Ми поставили всім опитаним однакові питання:
- Чи пам’ятаєте Ви День проголошення незалежності України?
- Які цінності незалежності для Вас?
- Про що Ви мріяли, коли Україна проголошувала незалежність?
- Що Ви щодня робите для України і що Україна робить для Вас?
- Які знакові події Ви можете виділити для Вашого міста/села за часи незалежності?
“Україна – це наше ДНК, яке є нашою рушійною силою і те, що завжди буде в нас”, – зазначила одна із опитаних.
Відповіді кожного унікальні. Вони транслюють настрої та мрії тих, для кого отримання незалежності – було однією з подій, яку можна віднести до знакових у своєму житті. Хтось мріяв про сильну могутню державу, хтось – про укріплення статусу української мови, хтось – про щасливе майбутнє на рідній землі. Але, головне, що кожен щодня своєю працею робить нашу країну кращою!
Кам’янець-Подільський, Хмельницька область
Юрій Ануфрієв, 69 років, голова Комітету Виборців України Хмельницької області:
“День проголошення незалежності пам’ятаю дуже добре. І не забуду ніколи. Цінності незалежності – це УССД, як надійний притулок для українця при будь-яких несподіванках і життєвих випадках.Коли проголошували незалежність, мріяв про самодостатню Українську державу, що постане на місці московської колонії. Щодян для України докладаю зусиль, по можливості, щоб наша країна таки стала такою, про яку ми мріяли 30 років тому. Остаточно позбулася «совковості», «какая разніца», «русофільства», «5-ї колони» і щоб прихильники вище зазначених позицій не приходили до влади. Стала європейською й українською Україною. От тоді вона зможе щось робити для мене. Зараз треба працювати для неї й ще досить довго. Знакові події – це знесення пам’ятника Леніну (місто було серед перших в Україні). Міський Помаранчевий майдан 2004 року і міський Майдан Гідності 2014 р. Відзначення 100-ліття УНР(місто було останньою столицею УНР)”.
Михайло Коцюбанський, прессекретар Голови Кам’янець-Подільської РДА (2005-2008), учасник АТО:
“Пам’ятаю день проголошення незалежності. А як не пам’ятати здійснення мрії Рухівця? Незалежність для держави – це як чисте полотно ще ненаписаної картини для художника… Основа і необмежена перспектива творчості! Я теж очікував від статусу незалежної України розширення горизонту власних творчих можливостей. Будучи рухівським активістом, я в той час не мріяв про незалежність, я виборював її разом з однодумцями щоденно. Перебуваючи нині в статусі пенсіонера, я переймаюся більше моральними й духовно-культурними питаннями. Заряджаю молодь потрібними для розквіту держави поглядами та думками. А від України мені нічого не потрібно, аби лишень вона жила і процвітала! Знакові події – це очищення совкової інерції мислення і переоцінка шкали цінностей. Можливо, цьому посприяла не лише незалежність (яка два десятиліття тихесенько дрімала на осонні), а Революція Гідності, російсько-українська війна, міграція заробітчан в Європу та й жорстока епідемія covid! На останніх виборах мера, в пріоритет кандидата, нарешті прозрілі наші кам’янчани, перестали ставити якості господарника-бізнесмена; майнові статки; зв’язки із столичними потрібними людьми; а закцентували всю увагу на моральних якостях претендента на очільника громади. Коли Україна була сатрапом Москви, то про такі демократичні постулати навіть і не йшлося. Ось і видимий результат нашої Незалежності!”.
Кропивницький
Василь, 33 роки:
«Для мене найголовнішими цінностями є свобода слова, право мирно збиратись та відстоювати свої права. Тому не стою осторонь головних подій суспільного значення, завжди беру в них участь. У цьому, мабуть, і виражається активна громадська позиція в контексті незалежності».
Надія, 48 років:
«Моє розуміння незалежності – це велика родина, це віра в Бога, це наші діти, наша молодь, яка готова творити незалежну, самостійну і щасливу Україну».
Микола, 54 роки:
«Незалежність – це любов до своєї Батьківщини, готовність її боронити, це наша армія! Наші воїни, що захищають наш мирний спокій. Низький уклін і нашим волонтерам, які допомагають армії».
Валентина Іванівна, 73 роки:
«Для України особисто брала участь в акціях з озеленення, благоустрою прибудинкових територій, дитячих пісочниць, ігрових майданчиків тощо. Навіть здійснюючи, здавалось прості справи, ми таким чином допомагаємо моїй країні, зокрема, і в її незалежності».
Житомирська область
Альона Чижевська, 32 роки, смт Хорошів, головний спеціаліст відділу «Хорошівське бюро правової допомоги» Коростенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги:
“День проголошення незалежності не дуже пам’ятаю, бо мені було лише 2 роки, але одне скажу точно: всім моїм рідним було радісно. Їх погляд і був для мене проголошенням Дня незалежності. Для мене Незалежність країни – це її самостійність в прийнятті державних рішень і кроків. Коли проголошували незалежність, я мріяла про впевненість у завтрашньому дні, про мир, щастя і щасливі очі кожного громадянина.
