У Богуславі відзначили 101-річчя фотохудожника й музиканта Всеволода Яворського

У Богуславі у 101-шу річницю з дня народження богуславця, фотохудожника й музиканта-мультиінструменталіста Всеволода Яворського (1924–2005) провели пам’ятний захід. Відбулося це в Культурному просторі ГО «Навколо Нас. UA» за участі рідних і друзів митця. 

Захід мав назву «Всеволод Яворський: історія естетики спротиву», бо, за словами модераторки цієї події, літературознавиці Марини Гогулі, «митець своєю творчістю ствердив дивовижну красу життя, що тріумфує над похмурими реаліями тоталітарної диктатури СССР. Пік його творчості припадає на 1950-80-ті роки — тоді він не міг подорожувати за кордон, у країни, де мріяв побувати, однак намагався побудувати своє життя так, щоб уповні насолодитися його красою, жити разом зі своєю родиною альтернативним тодішньому ладу, богемним життям — а це був м’який спротив».

Під час заходу донька Всеволода Матвійовича Ганна Харченко поділилася спогадами про батька, історіями створення окремих його фотопортретів та світлин з краєвидами. 

«Батько був сином “ворога народу” — священника. Йому довше, ніж три чи чотири місяці не дозволяли працювати на одному місці. У його трудовій книжці — сорок сім сторінок»  — поділилася Ганна Всеволодівна. Справжнім пристановищем для нього стала власна родина, а дружина Антоніна була для нього музою. Він створив низку її фотопортретів, для яких спеціально шив костюми, вишивав сорочку. В поетичних образах Антоніни він творив свій поетичний і вільний світ:

«Всі костюми на фото, які на мамі, всі зачіски робив він. Він любив її одягати, у неї був ще перський костюм, було таке плаття як в Кармен — чорне із червоною шляпкою. Він дуже багато прикрас дарував. Любив, щоб вона була в сережках» — згадує Ганна Харченко.

Солідна колекція фотографій богуславця передає красу природи Богуславщини. Зокрема, річки Рось. На одних світлинах вона вражає своєю нищівною силою, як от під час повені 1981 року, коли під водою опинилися острови Богуслава. На інших вона спокійна, гармонійна і все ще повноводна. Ще на інших є квінтесенцією найщасливішої пори дитинства, літніх канікул, проведених на росьових берегах.

Всеволод Матвійович грав на баяні, акордеоні, скрипці, валторні, тромбоні, домрі, балалайці, тубі, бандурі, сопілці, дримбі, контрабасі, фортепіано. Навчав грі на музичних інструментах. Створював власні обробки відомих музичних творів. Грав у колективах. Організовував колективи, керував ними, здобував разом з ними перемоги на музичних конкурсах. 

Про його творчі пошуки та музичні тенденції того часу розповіли колеги, загравши також під час заходу музичні твори, які любив Всеволод Яворський — Валентин Дроб’язко (акордеон), Юрій Цуп (фортепіано), Надія Морозова (фортепіано), Василь Крижанівський (акустична гітара).

Під час заходу презентували й ілюстровану фотороботами Всеволода Яворського брошуру про нього, укладену на основі розповіді Ганни Харченко, фотографій і документів її батька, що належать до її приватного архіву. Окрім того, у просторі ГО «Навколо Нас. UA» облаштували виставкові стенди з особистими речами Всеволода Матвійовича — музичними інструментами, фотоапаратом, світлинами митця, сорочкою, яку він вишив для дружини Антоніни.