Сторічна афіша, нота «соль» і людина з солі

Над чим у березні працювали учасники арт-резиденції «Заземлення», організованої  платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ 

У березні двоє митців взяли участь в арт-резиденції «Заземлення» у Соледарі. Це – художник, куратор, співзасновник галерей Detenpyla gallery та Еfremova 26 gallery Павло Ковач зі Львова. І мисткиня Валентина Бєро, яка працює з керамікою, скульптурою, текстилем, живописом і графікою.

Серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Митці протягом тижня живуть у Соледарі, куди в 2020-му з Києва переїхала ІЗОЛЯЦІЯ, й працюють над мистецькими проєктами, які потім залишаються у місті.

«Я подав заявку на участь у резиденції від ІЗОЛЯЦІЇ, бо тут, у Соледарі, присутня тема солі, з якою я вже працював у 2020 році в Дрогобичі, – розповідає Павло Ковач. – Можливість попрацювати з цією темою ще раз, але вже в іншому за духом місці, в іншому контексті, видалася мені цікавою». 

У Соледарі митець переважно працював із архівами, які й наштовхнули його на ідею експериментального музичного проєкту. Зараз проєкт – на стадії розробки.

«Я занурився в усі ці документи, спогади, дослідження – і 17 березня 2021 року натрапив на стару афішу про те, що 17 березня 1902 року, рівно 119 років тому, в Бахмуті відбувся концерт. На афіші був вказаний репертуар. Мене це зацікавило, я почав думати, як із цим можна попрацювати. Поки що ідея полягає в тому, щоби з партитур забрати всі ноти, крім ноти «соль», і зробити концерт. Хочу залучити львівський гурт, який грає дрон-музику (дронна музика – мінімалістичний жанр музики, який акцентує на використанні стійких звуків, нот, кластерів – ред.), і групу молодих музикантів із Соледара. Можливо, вдасться залучити ще й оркестр. Було б класно зіграти цей концерт у соляній шахті, де є велика акустична зала, вже влітку. Працюємо над цим», – розповідає Павло Ковач.

Також митець прочитав у Соледарі лекцію про самоорганізаційні практики в мистецтві й поділився власним досвідом у цьому. За словами Павла Ковача, ці практики набувають особливого значення у часи пандемії, адже дають можливість організовувати культурні події у нових форматах, наприклад, камерні виставки у квартирах, онлайн-презентації тощо. Різні стратегії самоорганізації можна успішно втілювати як у великих містах, так і в невеликих, тож деякі з них можуть бути цікавими і корисними для Соледара.

«Треба працювати громадою і нічого особливо не чекати від політиків – і поступово зміни будуть. Це якраз той шлях, яким може йти громада та її учасники, чим би вони не займалися – урбаністикою, мистецтвом, туристичною діяльністю», – говорить Павло Ковач.

Художниця Валентина Бєро подавалася на резиденцію «Заземлення» з ідеєю проєкту, в основі якого була робота з сіллю як з матеріалом, і ця ідея поступово викристалізувалась у візуальний образ.

«Я знала про Соледар із розповідей друзів, які бували тут на екскурсіях, але сама тут ніколи не була і не знала, який вигляд мають ці соляні блоки, якого вони розміру, чи реально з них щось зробити, як з ними взагалі працювати. Все це я дізнавалася вже в процесі підготовки до резиденції, але тільки приїхавши до Соледара, змогла переконатися, що все задумане реально втілити і що робота йде за планом. Сама ж ідея зробити скульптуру з соляних блоків у мене виникла дуже давно, і ось така нагода нарешті випала», – розповідає Валентина Бєро.

На резиденцію мисткиня приїхала зі стопкою ескізів, металевим дротом для майбутньої скульптури і домовленістю із соледарським майстром щодо роботи в його соляній майстерні. Її скульптура «Сліди» – це образ людини, яка має потужний вплив на все довкола, але водночас є крихкою і вразливою, бо і сама потрапляє під вплив своїх дій і вчинків. Висота скульптури близько 220 см, вага – приблизно 130 кг, вона підсвічена зсередини світлом.

«Тема резиденції – Антропоцен, тобто вплив людини на довкілля. Наскрізна тема мого проєкту – це місто, а також видобуток у ньому солі, що, на мою думку, є яскравим прикладом діяльності людини в епоху антропоцену. Моя скульптура – про те, що дії людини впливають не лише на природу, а й на неї саму. Що людина та її діяльність є нероздільними, вони не існують окремо. Я сплітаю тіло людини з металевого дроту і маленьких соляних плиточок. Ці соляні плиточки якраз і символізують ці окремі дії людини, – пояснює Валентина Бєро. – Попри те, що людина багато що може – видобувати ресурси з землі, літати в космос тощо, вона лишається крихкою і вразливою. І сіль як матеріал чудово передає цю ідею».

Голову для скульптури мисткиня зробила за допомогою спеціального обладнання у місцевій соляній майстерні. Розповідає, що все це для неї було вперше – і робота з сіллю, і робота з новими для неї інструментами у майстерні, та й сама майстерня, вкрита соляним пилом, вражала. Валентина пояснює, що ця арт-резиденція – чудова можливість для митців втілити в життя свої ідеї, отримати новий досвід, поспілкуватися і повзаємодіяти з місцевими жителями. Це важливо, наголошує художниця, щоб сучасне мистецтво не концентрувалося лише у великих містах, а й освоювало нові території – малі міста й містечка.

«Культура – це те, що несе позитивні зміни. Вона дає змогу збагатити свої знання, свій досвід, а це змінює мислення, змінює погляд на власне життя. Наприклад, у Соледарі місцеві жителі традиційно працюють на підприємствах, пов’язаних із видобутком солі, але культура може привнести нові сенси й нове бачення, зокрема і щодо розвитку цих підприємств. Вона розширює сферу зацікавлень та діяльності. Такі мистецькі досвіди корисні усім – і митцям, і жителям цих міст», – підсумовує художниця.

Нагадаємо, платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ виїхала з Донецька у 2014 році. Спочатку культурний фонд розмістився у Києві, але влітку 2020-го повернувся на Донбас, у місто Соледар. Резиденція для митців «Заземлення» стала першим масштабним проєктом фонду на новому місці.

Усі новини проєкту читайте на сайті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, а також у телеграм-каналі.

Марія Семенченко