Щодня люблю Україну, а вона любить мене. Я дійсно так вважаю, незалежно від політики, економіки і т. д. Люблю все: природу, поля, ріки, Хорошів. Я роблю свою роботу, виховую своїх дітей, будую сім’ю-родину, намагаюсь бути корисною суспільству: допомагати, чим можу. Знакові події – це саме відродження незалежності нашої держави. Є багато хорошого, важливого, головне – те, що рухає нас вперед. Кожне правильне рішення і є найзнаковішою подією, яка веде нас в краще майбутнє, а значить є зміна мислення в кожного з нас у відношенні до держави, громадянства України, конкретного міста чи села. Україна – це наше ДНК, яке є нашою рушійною силою і те, що завжди буде в нас”.
Павло Гусєв, смт Хорошів, 34 роки, художник, громадський активіст,
“День проголошення незалежності, якщо чесно, то не пам’ятаю, але по телебаченні бачив багаторазово. Незалежність – це свободи й права людини та передусім національна, ментальна й економічна незалежність від інших країн, але співпраця з ними в різних галузях на взаємовигідних умовах (за винятком держави-аґресора – московської федерації та її союзників). Коли Україна проголошувала незалежність мріяв про славу і визнання України на міжнародній арені, як рівноправного члена світової спільноти в усіх значеннях. Що я роблю для України щодня? Спілкуюся українською мовою, пропагую національну ідею, намагаюсь досліджувати, берегти й відтворювати народні традиції, звичаї, культуру, мистецтво, а також долучатись до творення сучасної української самобутності й свідомості в контексті світової історії людської цивілізації загалом. Україні вдячний уже тим, що ми – не Московія і не її частина (доведено протягом століть), а, на відміну від останньої, Україна – це демократія, як не крути, свобода слова, думки й навіть дій (вибору). Україна – це грандіозний потенціал і можливості всебічного розвитку, хай би як скептики не стверджували протилежне, адже все залежить від нас – бунтарський (козацький) дух передається навіть на генетичному рівні.
Серед знакових подій за часи незалежності – це встановлення пам’ятників: Тарасу Шевченку, меморіальної дошки Олександру Довженку, пам’ятників Захисникам України та пам’ятних знаків “Хорошів” на в’їзді в селище і “Я люблю Хорошів” у центрі містечка; поступовий (хоч і повільний) розвиток освітньої та культурної галузі у вихованні патріотизму та загальнолюдських цінностей молодого покоління, зокрема. Також активний процес декомунізації. Маленька цеглинка українотворення в спорудженні Великої України!”.
Тамара Прокопович, с. Сколобів (Хорошівська ОТГ) Житомирька область. 32 роки, вчителька, громадська активістка:
“Коли проголосили незалежність, мені було 2 роки. На цю мить, Україна, мені здається, не незалежна, а хотілося б кращого, щоб українці були господарі своєї країни. Я просто живу в Україні й намагаюся трішки змінити своє село. За часи незалежності пропало село в кількості людей, в кількості інфраструктури, в кількості позитиву”.
Любов Дем’янчук, смт. Хорошів, 36 років, кореспондентка, асистентка вчителя:
“День проголошення незалежності України я не пам’ятаю, бо у 1991 році пішла у перший клас. Але класно пам’ятаю різкі зміни у школі. Дозволили не носити шкільну форму. Ми були останнім класом, коли її вимагали на перше вересня та на 25 травня. Це круто, бо форма була реально незручна і непрактична. А ще я не була піонером, жовтеням і т.п. У школі стало платним харчування і ми платили за підручники. Хто пошкодив, мав його не обгорнутим, обов’язково платив. Коли Україна проголошувала незалежність, я мріяла бути стюардесою, потім вчителькою, а потім – знову стюардесою. Виросла і стала вчителькою. Проте, незалежність держави дозволяє кожному літати за кордон.
Україна моя ненька і їй не обов’язково щось робити, щоб я її любила. Усвідомила це остаточно, вже бувши студенткою, а підкріпила цю впевненість під час Революції Гідності. Намагаюсь бути корисною своїй державі в малому і вірю, що багато маленького позитиву змінять її на краще. Сама я говорю суржиком і це важко викорінити, проте, вчусь і вчу своїх дітей говорити рідною мовою, БО Є РІЗНИЦЯ! Я хочу тут жити, мені тут комфортно, звичайно, прагну кращого, та це і не дивно.
Знаковим за часи незалежності для мене є встановлення пам’ятника Шевченкові у центрі Хорошева, існування православної церкви України ще до Томоса та перехід деяких церков МП у КП. А ще у нас будують нові магазини, кав’ярні, салони – це позитивно радує”.
