Перевірки, репресії та штрафи – ризики реформування прописки в законопроекті Офісу реформи адмінпослуг при МЕРТ
Проект закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, розроблений Офісом реформи адміністративних послуг при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, містить ...
Додано:
Громадський Простір
Проект закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, розроблений Офісом реформи адміністративних послуг при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, містить ризики масових порушень прав людини та непропорційного втручання держави в приватне життя громадян.
Про це йдеться у висновку експертів Центру інформації про права людини, які зробили детальний аналіз законопроекту.
Координаторка проектів Центру інформації про права людини Людмила Янкіна у коментарі наголошує:
“У самому анонсі проекту Проекту Закону, Офіс реформ адмінпослуг заявив про те, що цей процес спричинить реформу реєстрації місця проживання та має на меті запровадити декларативний принцип реєстрації. Однак, якщо подивитись всередину документу – описані механізми не відповідають заявленому. Принципи, що закладені в тексті документу призведуть лише до ускладнення чинної системи реєстрації місця проживання в Україні, оскільки у ньому закладено:
1) Жорсткий, надмірний, недемократичний та свавільний контроль людини.
2) Перевірки. У будь-які демократичній державі, доступ до житла прийнятний лише за рішенням суду. В Україні так само. За тим принципом перевірок, який закладено у документі зараз, діє презумпція винуватості. Коли людина зобов’язана навести докази свого проживання та змушена запрошувати чиновників оглядати її домівку та робити там відео-запис. Сама по собі така процедура вже є приниженням людської гідності.
3) Штрафи. Невиправдано високі та необгрунтовані.
Що у свою чергу, на думку експертів Центру інформації про права людини:
- Не є реформою як такою та не відображає демократичних цінностей і цілей, які би мали бути закладені у самій дефініції реформи. Оскільки ця так звана реформа пропонується організацією, діяльність якої фінансується з грошей канадських платників податків, виникає питання про те, чи уряд Канади свідомий того, на просування яких цінностей та механізмів йдуть його гроші? Оскільки те, що закладено зараз нагадує відновлення репресивного механізму НКВД.
- Не відповідає принципам декларативності;
- Наділяє надмірними повноваженнями тих, хто має здійснювати такі перевірки. На наше переконання, ані органи реєстрації, ані Державна Міграційна Служба, ані Міністерство Внутрішніх Справ України, не підуть на здійснення таких антиконституційних перевірок.
Топ-3 проблем цього документу і його філософію.
Перевірки. Той принцип, який закладено у цьому документі – це надмірне втручання держави в право на повагу та недоторканість приватного і сімейного життя. Таке втручання є непропорційним та порушує Статю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такі перевірки несуть в собі серйозні корупційні ризики, ризики зниження якості і безпеки життя людини, та роблять людину беззахисною супроти держави.
Єдина інформаційна система. Суттєве занепокоєння викликає саме створення такої системи. Необгрунтованою залишається доцільність створення такого інструменту в умовах існування в Україні повноцінно діючого Єдиного державного реєстру, що наповнюється з даних територіальних громад. Невиправданим є створення такого додаткового прошарку. До того ж, цим Проектом не передбачено дієві та надійні механізми захисту персональних даних, а також запобіжників несанкціонованого втручання.
Штрафи. Знову ж таки не відповідність заявленому. Оскільки саме існування та причина цих штрафів суперечить принципам демократичності.
На сьогоднішній день статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» доволі добре є врегульовано питання відповідальності, а сам механізм є доволі м’яким. Тобто, в разі, якщо у 30-денний термін після зняття реєстрації людина не зареєструвалась в іншому місці (що цілком можливо, оскільки в людини не завжди може бути така можливість), то людини упродовж року буде висунуто попередження. А в разі, якщо людина вдруге за рік не мала реєстрації місця проживання довше ніж 30 днів, хоча їй вже виносили попередження в цьому році, то її оштрафують на суму від 17 до 51 грн.
На цьому етапі варто зауважити, що в людей можуть траплятись дуже різні життєві ситуації та події, на які не завжди може вплинути сама людина. Відтак, карати її за відсутність реєстрації надмірними штрафами беззмістовно. Оскільки за чинної системи реєстрації без наявності зареєстрованого місця проживання людина і так вже є суттєво обмеженою в реалізації своїх прав.
Цей Проект викликав негативний суспільний резонанс саме в частині порушень прав людини та свавільного втручання держави. Відтак, доволі дивною є реакція радості самого Офісу реформ про те, що цей Проект викликав занепокоєння як з боку ЗМІ так і з боку громадськості та Уряду. За нашими спостереженнями, в соціальних мережах та під час радіоефірів громадяни висловлювали стурбованість про те, що уряд хоче надмірно контролювати людей в Україні, що в реальності є не так. Зокрема, важливим фактом у ситуації з цим Проектом Закону є те, що саме Міністерство економічного розвитку і торгівлі відмежувалось від цієї ініціативи, прояснивши на своєму сайті, що ця ініціатива не є ініціативою МЕРТ та не є урядовою. І що це є напрацювання окремої ініціативою експертної групи, яку очолює Офіс реформи адміністративних послуг, одночасно давши роз’яснення того, що мається на увазі під цим (Увага! ще не зареєстрованим) законопроектом. Відтак, вся відповідальність за текст покладається саме на ініціаторів.
За словами Людмили Янкіної, законопроект не є реформою по суті, оскільки не відповідає демократичним цінностям і цілям. Також законопроект не відповідає принципам декларативності.
Громадський Простір розповість детальніше про громадську ініціативу на реформування системи реєстрації місця проживання – яким був процес з самого початку і які цілі закладалися. Адже Центр інформації про права людини тривалий час займається темою реформування чинної системи реєстрації місця проживання у партнерстві з МВС, ДМС та іншими профільними міністерствами, представники яких входять до складу міжвідомчої робочої групи (МЕРТ у тому числі).