Проблеми взаємовідносин переселенців та влади

Згідно інформації Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території, з початку анексії Криму та розпалення воєнного конфлікту на Сході в Україні, зареєстровано 959 478 осіб-переселенців. За даними ООН, кількість внутрішньо-переміщених осіб  ще вища і складає майже 1 500 000 осіб.

З проблемою масового переселення людей за часів незалежності наша країна не зіштовхувалась. Виклики, які отримали уряд та органи місцевого самоврядування, державний апарат вирішує дуже складно, часто неузгоджено та без застосування комплексного підходу.

Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою (ВПО) вважається громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Цим Законом передбачено комплекс заходів, які повинні сприяти переселенцям у їхній адаптації на новому місці перебування та реінтеграції при поверненні. Кабінету Міністрів України доручено затвердити комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, та контролювати їх виконання. Окрім цього, у Законі вказано, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень: інформують місцеві державні адміністрації про можливі місця і умови для тимчасового проживання ВПО; надають у тимчасове безоплатне користування з комунальної власності житлові приміщення, придатні для проживання; вирішують питання щодо набуття відповідно до законодавства переселенцями право на земельну ділянку із земель комунальної власності; сприяють у переміщенні її рухомого майна для повернення на залишене місце проживання; забезпечують надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров’я; забезпечують влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади комунальної форми власності.

Досить часто від політиків та чиновників, у засобах масової інформації, можна почути негативні коментарі на адресу переселенців. Відповідно, так само і переселенці звинувачують органи влади у власних проблемах. Якщо переглянути карту УВКБ ООН, то можна побачити, що в різних регіонах чисельність ВПО суттєво різниться. Найближчі до конфліктних зон області прихистили більше всього людей і відповідно несуть більший тягар та ризики щодо забезпечення прав людей. Для місцевої влади цих регіонів додалися додаткові проблеми, пов’язані з розміщенням новоприбульців та відновленням їх соціального забезпечення. Виникає навантаження з забезпеченнями місцями дошкільнят та школярів та медичним обслуговуванням переселенців .

Для органів місцевого самоврядування відкритим залишається питання – де взяти гроші на вирішення цих та інших проблем? Якщо забезпечення місць для дітей у школах та садках частково вирішується через отримання освітньої субвенції, яка діє з початку року, то з медичною субвенцією труднощів більше. Медики міст з високим напливом переселенців скаржаться на неможливість спрогнозувати витрати лікарень, для якісного  лікування хворих.

Відсутність або недостатнє забезпечення житлом також додають труднощів. У багатьох населених пунктів є незаселені житлові фонди, які стоять на балансі муніципалітетів, проте знаходяться у непридатному для проживання  стані. Дане житло можна було би надати переселенцям, але для  відновлення необхідні чималі кошти і без підтримки з державного бюджету міста не можуть зрушити з міста.

На національному рівні комплексна програма інтеграції, соціальної адаптації та захисту і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб на 2015-2016 роки, згідно Закону, повинна була бути створена ще у березні 2015 року, але на жаль вона досі не затверджена. Судячи із назви, програма має вже діяти і давати результати. Проте для цього необхідно закласти відповідні ресурси у видаткову частину бюджету країни, а у частині надходжень знайти джерела фінансування. 2015 рік вже завершується, а 2016 – не за горами. Якщо програму не приймуть до моменту прийняття бюджету на 2016 рік, то і її виконання наступного року знаходиться під загрозою і Міністерству соціальної політики необхідно буде розробляти новий план заходів.

На регіональному рівні переселенці, які приїхали до нового місця перебування, не знають і не вміють спілкуватись з органами місцевого самоврядування, а тільки звинувачують органи влади у тому, що вони нічого не роблять, хоча в багатьох випадках ці звинувачення повністю або частково безпідставні. За останні півтора роки створилися багато громадських організацій, які займаються захистом прав внутрішньо переміщених осіб.  Органам місцевого самоврядування разом з представниками переселенців необхідно розробити місцеві програми з адаптації та інтеграції. Так вже зробила Донецька обласна військово-цивільна адміністрація. Павло Жебрівський підписав «Регіональну програму інтеграції, соціальної адаптації та захисту внутрішньо переміщених осіб на 2015-2016 роки». Виконання цієї програми у короткостроковій перспективі дозволить забезпечити тимчасовим житлом з  умовами для проживання переселенців  зі сходу. Також передбачається надання медичної допомоги, психологічної реабілітації, допомоги у трудовій зайнятості, забезпечення предметами першої необхідності, одягом, та активний розвиток і діяльність громадських організацій, створених переселенцями.

Незважаючи на 1,5 роки військового протистояння та безлічі проблемних питань, викликаних масовим переселенням людей, необхідно шукати шляхи виходу з ситуації, яка склалася. Центр політичних студій та аналітики разом з офісом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за підтримки посольства королівства Нідерландів, розпочинає проект: «Захист прав внутрішньо переміщених осіб та боротьба з їх порушеннями, через підвищення інституційного потенціалу місцевого самоврядування та реалізації соціальної реінтеграції», який повинен надати відповіді на вищевказані питання. В рамках проекту, планується провести дослідження щодо стану нормативно-правової бази, яка стосується питань внутрішньо-переміщених осіб у 6 регіонах: Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Херсонській та Львівській областях.

Також передбачено створення проектів нормативно-правових актів на державному та місцевому рівнях, спрямованих на забезпечення соціальних, економічних та гендерних прав ВПЛ. Зниження порушень прав внутрішньо переміщених осіб. Підвищення потенціалу місцевого самоврядування та уряду, щоб вирішити проблеми вимушених переселенців. Підвищення рівня ефективності програм по соціальній реінтеграції, прийнятих представниками місцевих органів влади. Зміцнення співпраці між ВПО, місцевими органами влади та місцевими громадами, і, як результат, зниження конфліктів і ступеня соціальної напруженості. Отримання нових можливостей для вимушених переселенців, які будуть відкриті після прийняття нормативно-правових актів, створених на базі існуючих рекомендацій. Це, у свою чергу, сприятиме адаптації та соціалізації сімей ВПО в нових місцях проживання та соціальної згуртованості навколо спільних цінностей.

Сергій Карелін