Стратегія ЄС щодо працевлаштування людей з інвалідністю

Для того, щоб сформувати більш чітку позицію, щодо розуміння того, яку модель працевлаштування людей з інвалідністю треба впроваджувати в Україні, ГПО «Права Людини» представляє вашій увазі огляд статистичних даних стосовно зайнятості осіб з інвалідністю в ЄС. Це дозволить виділити недоліки сучасної вітчизняної системи, які у Європі вже встигли виправити.

Держави Європейського Союзу використовують різні підходи до проблеми працевлаштування людей з інвалідністю. Проте, всі вони керуються принципами, викладеними у Європейській стратегії щодо інвалідності на 2010-2020 рр. Цю стратегію було ухвалено під час Конвенції ООН про права інвалідів у 2010 році. Окремо слід згадати пункт цієї стратегії про Зайнятість, який має на меті суттєво збільшити в Євросоюзі частку осіб з інвалідністю, що задіяні на відкритому ринку праці.

Згідно статистичних даних, в ЄС на ринку праці задіяні в середньому 57% людей з інвалідністю (зайняті та безробітні), а серед людей без інвалідності цей показник складає 80%.

В багатьох країнах застосовують норматив працевлаштування осіб з інвалідністю вищий, ніж в Україні. Зокрема, у Франції законодавчо закріплено право інвалідів на працю, а стосовно підприємств із чисельністю понад 20 працюючих встановлюється норматив працевлаштування інвалідів – 6%, в Німеччині – від 5 до 10% залежно від ситуації на ринку праці. У Польщі, Австрії та Іспанії встановлено норматив, як і в Україні – 4%, але застосовується він до підприємств, де облікова чисельність працівників перевищує 25, 25 і 50 осіб відповідно.

В таких країнах, як США, Великобританія, країнах Скандинавії, Канаді, немає системи квот для людей з інвалідністю, але в той же час там вимагають від роботодавців позитивного ставлення до прийому на роботу людей, які мають обмежені можливості по здоров’ю, а також особливе значення приділяють оснащенню робочих місць під особливі потреби.

Чим вищий ступінь інвалідності – тим важливішу роль відіграє надана можливість працювати неповний робочий день. Серед працюючих людей з тяжкими формами інвалідності близько 32% складають ті, хто працює неповний робочий день, а серед працюючих з середніми формами інвалідності таких – 27%.

В країнах ЄС люди з інвалідністю складають 12% всіх працівників з неповною зайнятістю. У країнах, де спостерігаються високі показники зайнятості працівників з неповною зайнятістю, частка осіб з інвалідністю, що мають неповний робочий день, теж є високою. Показники неповної зайнятості є дуже низькими в таких країнах, як Хорватія, Болгарія та Словаччина, а в Німеччині, Швеції та Нідерландах вони є високими.

В усіх країнах-членах ЄС рівень економічної активності людей з інвалідністю є різним. Але, не дивлячись на це, проблеми інвалідів не залишають без уваги. І хоча в Європі більшість послуг з допомоги людям з інвалідністю у пошуку роботи надається через Державні служби зайнятості. Значну підтримку їм надають і неурядові організації.

Наостанок можна додати, що в Європі у підходах до зайнятості людей з інвалідністю спостерігається тенденція переходу від медичної моделі «реабілітації людей з інвалідністю» до моделі підготовки робочої сили, орієнтованої на можливості людей. Це дозволяє людям з інвалідністю займати повноцінне місце в суспільстві та власними силами забезпечувати собі достойний рівень життя.

Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».