Тіна Пересунько: Історія стане культурним капіталом України

На початку 1919 року за дорученням голови Директорії Симона Петлюри для просування ідеї незалежної України та популяризації української музичної культури за кордоном була створена українська хорова капела під керівництвом Кирила Стеценка й Олександра Кошиця. Того ж року колектив вирушив в гастрольне турне країнами Європи і мав величезний успіх. Те, як це відбувалось, і яким чином вплинуло на розвиток культурної дипломатії молодої української держави, стало предметом вивчення дослідниці Тіни Пересунько.

Перша її книга «Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів)» вийшла у 2018 році у видавництві «АртЕк». За рік побачило світ ще одне видання – «Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919—1924)».

11 січня авторка завітала до Українського кризового медіа-центру, ставши гостею проєкту Ігоря Стамбола «Навколо книги». Одним з приводів для розмови став «Щедрик» – всесвітньо відомий твір Миколи Леонтовича, який свого часу завдяки виступам Української хорової капели відкрив багатьом європейцям нашу країну.

«Мені дуже хотілося видати цю книгу мовою першоджерел, – зізналась Тіна Пересунько, представляючи останню роботу. –  В тій мові закладена емоція і харизма, яка мене вразила. Це історичне видання, яке через документи містить матеріали про Кошиця, Петлюру та історію турне 17 країнами світу, починаючи з УНР».

За словами дослідниці, більше ніж 100 років тому гастролі Української хорової капели стали яскравою культурною подією в Європі. У Празі, де відбулася європейська прем’єра «Щедрика», були здивовані тим, як Леонтовичу вдалося народну пісню розвинути у такий великий оригінальний хоровий твір. У Бельгії літературознавець, чотириразовий номінант Нобелівської премії з літератури Франц Еленс у статті «Народна поезія України» відзначив, що завдяки хорові вдалося відкрити неймовірною українську культуру.

Цікаво те, що в Америці під час гастролей хору «Щедрик» був менш популярним, ніж в Європі. Йому конкурувала «Колискова», яка потім лягла в основу Summer time Гершвіна.

«До речі, перший американський фільм, в якому залунав «Щедрик», була картина 1930 року «Пісня полум’я», знятий за мюзиклом того ж самого Гершвіна, де теж лунав “Щедрик”», – відмітила авторка.

Роками її дуже дратувало те, що на Різдво всі українські телеканали повідомляли, що наш «Щедрик» став популярним у світі як “Колядка дзвонів” (“Carol of the Bells”) та фільму «Один вдома». Те, що ця пісня сто років тому була дипломатичним інструментом у боротьбі за українську суб’єктність в Європі, і стала популярною насамперед у статусі української щедрівки, якось губилося.

Тіна Пересунько впевнена в тому, що історія стане культурним капіталом України, але для цього треба багато що зробити: «Повинна бути осмислена критична частина нашої історичної спадщини, долі тих українських діячів, які того часу вклали свою працю і своє життя у створення омріяної України. Це величезне завдання перед істориками».

Джерело: УКМЦ.