Право на владу: де та як впливають українці?
Джерелом влади є народ - говорить нам Конституція України. Однак, попри це, українці часто не знають, як цю владу можна реалізувати у повсякденному житті. У багатьох випадках місцева влада ...
Додано:
Institute Respublica
Джерелом влади є народ – говорить нам Конституція України. Однак, попри це, українці часто не знають, як цю владу можна реалізувати у повсякденному житті. У багатьох випадках місцева влада використовує подібне незнання, щоб отримати для себе виключне, одноосібне право на владу. То ж як зрозуміти, чи маєте ви змогу щоденно розвивати своє місто?
Інститут “Республіка” проаналізував, які міста сприяють тому, щоб громадяни використовували інструменти участі. Та чи користуються українці цим правом?
Інструменти участі громадян
Інструментами громадської участі називають методи, які дозволяють активному українцю впливати на прийняття рішень, серед яких можна виділити:
- Місцеву ініціативу;
- Збори громадян за місцем проживання;
- Громадські слухання;
- Електронну петицію.
Право на використання даних інструментів гарантується Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про звернення громадян”. Однак, вкрай важливо, щоб право та порядок реалізації кожного з інструментів громадської участі був описаний у Статуті територіальної громади, а також закріплений в окремому положенні міської ради. Адже детальний механізм використання того чи іншого інструменту місцева рада визначає самостійно.
Що робити, якщо місцева влада не впровадила інструменти участі громадян? – Відповідає Олександра Скиба, заступниця голови Інституту “Республіка”:
- Якщо міська рада не прийняла положення або статут із виписаними інструментами участі, то, на мою думку, є щонайменше 2 шляхи вирішення цієї проблеми. Варіант перший – подати таке положення або поправки до статуту самим громадянам через місцевих депутатів, які йдуть на діалог. Тексти документів може розробити ваш знайомий юрист, або ж ви можете звернутися за допомогою до громадської організації, яка працює в сфері місцевої політики, наприклад, до Інституту “Республіка”. Варіант два – якщо ви “полюбляєте гострі відчуття”, можете використовувати інструмент участі (громадські збори, слухання, місцеву ініціативу) без положення, оскільки таке право вже забезпечила Верховна Рада. У цьому випадку доведеться покластися на адекватність місцевої влади.
Впровадження демократичних механізмів в Україні
Аналіз показав, що місцева влада активно впроваджує інструменти участі. Розділи Статутів територіальних громад містять порядок реалізації місцевої ініціативи – у 52,1%, зборів громадян – у 56,5%, громадських слухань – у 43% та електронних петицій – у 13% випадків. Поряд з цим, місцеві ради ухвалюють окремі відповідні положення. Відтак, Положення про місцеву ініціативу існує в 26,1% випадків, Положення про збори громадян у 21,7%, Положення про громадські слухання у 39,1%, а також у 65,2% випадків діє Положення про електронні петиції.
У ході дослідження виявлено, що Вінниця, Добропілля Донецької області та Суми є лідерами серед міст, що були обрані для аналізу. Там місцева влада дає можливість громаді на повну реалізувати власний потенціал – у цих містах інструменти участі закріплені не тільки у статутах, але й окремими положеннями.
Проте існують і такі населені пункти, де жителям не так просто застосувати свою владу. У 22% випадків місцева ініціатива, збори громадян та електронна петиція не закріплені місцевими нормативними актами. З громадськими слуханнями ситуація краща – лише у 14% випадків інструмент можна буде використати ефективно, тільки за умови, що місцева влада буде готова чути та сприймати ініціаторів.
Серед аутсайдерів дослідження можна виокремити населені пункти, де складно реалізувати кожен з інструментів. До таких міст відносяться Дергачі Харківської області, Рубіжне Луганської області, а також село Тарасівка Київської області.
У Богуславі Київської області та Южному Одеської області відсутні положення про місцеву ініціативу та збори громадян. У Скадовську Херсонської області та Зінькові Полтавської області поки не можна застосовувати електронну петицію для впливу на розвиток міста.
