Три роки боротьби за спадщину

Процедура оформлення спадщини непроста. Тим більше, якщо спадкоємець та спадкодавець з тимчасово окупованої території.

Рідна сестра Тетяни Михайлівни померла ще у 2015 році, рідних у неї не було, тому Тетяна Михайлівна стала єдиною спадкоємицею. Одразу оформити всі документи  жінка не могла, бо проживала в тимчасово окупованій Ясинуватій Донецької області, де постійно лунали постріли.

«Спадщина складалася лише з недоотриманої пенсії сестри у сумі 21 188 гривень.  На ці гроші, я змогла б відремонтувати житло, яке було пошкоджено  через обстріли», – розповідала Тетяна Михайлівна.

Коли з’явилась можливість, жінка приїхала до м. Дружківка для оформлення спадщини, однак отримала відмову від відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ВДРАЦ) у видачі свідоцтва про смерть сестри. Без свідоцтва вона не могла отримати спадщину.

Світ не без добрих людей, які підказали адресу Дружківського бюро правової допомоги. Юристка Інна Куракіна запропонувала наступний спільний алгоритм дій:

1. Спочатку необхідно звернутись до суду щодо встановлення факту смерті сестри Тетяни Михайлівни для отримання свідоцтва про смерть.

«Громадяни України, які проживають на ТОТ дуже часто стикаються з подібними проблемами. Але не слід засмучуватись,  роками є напрацьований алгоритм дій. Особа з ТОТ, яка має намір отримати свідоцтво про смерть українського зразка повинна отримати письмову відмову від ВДАРЦ і звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті. До заяви слід додати докази, наприклад копії медичних документів, документів виданих ТОТ, речові докази  тощо. Слід звернути увагу, що в такому випадку судовий збір не сплачується (п. 21 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»), – коментує юристка Інна Куракіна.

2. Другим етапом є звернення до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті сестри.

«Статтею 1270 Цивільного кодексу України (ЦКУ) передбачений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Тобто, якщо спадкоємець пропустив вказаний строк, то вважається, що спадкоємець не прийняв її. Однак існують і поважні причини пропуску, через які суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини (стаття 1272 ЦКУ). У Тетяни Михайлівни така причин була. Жінка постійно проживає на ТОТ, де органи державної влади, в тому числі   нотаріуси, не здійснюють свої повноваження.  Виходячи з судової практики, така причина є поважною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Судовий збір сплачується у розмірі 0,4% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб», – пояснює юристка Інна Куракіна.

Отримавши  рішення суду, жінка звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.  І знову відмова.  Причина  полягала в розбіжності у свідоцтвах про народження сестер, а саме помилці в прізвищах батьків. Така помилка унеможливлює ідентифікацію родинних відносин між  пані Тетяною та її рідною сестрою.

Маючи добрі стосунки та позитивний досвід співпраці з фахівцями Дружківського бюро, жінка вкотре звернулась за допомогою до Інни Куракіної. Вона допомогла клієнтці скласти черговий позов до суду, який  встановив факт родинних відносин.

З  надією, що врешті решт Тетяна Михайлівна зможе отримати довгоочікувану спадщину, вона звернулась до управління Пенсійного фонду України (ПФУ) про отримання спадщини, яка складалась з недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 31.07.2015 рік. Однак, Управління ПФУ повідомило жінку, що замість 21 188 гривень, виплатить лише 797, 42 гривні за період з 18.07.2015 по 31.07.2015, поясняючи це тим, що  пенсія виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

«Я вже майже втратила надію, що зможу відремонтувати житло. Влітку ще якось впораюсь, а взимку знову прийдеться проситись до судів», – розповідала пані Тетяна.

Юристка бюро, ознайомилась з листом управління ПФУ та запропонувала знову звернутись до суду.

«Управління ПФУ у своєму листі посилалося на статтю 46 ЗУ «Про обов’язкове пенсійне страхування», норми якої регулюють відносини між пенсіонером та управлінням ПФУ у разі звернення пенсіонера особисто. У випадку клієнтки, ця норма не  може бути застосована адже вона не розповсюджується на правовідносини з приводу отримання пенсії, яка перейшла у спадщину. Такі дії порушують права клієнтки  на отримання всього належного майна», – пояснює юристка Інна Куракіна.

Суд погодився з обґрунтуванням позову та задовольнив вимоги у повному обсязі.

Протягом трьох років,  разом з фахівчинею Дружківського бюро, Тетяна Михайлівна  подолала  усі труднощі та нарешті отримала довгоочікувану спадщину.