Правозахисники презентували доповідь про переслідування громадських активістів у 2019 році

27 січня в Києві відбувся круглий стіл “Захист прав громадських активістів: актуальні проблеми і можливі рішення”. Під час заходу презентували аналітичну доповідь “Становище правозахисників та громадських активістів в Україні у 2019 році”.

Згідно із задокументованим матеріалом, переслідування правозахисників та громадських активістів, особливо із застосуванням насильства, погроз та інших видів утиску, було серйозною проблемою у 2019 році. За цей рік було задокументовано 83 випадки переслідування. Як і в попередні роки, переважна більшість зловмисників не були притягнені до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Задокументовані інциденти охоплюють 37 випадків насильницьких нападів на людей та власність, 20 погроз та 11 нападів на учасників мирних зібрань. Порівняно з 2018 роком, коли було зафіксовано щонайменше 66 насильницьких нападів та 20 нападів на учасників мирних зібрань, ситуація у 2019 році трохи покращилася.

Одна третина інцидентів минулого року стосувалась активістів, які відстоюють права ЛГБТ+-людей або ґендерну рівність, тоді як кожен п’ятий напад був вчинений учасниками праворадикальних угруповань. Інші інциденти стосувались активістів, які брали участь у протестах проти незаконного будівництва (17%) та корупції (18%).

Фізичне насильство було найпоширенішою формою переслідування правозахисників і громадських активістів (44%), але й до погроз також вдавалися часто (24%). У Києві, де сталося 39% усіх задокументованих випадків, майже половина (47%) були насильницькими нападами. Одеська та Харківська області розділили друге місце за кількістю зафіксованих випадків – приблизно 18 та 11% відповідно, і тут так само фізичне насильство було найпоширенішою формою переслідування (майже половина випадків).

Правозахисники зазначають, що поінформованість суспільства про небезпеку громадського активізму в Україні значно зросла у 2019 році, після смерті Катерини Гандзюк. Опитування, проведене в листопаді 2019 року, показало, що 84% українців вважають напади на громадських активістів серйозною проблемою, тоді як 77% вважають громадський активізм небезпечною діяльністю.

На жаль, українська влада вжила мало заходів для реагування на загрози правозахисникам. “Цілеспрямовані зусилля щодо запобігання та реагування на загрози та напади на правозахисників не проводяться ні на місцевому, ні на національному рівнях. Національна стратегія у сфері прав людини та відповідний план дій, згідно з якими Україна має впровадити широкий спектр реформ політики у сфері прав людини, передбачають деякі заходи, які сприятимуть захисту правозахисників. Однак жоден із заходів не стосується проблеми безкарності за переслідування правозахисників, до того ж план дій, найімовірніше, не буде реалізованим до кінця 2020 року“, ­– зазначив аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Мирослав Лаврінок.

Мирослав Лаврінок

На думку голови Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, безкарність правопорушників залишається найбільшою загрозою для активістів. Здебільшого бракує ефективного розслідування та притягнення нападників до кримінальної відповідальності з боку поліції та прокуратури, які не в змозі визначити винних, провести ефективне розслідування і довести справу до кінця в суді. В інших випадках самі потерпілі не повідомляють поліцію про потенційний злочин, бо бояться за власну безпеку або сумніваються, що правоохоронні органи серйозно сприйматимуть їхню заяву.

“Безкарність представників праворадикальних угруповань, які беруть участь та організовують насильницькі напади на деяких правозахисників, фактично є звичною ситуацією. Деякі зловмисники є рецидивістами і навіть не намагаються приховати свою особу чи дії, іноді навіть звітуючи про свої “подвиги” в соціальних мережах“, – зазначає аналітик Центру прав людини ZMINA В’ячеслав Ліхачов.

Також варто зазначити, що випадки насильства та переслідування правозахисників часто супроводжуються відсутністю реакції з боку політичних лідерів та представників влади. “Керівництво України повинне чітко і недвозначно засуджувати кожен випадок переслідування правозахисників, роз’яснювати широкій громадськості, що продовження цих зловживань матиме небезпечні наслідки для демократичної системи країни, та притягувати винних до відповідальності”, – заявив директор Freedom House в Україні Метью Шааф.

Метью Шааф

Правозахисники переконані, що слід задіяти потенціал комітетів Верховної Ради України для того, щоб посилити контроль за дотриманням прав людини, і спрямувати його безпосередньо на захист правозахисників та громадських активістів. Влада має постійно приділяти увагу розслідуванням правоохоронними органами злочинів щодо активістів, щоб сприяти ефективності таких розслідувань. Крім того, створення постійних майданчиків для співпраці в цих питаннях із суспільством могло б підвищити рівень комунікації, який зараз є недостатнім, а публічне засудження переслідувань і визнання важливості діяльності правозахисників та громадських активістів – впливати на формування суспільної думки щодо неприпустимості таких переслідувань. 

Завантажити доповідь за посиланням.

Доповідь підготували Українська Гельсінська спілка з прав людини, ZMINA та Truth Hounds за підтримки Freedom House.

Джерело: ZMINA.