Реальність відбудови: чи справді соціальна інфраструктура готова до нових викликів?

Перші моніторингові виїзди«Проти Корупції» в межах нового проєкту «Громадський Моніторинг Відновлення: прозорість та підзвітність Відбудови соціальної інфраструктури Миколаївського та Бериславського районів» виявили невтішну картину. Навчальні заклади, амбулаторії та укриття, які мали б бути оплотом безпеки та відновлення, залишають більше запитань, ніж відповідей.

Порожні класи: відновлення чи імітація?

На момент нашого візиту діти досі не повернулися до навчальних закладів, навіть там, де укриття вже збудовані або відремонтовані. Шкільні класи залишаються порожніми, а батьки, змушені пристосовуватися до реалій дистанційного навчання, не можуть не згадати популярний мем: «Мамо, включи мені вчительку!» Але чи готові ці навчальні заклади до повернення дітей?

Реальність свідчить про інше. Наприклад, у школах укриття часто не відповідають нормам. Прохідні вузли (зʼєднання між проходами) занадто вузькі, кабінки туалетів не обладнані навіть дверима, а наявність безбар’єрних умов залишається міфом. І це лише верхівка айсберга.

Недоліки в укриттях: безпека під загрозою

На папері укриття є. А що на практиці? Приміщення розміром у 70 квадратних метрів, яке повинно забезпечити укриття для 50 осіб, розраховано на 200 учнів і персонал школи. Виникає закономірне питання: куди подінуться інші 150 людей у разі небезпеки? Вузькі проходи не дозволяють швидко евакуюватися, а відсутність дверей у туалетах ставить під сумнів людську гідність.

Амбулаторії: ні безбар’єрності, ні стандартів

Окремої уваги заслуговують медичні установи. В одній із амбулаторій, яку ми відвідали, підлога була вкрита плиткою Ashenwood Grey. На перший погляд, нічого особливого, але чи відповідає це стандартам? Відповідно до СанПіН 2.1.3.1375-03, підлога в медичних установах має бути стійкою до дезінфекції, вологостійкою і гладкою. Натомість використана плитка більше підходить для вітальні, ніж для лікарняних кабінетів.

Евакуаційні виходи? Один із прикладів ⎯ запасний вихід у формі люку з драбиною, що не є зручним і безпечним. Для осіб з обмеженими можливостями, яких в тому ж самому закладі є 8, це фактично пастка.

Безглузді деталі, які говорять голосніше за слова

Один із об’єктів, що ми відвідали, залишив нас у подиві: умивальник у маніпуляційному кабінеті, який немає ані зливу, ані підведеної води. Виникає риторичне запитання: чи повинен пацієнт приносити воду із собою, а медпрацівник – шукати спосіб її утилізації? В документах і проєкті, очевидно, цей умивальник позначено як повноцінно функціональний.

Цей випадок не просто смішний. Він свідчить про глибші проблеми: відсутність контролю на етапах реалізації проєктів, байдужість до стандартів і повне ігнорування реальних потреб людей.

Цю деталь можна подати як «вишеньку на торті» недоліки, які ми побачили. Вона наочно показує, як виглядає формальне виконання роботи, що абсолютно не відповідає потребам людей.

Хто відповість за відбудову?

Ситуація, яку ми побачили, викликає серйозне занепокоєння. Здається, проєкти фінансуються і здаються «на папері», але реальний стан об’єктів свідчить про неякісну роботу і недотримання стандартів.

Чому укриття у школах не відповідають кількості дітей? Чому медичні заклади будують без урахування санітарних норм? Хто контролює підрядників і якість виконаних робіт?

Що далі?

Наш моніторинг триватиме, і ми будемо публікувати факти та розслідувати далі. Ми закликаємо владу, підрядників та міжнародних донорів звернути увагу на проблеми, які стали очевидними після першого ж візиту.

Реальність відбудови не повинна бути красивою ширмою, за якою ховається безвідповідальність. Час діяти, поки не стало надто пізно.