Любов Василенко, смт. Хорошів, 55 років, патріотка:
“Пам’ятаю, як ходили на референдум з приводу голосування за незалежність. Сам день проголошення незалежності я не пам’ятаю. Незалежність для мене – це свобода слова, думки, поглядів, демократія, справедливість, рівність перед законом. Коли проголошували незалежність, мріяла, як і всі, про сильну державу Україну, де люди будуть самодостатні, рівноправні, дружелюбні. Де не буде корупції, а всі, хто працює, житимуть в достатку. Нині в Україні виживаю, як можу, а тому шукаю способи для виживання. Перейменування вулиць, площ, але на жаль, “совок” домінує. Навіть на сьомому році війни за незалежність в державних закладах під час урочистостей все відбувається в стилі “совка”. Декомунізація в Хорошеві не закінчена, на стіні БК висить бюст комуняки”.
Марія Чепель, с. Теренці Хорошівська ОТГ Житомирської обл., 46 років, громадська активістка, письменниця:
“Роки мого дитинства та юності проходили під впливом комуністичної ідеології. Коли заговорили про незалежність України, нам, тодішнім старшокласникам, багато що було незрозумілим. Однак, мій юнацький максималізм та певне внутрішнє передчуття підказували мені, що нова Україна може відкрити для молоді нові горизонти. Моя мама постійно слухала по радіо трансляцію засідань Верховної Ради. Тому я добре запам’ятала ті дні, коли було прийнято Акт проголошення незалежності України, особливо запам’яталися переконливі, патріотичні виступи В ‘ячеслава Чорновола.
Незалежність України для мене – це насамперед свобода від поклоніння ідолам, яким був В. І. Ленін. Будучи вихованою на християнських засадах, я раділа тому, що в Україні відроджується духовність: будуються храми, не забороняється віра в Бога. Також відтоді з’явилося переконання, що українська мова та культура не занепадатиме, а активно відроджуватимуться.
Тридцять років тому, коли проголошувалася незалежність, я мріяла, що професія вчителя української мови та літератури стане такою ж популярною, як і російської, адже тоді я поставила за мету по закінченні школи здобути освіту вчителя української мови та літератури.
Найпомітнішим внеском кожного селянина у розвиток української економіки є, звичайно, щоденне здавання молока. І наша родина займається цим протягом багатьох років.
Особисто моє найулюбленіше захоплення – творити словом: писати поезію, прозу, публіцистику… Тому вважаю, що це і є мій скромний внесок у розвиток культури й мистецтва нашої держави. А Україна забезпечує мене в міру можливості всім необхідним для життя.
За час незалежності у Теренцях, які вже давно стали мені рідними, запроваджено традицію святкування Дня села. Цю подію тут із нетерпінням чекають, щоб весело і цікаво провести своє дозвілля, відволіктися від щоденної одноманітної праці”.
Вікторія Грибовська – Поліщук, с. Грушки Хорошівська ОТГ, Житомирська обл. вчителька, 35 років:
“День проголошення незалежності я не пам’ятаю. Цінність незалежності – українська мова. Коли проголошували незалежність, я мріяла про щасливе дитинство. Щодня для України я виховую майбутнє для країни. Україна ж надає простір, ресурси для реалізації. Знакова подія за часи незалежності – це занепад колективних господарств”.
Полтавська область
Олена Андрушкевич, голова БО “ МБФ Злагода”, м. Горішні Плавні Полтавської області:
“День проголошення, не пам’ятаю, на жаль. Незалежність для мене – це Свобода!!! Що я роблю для України? Допомагаю учасникам АТО-ООС, беру участь у проєктах сприяння розвитку громадянського суспільства в нашому регіоні, взагалі я дуже активна людина. Найзнаковіші події в місті за часи незалежності: відбуваються свята, які організовують і проводять лише громадські організації. Мені запам’ятався День вишиванки, якій проводила ГО “Родіс” в цьому році”.
Лариса Моргуль, пенсіонерка, м. Полтава
“День проголошення незалежності пам,ятаю дуже чудово. Було відчуття свята! Для мене незалежність – це гідність та гордість. Коли проголошували незалежність, я мріяла про краще життя для українців. Що я щодня роблю для України? Я намагаюся бути активною, квіти саджаю біля будинку, долучаюся до різноманітних заходів, допомагаю людям, чим можу. Що Україна робить для мене? Платить вчасно пенсію та надає субсидію. Щодо знакових подій – важко відповісти, в місті завжди щось проводять, але визначного нічого не можу пригадати”.
Оксана Войтко, членкиня ініціативної групи «Самодопомога», багатодітна мати, м. Полтава
“День проголошення незалежності не пам’ятаю зовсім, напевно, був звичайний день.
Незалежність – це свобода та, власне, незалежність. Навряд чи я про щось мріяла тоді, але, думаю, що сподівалася на краще життя для всієї країни та кожної людини окремо. Мій щоденний вклад в розбудову України: беру активну участь у житті міста, допомагаю тваринам, сортую сміття. Найвизначніші події, на думку, це – еко-активності, які проходять в місті”.
Примітка. Місія «Активної Громади»: досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту «Республіка». Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.
Авторка тексту: Тетяна Кавуненко, керівниця пресслужби Інституту “Республіка” та ВІ “Активна Громада”
У підготовці матеріалу брали участь: Славко Полятинчук, Анатолій Стоян, Оксана Давиденко, Лілія Гарбузюк
