Соціальні послуги в Україні: з якими викликами стикаються громадські організації

Що спільного між перекладом мовою жестів, допомогою безпритульним та супроводом в інклюзивному навчанні? Все це — соціальні послуги.

Соціальні послуги — це допомога особам чи соціальним групам, які опинилися у складних життєвих обставинах і не можуть подолати їх самостійно. Такі послуги можуть надаватися, наприклад, людям з інвалідністю, особам похилого віку або дітям, які залишилися без піклування дорослих. 

Які організації надають соціальні послуги та як вони регулюються на законодавчому рівні? 

Про це розповідає директор БО «СОС Дитячі містечка» Сергій Лукашов: “В Україні основну масу соціальних послуг зараз надають державні структури — інституційні заклади для різних категорій населення, соціальні служби в громадах. Європейська практика спирається на інших надавачів послуг — громадські недержавні організації та місцеві громади. Коли ми порівнюємо ці дві категорії надавачів, то бачимо, що державні соціальні служби централізовані та ефективні для мобілізації інтенсивного впливу, але за якістю послуг все таки недержавні надавачі більш ефективні, і дешевші. 

“Ми, громадський сектор, дуже великі надії покладаємо на закон, який почне працювати з наступного року. Його суть — перенесення основної маси соціальних послуг від централізованих державних служб на об’єднані територіальні громади.”

Ми, громадський сектор, дуже великі надії покладаємо на закон, який почне працювати з наступного року. Його суть — перенесення основної маси соціальних послуг від централізованих державних служб на об’єднані територіальні громади. Вони будуть виступати головним замовником та оцінювачем послуг. Тобто, ми йдемо до ринку соціальних послуг. Якщо ефективно запрацює, по-перше, пільгове оподаткування бізнесу і система соціального замовлення від громад, то ми зможемо покращити і якість, і охоплення населення соціальних послуг”.

Як організації надають соціальні послуги, з якими викликами вони стикаються та як їх вирішують?

Ольга Мороз, керівниця проектів та програм “Надія і житло для дітей”: “Ми є каталізатором деінституалізації в усьому світі… жодна дитина не має постраждати від інституційного догляду. У 1998 році ми починали працювати із дитячими будинками сімейного типу. Загалом, завдяки підтримці організації було створено 65 дитячих будинків сімейного типу по всій території України. Власне кажучи, це звичайна сім’я, яка прийняла рішення взяти дітей на виховання і допомагати їм. 

“Ми є каталізатором деінституалізації в усьому світі… жодна дитина не має постраждати від інституційного догляду.”

У нас в проекті було понад 80 сімей — це були сім’ї, які мали найбільший ризик того, що діти будуть вилучатися. З тих 82 сімей, навіть через шість років після закриття проекту, 75 продовжують успішно функціонувати і виховувати своїх дітей”.

Анна Котенко, виконавча директорка БО “Мережа 100 відсотків життя Рівне”: “Наш проект працює з надання паліативної допомоги дітям. У нас не так давно були затверджені стандарти надання соціальних послуг з паліативної допомоги та вони зорієнтовані більше на дорослих. Стандарту з надання паліативної допомоги дітям немає. У нас завжди вважалося, що будь-яку дитину треба вилікувати, і питання про те, чи можна їй просто надавати паліативну допомогу, підтримуюючи максимально доступну якість життя, але вже розуміючи, що це життя вже не буде таким довгим, як би нам хотілося… навіть професіонали не хотіли брати до уваги таку ідею. 

“Проблема соціальних послуг в Україні полягає в тому, що існує монополія держави на надання соціальних послуг. Незважаючи на те, що законодавством можна закуповувати ці послуги і в громадських організаціях, цього не відбувається.”

Наша організація написала цей проект. І завдяки підтримці ЄС в семи регіонах ми запровадили таку послугу як соціальна допомога дітям. Деякі організації у нас працюють в лікарнях із пацієнтами з важкими захворюваннями, а деякі більше уваги приділяють дітям з інвалідністю вдома. Проблема дуже комплексна — вирішити її силами одного соціального працівника неможливо. Проблема в тому, що суспільство не готове прийняти той факт, що не всі діти стануть дорослими. 

Проблема соціальних послуг в Україні полягає в тому, що існує монополія держави на надання соціальних послуг. Незважаючи на те, що законодавством можна закуповувати ці послуги і в громадських організаціях, цього не відбувається. Деякі громади отримують для себе на утримання величезні заклади соціального захисту, які вони не можуть фінансувати. Постає питання про те, що соціальні послуги треба максимально наблизити до громади. Можливо, що один соціальний працівник на два села, був би більш ефективний, ніж утримання якогось великого реабілітаційного центру, у який не всі сім’ї можуть потрапити”.

Що потрібно пам’ятати, коли працюєш із соціальними послугами? 

1. Визначте свою сферу відповідальності
2. Об’єднуйтеся у коаліції
3. Співпрацюйте з громадами і органами влади
4. Шукайте та навчайте персонал для роботи з документами
5. Починайте з менших проектів і вимірюйте їхню ефективність
6. Інформуйте про свою роботу
7. Запобігайте вигоранню вашої команди

Про соціальні послуги дивіться у 9 відео проекту #InnovationsTogether:

Нагадаємо, що Проект ЄС для розвитку громадянського суспільства в Україні запустив новий відео проект #InnovationsTogether — яскравий та цікавий YouTube формат, щоб поговорити про громадянський сектор. 

Дивіться також:

1. Innovations Together. «Сортуй» 

2. Innovations Together. Digital-комунікації громадських організацій

3. Innovations Together. Дизайн для громадських організацій

4. Innovations Together. Фінансування

5. Innovations Together. Де шукати державне фінансування для громадської організації?

6. Innovations Together. Комунікації для соціальних змін на форумі Shkala 

7. Innovations Together. Ревіталізація

8. Innovations Together. Поведінкова наука 

Джерело: Європейський Простір.