Робота Харківської міськради над інклюзивною доступністю та безбар’єрністю міського середовища

На початку вересня мер Харкова Ігор Терехов із робочим візитом відвідав Францію, де переймав досвід створення безбар’єрного міського середовища задля забезпечення прав людей з інвалідністю. А за два місяці до цього візиту Харківська міська рада створила перший в Україні Департамент інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища. Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» дослідив, наскільки продуктивною є робота Харківської міської ради над доступністю міського простору для маломобільних громадян, закладає вона реальні зрушення чи лише декоративний фасад проєвропейської політики. 

Українська стратегія та французький досвід у питанні інклюзивності 

Інклюзія та безбар’єрність є фундаментальними принципами побудови демократичного суспільства, адже створюють рівні гідні умови для всіх громадян, зокрема, для людей з інвалідністю. За даними міністерства реінтеграції, у 2023 році кількість людей з інвалідністю в Україні становила 3 млн. осіб. Права цих людей з інвалідністю гарантує Конституція і спеціальний Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» (прийнятий ще в березні 1991 року). 

До 2020 року тема безбар’єрності міст в українському законодавстві окремо не підіймалася, тільки у контексті прав фізично маломобільних груп населення. Лише у грудні 2020-го був виданий президентський Указ «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні». А у квітні 2021 Кабінет міністрів прийняв «Національну стратегію із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року», яка основну відповідальність поклала на рівень місцевого самоврядування та громадських організацій. 

Франція, куди Харківський міський голова їздив переймати досвід, почала активно розвивати тему інклюзії та безбар’єрності ще з 2005 року прийняттям відповідного Закону. Він став важливим кроком у політиці інклюзивності Франції, бо гарантує рівні права та можливості для осіб з інвалідністю, зокрема, вимагає, щоб усі громадські простори, будівлі та транспортні системи були доступними для осіб з інвалідністю. 

На впровадження цієї вимоги було витрачено багато часу, але результати столиці – Парижу – підбиті у цьогорічному звіті муніципалітету щодо доступності, є доволі наочними. Це – абсолютно інклюзивний автобусний та трамвайний транспорт (1750 обладнаних зупинок і 184 станції), близько 90% безбар’єрних комунальних установ, а також спеціальний транспорт з водіями для пересування містом за потреби. 

Муніципальна влада досягла таких результатів завдяки кільком важливим крокам. По-перше, реалізований «План щодо інвалідності та інклюзії на 2019-2021 роки», що передбачав забезпечення доступності у всіх її вимірах та вирівнювання можливостей через інклюзивні стратегії розвитку міста. По-друге, співпраця міської влади з Автономним оператором паризького транспорту (RATP) – державною структурою, що здійснює управління громадським транспортом Парижа і його передмість. У результаті вдалося досягти покращення доступу до метро, автобусів та трамваїв. 

Політика України та Франції щодо інклюзивності та безбар’єрного середовища перебуває на різних етапах розвитку. Франція почала цей шлях на 15 років раніше і тому наразі має сформовану муніципальну політику, тоді як Україна перебуває ще на етапі розробки та вдосконалення відповідних політик. 

Інклюзивність та безбар’єрність по-харківськи 

Зважаючи, що з 2014 по 2020 роки Харковом керувала людина з інвалідністю, можна було б очікувати серйозних зрушень у бік інклюзивного міста саме протягом цього періоду. Але de facto до 2023 року Харківська міська рада не робила активних кроків у впровадженні доступного міського простору. Лише у 2023 році до «Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення на 2021-2025 роки» були внесені зміни, які спрямовані на розширення прав людей з інвалідністю (проведення аналізу рівня доступності міської інфраструктури, моніторинг дотримання відповідних вимог, надання транспортних соціальних послуг людям з інвалідністю). Однак, жодні проміжні результати цієї програми досі публічно не прозвітовані. 

2 липня 2024 року міськрада ухвалила рішення про створення Департаменту інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища та Положення, що регулює його діяльність. Перед новоствореним Департаментом міськрада поставила наступні завдання:

• Реалізація державної політики у сфері створення та функціонування безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності.
• Розробка та впровадження програм, спрямованих на створення інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища у Харківській міській громаді.
• Взаємодія з громадськими організаціями, що займаються питаннями інклюзивності, доступності та безбар’єрного середовища. 

Основні повноваження, які міськрада поклала на Департамент інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища, відображені в інфографіці нижче.

