«Сімейний лікар на 88% повинен бути психологом»

Навчальна програма ВООЗ для надавачів медичних послуг на первинній ланці: перша лінія допомоги і підтримки постраждалим від насильства   

Насильство за ознакою статі з боку інтимного партнера — одна з найпоширеніших форм насильства, якої зазнають жінки. За світовою статистикою, 1 із 3 жінок стає жертвою сексуального або фізичного насильства, тоді як в період надзвичайних ситуацій —  1 із 5 жінок-біженок та внутрішньо переміщених осіб є потерпілою від сексуального насильства. При цьому найбільшою групою ризику є дівчата-підлітки 10-19 років.

Визнання насильства щодо жінок як проблеми у сфері громадського здоров’я дає змогу шукати нові шляхи та ефективні рішення щодо запобігання випадків ґендерно зумовленого насильства (ГЗН). Тому вперше WHO Ukraine та Міністерство охорони здоров’я України у партнерстві з МБФ “Українська фундація громадського здоров’я” та Академією сімейної медицини України за підтримки Embassy of Canada to Ukraine впровадили навчальні тренінги для працівників закладів первинної медичної допомоги у напрямку роботи з постраждалими від ґендерно зумовленого насильства.   

Метою навчання є забезпечення працівників закладів ПМД знаннями та навичками щодо надання послуг постраждалим особам, відповідно до настанов ВООЗ та положень національного законодавства щодо ГЗН.  

Чому саме система охорони здоров’я у фокусі цього питання?     

Медичним працівникам належить критично важлива роль у запобіганні випадкам ГЗН. Жінки та дівчата, що зазнають насильства, із більшою ймовірністю звертатимуться для отримання медичної допомоги, а відтак — саме сімейний лікар часто є першим фахівцем, із яким контактує жінка.   

“Якщо жінка звертається з медичними або навіть іншими проблемами, лікар на 88% повинен бути психологом, — каже учасниця тренінгу Світлана Ведмідь, сімейна лікарка Дніпровського ЦПМСД № 4. — Лікар має побачити у розмові з пацієнтом те, чого сам пацієнт не розкаже. Комунікація повинна бути на такому рівні довіри, щоб пацієнт зміг розкритися і надати потрібну інформацію. А лікар був мотивований допомогти і допоміг”.     

Перші тренінги ВООЗ були проведені для трьох областей України – Дніпропетровської, Одеської, Київської. Під час тренінгів, учасники-працівники закладів ПМД:   

• формують загальне уявлення про ГЗН як проблему у сфері громадського здоров’я;  
• працюють з упередженнями стосовно осіб, які постраждали від ГЗН;  
• отримують знання та навички для виявлення ознак насильства та надання постраждалим від ГЗН медичної допомоги, психосоціальної підтримки та спрямування до інших послуг щодо соціального захисту, безпеки і юридичного супроводу;   
• систематизують інформацію про мережі направлень у області.  
  
  

“Ми навчились правильно відноситись до постраждалих від насильства. Тренери пояснили важливість того, про що ми здогадувались і раніше робили підсвідомо — лікарі не повинні одразу надавати медикаментозну терапію, а робити акцент на тому, щоб зрозуміти ситуацію пацієнта та надати необхідну підтримку і допомогу” — Тетяна Волкович, учасниця тренінгу, сімейка лікарка Павлоградського АЗПСМСД №9.  

Залучення фахівців медичних закладів до програм захисту постраждалих від насильства – є одним із аспектів міжсекторальної взаємодії на рівні громад. Розбудова спроможності медичних працівників у наданні допомоги і підтримки постраждалим від ГЗН дозволяє формувати та розвивати культуру соціуму, де насильство є неприйнятним. Саме сімейні лікарі і медсестри/медбрати є тією первинною ланкою, яка здатна допомогти знайти вихід із кола насильства, краще розуміти та реагувати на потреби постраждалих від насильства, а також підвищувати рівень взаємодії з іншими секторами, як то соціальним захистом та поліцією задля сприяння забезпечення захисту постраждалих осіб.