».

«Без українських коренів ми не побудуємо Донбас, а якщо ми не побудуємо Донбас, ми не побудуємо Україну», – Володимир Дериведмідь. Побудову нової країни пан Володимир бачить у вихованні нового покоління патріотів. Саме тому він на свою військову пенсію та за допомоги друзів створив та утримує книжковий магазин, а книги продає майже по цінам видавництв, щоб зробити українську книгу більш доступною та привабливою для мешканців Донбасу.

Пан Володимир намагається всіма способами зацікавити людей книгою і загалом українською культурою: в магазині він також продає вишиванки та українську символіку, надає можливість безкоштовно читати українську періодику, привчає малечу вчити українськи вірші в обмін на маленькі сувеніри. Також «Дім книги» безкоштовно передає сучасні українські книги в бібліотеки невеликих міст та сіл та у військові гарнізони.

В майбутньому пан Володимир планує перетворити свій «Дім книги» на величезну опорну книгарню, давши їй ім’я «Еней» на честь бійця, який ішов визволяти своїх з Іловайського котла, прихопивши…книгу. «ЕНЕЙ» – це Антон Цедік з Полтави, поруч з яким він спав на полігоні в Артемівську, а потім був на його похованні…

Ще пан Володимир пише вірші та вважає, що сильну Україну здатні побудувати ми тоді, коли уклінно попросимо допомоги у жінок. «Українські жінки в усі складні для нашої Батьківщини часи допомагали у владних, освітянських, господарських і навіть військових справах. І виконують будь-яку роботу наші берегині без зайвого клопоту, без якихось претензій. І в прадавні часи, і в часи козацької доби, і зараз наші любі жінки щодня виконують ту роботу, яка необхідна зараз найбільше. Єдине, що потрібно чоловікам давати можливості жінкам, не забувати дякувати, кохати, охороняти і забезпечувати родину, будувати європейську цивілізовану Україну»

Автор  Люсьєна Шум, координаторка проекту “Жива сучасна бібліотека”