Джерело: інфографіку складено на підгрунті Положення про Департамент інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища Харківської міської ради 

Станом на кінець вересня (тобто, за майже 3 місяці роботи) – відсутній затверджений комплекс заходів, що планує реалізовувати Департамент. Директор Департаменту Юрій Шпарага встиг лише публічно анонсувати два майбутні проекти. По-перше, проведення по районам міста аудиту будівельної та транспортної інфраструктури на безбар’єрність для розробки «мапи доступності». По-друге, створення чат-боту, за допомогою якого громадяни зможуть запропонувати свої ідеї для покращення безбар’єрності в місті. Про обидва проекти очільник Департаменту заявив ще 31 липня, але станом на кінець вересня жодних деталей чи проміжних результатів роботи над анонсованими проектами не повідомив. 

Наразі анонсований аудит відбувається у суто бюрократичному форматі: відкриті  дані про етапи, терміни його проведення, склад робочих груп тощо – відсутні. За 2 місяці від оголошеного початку роботи чат-бот не запустили. Інших каналів комунікації з громадськістю чиновники теж не організували: на офіційному сайті міськради досі немає навіть сторінки Департаменту інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища серед сторінок інших Департаментів. Це прямо вказує на проблему з доступом громадськості, попри те, що Відділ співпраці з міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями в структурі Департаменту вже працює, а запрошення директора Департаменту до громадськості писати йому у Facebook її точно не вирішує. 

Отже, поки робота Департаменту інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища більшою мірою має декоративний характер, зосереджена на генеруванні медіа-контенту. Також на цьому засадничому стартовому етапі публічно непомітною є спільна діяльність із громадським сектором, що свідчить про неінклюзивний підхід до роботи у «інклюзивного» Департаменту. 

Висновки 

З 2020 року Україна почала інтегрувати безбар’єрність та інклюзивність міського середовища на законодавчому рівні (до цього нормативна база обмежувалась профільним законом, ухваленим ще ВР УРСР). У 2021 році уряд затвердив «Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору на період до 2030 року», яка наразі є ключовим документом у цій сфері. Стратегія закріпила повноваження та відповідальність саме органів місцевого самоврядування у створенні інклюзивних громад, де повністю забезпечуються права людей з інвалідністю. 

Лише через три роки після ухвалення Національної стратегії Харківська міська рада перейшла до її впровадження на місцевому рівні та створила профільний Департамент інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища. За майже 3 місяці з моменту створення Департамент не продемонстрував стартової продуктивності і наразі лише створює медійний фасад діяльності без прозвітованих проміжних результатів роботи навіть над публічно анонсованими проектами (інтерактивна мапа з інклюзивними об’єктами міського середовища та чат-бот для звернень/пропозицій громадян). 

З огляду на визначені у Положенні завдання та з урахуванням французького досвіду в цій сфері, рекомендації для Департаменту інклюзивної доступності та безбар’єрного середовища Харківської міської ради включають наступні кроки:

• Пришвидчення проведення аудиту відповідності житла, громадських і виробничих будинків, а також інших будівель та споруд, дорожньо-транспортної мережі, транспорту, засобів зв’язку та інформації на відповідність вимогам чинних будівельних норм щодо доступності для людей з інвалідністю, в тому числі, за рахунок організації збору та аналізу відгуків громадян щодо стану доступності міста, а також публічного оприлюднення всіх етапів процесу та проміжних результатів.
• Проведення широкої інформаційної кампанії щодо фізичної, інформаційної, цифрової, суспільної, громадянської, освітньої, економічної безбар’єрності, замість коротких компліментарних інтерв’ю.
• Організація інституціоналізованої багатоканальної комунікації з громадськістю, фаховими громадськими організаціями та експертами.
• Підготовка та оприлюднення на підгрунті аудиту та систематизації відгуків громадськості пропозицій щодо покращення стану безбар’єрності в місті.
• Розробка, оприлюднення, обговорення та ухвалення стратегії та плану впровадження стандартів інклюзивного та безбар’єрного середовища у Харкові. 

Для початку ефективної роботи над впровадженням доступного міського середовища міській раді слід запозичити з досвіду Парижа (куди міський голова їздив з цією метою) створення стратегії інклюзивного розвитку міста і плану щодо впровадження безбар’єрності. 

Таким чином, Харківська міська рада хоча і зробила певні кроки у напрямі інклюзивності, але все ще перебуває на стартовому етапі загальних декларацій. Щоб перейти до дієвих інклюзивних політик, необхідно запровадити більш системний та інклюзивний підхід до напрацювання доступності міського простору та забезпечити реальну співпрацю з громадськістю й експертами. 

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії». 

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Citizen Oversight and Engagement in Local Political Processes», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».