Варто зауважити, що відсутність інструментів ще не привід засмучуватися. Обнадійливу думку висловлює юрист Інституту “Республіка” Микола Яцков:
- Відсутність інструментів участі в місті не може загрожувати громадянам жодним чином. Це більша потреба місцевої влади унормувати процедури взаємодії з громадянами. У громадян завжди є можливість подати звернення чи інформаційний запит, або застосувати акцію протесту. […] якщо мер чи влада в сукупності мудрі люди, то їм не потрібні формальні інструменти. Їм достатньо волевиявлення людей, навіть у фейсбуці.
Застосування інструментів громадської участі українцями
Дослідження Інституту “Республіка” показало, що українці найчастіше використовують електронні петиції як інструмент впливу на владу. Лише в першому кварталі 2017 року громадяни України у містах дослідження застосували цей інструмент 1075 разів. Цікаво, що 50% показника забезпечили жителі Запоріжжя, які зареєстрували 576 петицій. Другу й третю позицію серед лідерів посіли Житомир та Вінниця з показниками 173 та 78 петицій відповідно.
У таких містах, як Житомир, Кропивницький, Рівне, Суми та Южне Одеської області, окрім електронних петицій, громадяни не використовували інші інструменти участі.
Другий за вживаністю інструмент – збори громадян за місцем проживання – суттєво відстає від попередника. У першому кварталі 2017 р., українці офіційно провели 75 зборів громадян. Найбільше – у Тернополі (25), Луцьку (20) та Жмеринці (12) Вінницької області.
Використання громадських слухань для впливу на владу відбувається в Україні не надто часто – 26 разів у першому кварталі 2017 р. Найбільше даний інструмент використовували жителі Кам’янця-Подільського – п’ять разів, а також у Вінниці – чотири рази. Тричі проводили громадські слухання тарасівчани в Київській області, навіть попри те, що в селі цей інструмент не закріплений в Статуті чи окремому положенні ради.
Найменше українці полюбляють місцеву ініціативу. З 23-х міст, які брали участь у дослідженні, лише у Дрогобичі (5) Львівської області, Зінькові (3) Полтавської області, Вінниці (1) та Луцьку (1) були здійснені спроби місцевого самоврядування в порядку місцевої ініціативи.
Чому українці обирають електронну петицію, як спосіб впливу на владу, пояснює юрист Інституту “Республіка” Юрій Середа:
- Останнім часом громадяни все частіше і частіше використовує електронні інструменти участі. Пов’язано це насамперед з швидкоплинністю життя та розвитком новітніх технологій. Якщо ще декілька років тому громадяни навіть і не знали про такий інструмент участі як електронні петиції, а колективні звернення заповнювалися шляхом багатоденного збирання підписів методом “від дверей до дверей”, то зараз достатньо зареєструватися на відповідному веб-сайті ввівши свої дані, та проголосувати за підтримку тієї чи іншої ініціативи. Подекуди необхідні сотні або й тисячі голосів збираються за день – два.
Варто зауважити, що в той час, коли тарасівчани застосовують інструменти громадської участі попри відсутність місцевих положень, жителі інших населених пунктів не поспішають використовувати свої законні права. Наприклад, Богуслав Київської області та Горішні Плавні Полтавської області у першому кварталі 2017-го року взагалі не користувалися своїм правом вливати на владу.
Порада від Інституту “Республіка”: Перевірте, чи впровадженні інструменти громадської участі у ваших містах. Вимагайте від місцевої влади закріпити права громадян на місцеве самоврядування у Статуті територіальної громади, а також розробити та прийняти відповідні положення.
Примітка. У дослідженні взяли участь 24 населені пункти України: Богуслав і село Тарасівка (Київська обл.), Вінниця та Жмеринка (Вінницька обл.), Дергачі (Харківська обл.), Добропілля (Донецька обл), Дрогобич (Львівська обл.), Горішні Плавні та Зіньків (Полтавська обл.), Запоріжжя, Житомир, Кам’янець-Подільський, Кропивницький, Луцьк, Рівне, Рубіжне, Тернопіль, Суми, Скадовськ та Херсон (Херсонська обл.), Ужгород, Черкаси та Южне Одеської області. Аналіз здійснювався на основі відповідей місцевої влади на інформаційні запити.
Дар’я Тижбіряк