У Богуславі вчилися оцифровувати культурну спадщину

Минулого тижня на запрошення нашої громадської організації в Богуслав завітала знана команда фахівців, які мають багаторічний досвід оцифрування музейних та етнографічних колекцій. Це учасники проєкту Колекція «Відкрита скриня»: Оксана Афанасьєва — співвласниця етнографічної колекції, Людмила Климук — керівниця проєкту оцифрування, Оксана Мітюхіна — упорядниця колекції, Олег Мітюхін — фотограф та фахівець з технічної підтримки.

Цей проєкт розпочався ще багато років тому та був практично першим, що системно працював над оцифруванням етнографічних колекцій і наразі налічує понад 1800 одиниць традиційного одягу, взуття, прикрас, головних уборів з усієї України. Окрім того Людмила, Олег та Оксана працювали на багатьма іншими проєктами оцифрування, зокрема «Оріяна» та Національний музей історії України де за останні роки презентовано понад 500 експонатів на платформі світової культурної спадщини Google Arts & Culture та понад 5000 експонатів на платформі Museum-digital Ukraine.

В першій частині заняття говорили про те, як готувати та фотографувати старовинний одяг, зібрати й упорядкувати про нього дані, дослідити його і оприлюднити результати цифрування, в другій — пробували це все разом робити на практиці. Зустріч пройшла в форматі діалогу і розпочалась з обговорення того, наскільки важливою та актуальною під час війни є сама робота зі збереження, дослідження та популяризації нашої культурної спадщини, як закохати людей в красу українського строю, як навчити їх відрізняти автентичний стиль від насадженої совєтами шароварно-сценічної стереотипної версії, як це допомагає позбутись нав’язаної десятиліттями меншовартості.

«Ми почали займатися збереженням і дослідженням одягу, коли ще не було розуміння, що автентику носити не можна, бо вона руйнується. Тоді ми вважали, що так максимальну кількість людей можна закохати в українське вбрання. У проєктах «Витоки», «Спадок» ми показали красу костюма з різних регіонів на різних вікових категоріях. Але «Відкрита скриня» хоче показати не лише красу українського одягу, а й щоб відбувся відхід від меншовартості. Зараз треба дати людям базові уявлення про те, як одягалися українці колись — для цього ми оцифровуємо музейну колекцію. У людей має бути розуміння, що українська традиція одягу — стримана, «запнута». Костюм — це не лише одяг, а й спосіб вбирання — у свій спосіб одягалися, закріплювали пояс, зав’язували хустину. Це ансамблева система. Ми відтворюємо одяг не лише за старими речами, а й за фотографіями, старими картинами, які дозволяють дізнатися, як їх носили. Цифруючи одяг, ми розбиваємо також міфи про те, як раніше одягалися» — зазначає Людмила Климук.

Поділилася вона і деякими лайфхаками, як підготувати одяг до зйомок: «Річ потрібно підготувати – почистити, випрати, зробити, якщо потрібно, легку реставрацію. І так буває: чотири дні ти річ готуєш, а один день фотографуєш. Перемо, якщо стан речі дозволяє це, шампунем вручну. Непрані речі зберігаються гірше, ніж прані. Консультуємося при цьому з реставраторами. Робимо кілька загальних фото речі: в дореставраційному стані, коли річ випрана і після реставрації. Якщо, приміром, є втрачений фрагмент тканини, вишивки, то деколи реставратори беруть на півтона іншу нитку, щоб показати де оригінал, а де відбулася реставрація. Обов’язково фіксуємо стан експоната — якщо є пляма, яка не виводиться, лишаємо її так. Пилосмоком витягуємо пил. Кладемо річ у морозильну камеру при -18 градусів. Іржу уже акуратно можна виводити щавлевою чи лимонною кислотою. Використовуємо відбілювач на кисневій основі, наприклад, український «Парус» — він клір не забирає, тільки роз’їдає жировий бруд. Сушимо — промокаємо річ у рушник, не віджимаємо її. Сушимо не на сонці, з відповідною вологістю. Сорочки скручуємо в рулон, не на вішалки чіпляємо, бо тканина на плечах тоді деформується. Найкраще річ зберігати у коробці з мікалентного паперу. У вакуумній упаковці зберігати не можна. Складаємо річ рулончиками, але якщо це шовкова річ, — не складаємо, бо її тканина може ламатися. Таке прати не можна, тільки чистити».

Олег Мітюхін під час практичної частини воркшопу показав нюанси роботи фототехнікою, освітленням, ракурсами, розповів як найкраще облаштувати студію, яка здійснюється обробка фото, як ведеться база об’єктів. Людмила Климчук прокоментувала сам процес: «Ми робимо два типи фото: на площині і на манекені. Знявши одяг на манекені, ми можемо зафіксувати на фото його форму. Щоб підготувати для цього манекен, ми одягаємо йому під’юпник, наповнюємо синтепоном рукава. Ми використовуємо під’юпник-клинку. Беремо деколи плечові накладки, які любили використовувати у кінці ХІХІ століття. Фотографуємо на манекені з пінопласту, його за потреби, можна підрізати, змінити. Коли фотографуємо одяг на площині (на столі, підлозі) — робимо фото і на лице, і навиворіт — це допоможе відшити його. Якщо річ велика – фотографуємо частинами і складаємо в одне зображення».

Оксана Мітюхіна розповіла про особливості роботи платформ Google Arts & Culture та museum-digital.org, де вони виставляють фото колекцій і 3D-моделі предметів разом з їхніми метаданими (прикріпленою до фото інформацією) та поділилась контактами та практичними лайфхаками роботи з даними ресурсами.

Нагадаємо, що ГО «Навколо Нас. UA» планує створити інтерактивну мапу на своєму сайті, що міститиме інформацію про кожен населений пункт Богуславської громади та зразки старовинного українського одягу, знайдені там. Наразі ведеться цифрування одягу з колекції Музею історії Богуславщини та зібраного під час наших етнографічних експедицій.

Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Навколо Нас. UA» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.