Сучасний Формат провів онлайн кінопоказ фільму “Віч-на-віч”

Чи можна пробачити того, хто зруйнував декілька долей в одну мить?! Чи варто зазирати в очі своєму страху, не маючи гарантії, що подолаєш його? Чи заслуговує хоча б на право бути почутим убивця рідних людей? А скорбота…  чи має вона термін?! – саме такі думки породив перегляд фільму онлайн “Віч-на-віч”, показ якого організвував НУО “Сучасний Формат”. 

10 грудня в форматі онлайн-сеансу була презентована стрічка фінського режисера Джона Вебстера «Віч-на-віч», яка піднімає гостру тему,- чи можливе відновлення стосунків між людьми після скоєння злочину. Глядачі, які реєстрували анкету за посилянням Сучасного Формату на сайті Мандрівного міжнародного фестивалю Docudays, мали змогу переглянути його безкоштовно, отримавши персональний промо код.

Після перегляду документальної стрічки “Віч-на-віч”, глядачі повернулися на зв’язок в  ZOOM, де відбулася дискусія з експертами на тему: “Чи заслуговує убивця на те, щоб бути почутим?”.

о розмови були залучені: Наталія Радушинська – заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області; Олена Коваленко – Регіональна координаторка взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Житомирській області; Ліна Бабич– начальник Житомирського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Житомирській області».

“Стрічка сприймається емоційно важко. Під час фільму думаєш над тим, з якими проблемами зустрічаються родини жертв злочину. Це труднощі в подоланні ненависті до злочинця, картання і звинувачення себе у тому, що сталось, постійне питання самому собі «Чи міг я це змінити?».Кидається в очі і разюча відмінність між фільмом та реаліями України, де жертви злочинів залишаються «за дужками». Їм ніхто не допомагає справитись зі своїм горем, вони лишаються без психологічної допомоги. Одна з героїнь стрічки каже, що хоч вибачити скоєне неможливо, та зустрічі із засудженим полегшують їй життя. Фільм, крім того, наштовхує на думку про важливість попередження злочинів, особливо серед підлітків та введення відновного правосуддя в Україні”. – ділиться враженнями Ліна Бабич.

Ми побачили історії людей, які втратили своїх близьких, а для кожного з нас це одна з найболючіших тем. Для героїв цього фільму було справжнім випробуванням – відкрити душевну рану і розпочати процес примирення, шляхом участі у  «діалозі відтворення» — переговорному процесі, під час якого близькі жертви опиняються віч-на-віч із її убивцями.

Завдяки цій реальній історії та людям, які побороли страх такого експерименту, усі ті хто переглянули або переглянуть стрічку точно замисляться над тим, що іноді трапляються безповоротні речі, за які неможливо простити навіть самого себе.