У Запоріжжі патрульні успішно опановують жестову мову глухих

Ось вже декілька років поспіль в інформаційному просторі України виринають позитивні повідомлення, що в різних обласних та районних центрах нашої країни поліцейські починають вивчати жестову мову глухих. Наприклад, за підтримки профільної Програми розвитку Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН) оволоділи майстерністю спілкування з нечуючими поліцейські з Вінниці у 2017 та Маріуполя в 2018, а зараз в рамках того самого проекту готуються до нових знань й їхні колеги з Краматорську, Сєвєродонецьку та Слов’янську.

У 2018 році спілкуватись з нечуючими громадянами навчались й патрульні з Харкова за підтримки посольства США та місцевої мерії, та Полтави — за сприяння обласної ОДА.

З травня 2019 року стартували курси з вивчення “мови нечуючих” у ще 2х обласних центрах — Львові та Запоріжжі.
У місті Лева поліцейські опановують нову для себе мову спілкування завдяки співпраці місцевого Управління з УГКЦ, в Запоріжжі — завдяки спільній ініціативі місцевої Молодіжної організації “Наше щасливе життя” й Управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Унікальність запорізьких курсів полягає в тому, що відбуваються вони на безгрантових і безоплатних умовах, а передувала їм відкрита Школа жестової мови, у 5 випусках якої побутовому сурдоперекладу навчилися майже 300 осіб різних професій, віку та роду занять. Випускники й випускниці цих попередніх наборів вже практикують жестову мову в роботі в медицині, інклюзивній педагогіці, волонтерстві та соціальній реабілітації.

— У легкій доступній формі ми ділимось з патрульними необхідними знаннями з психології, лексики та мови глухих — ділиться засновник і головний викладач запорізьких курсів Олександр Кахай, — протягом декількох місяців щотижня по декілька годин патрульні у позаробочий час в форматі факультативу опановують тематичний і побутовий сурдопереклад, а також практикують отримані знання, потім, вже на виїздах тачергуванні на постах.

Окрім “слухання” матеріалу та повторення його за викладачем, місцеві “копи” вже й на заняттях закріплюють його в монологах, діалогах та спробах прямого й зворотнього перекладу, а також починають вивчати найпоширеніші пісні жестовою мовою.

Раді таким нововведенням, в першу чергу, самі нечуючі — відтепер значно зменшується “мовний” бар’єр у спілкуванні з “людьми в чорному”, а також економиться час на вирішення проблемних чи побутових питань, бо тепер не потрібно шукати папірець і ручку та не потрібно чекати на приїзд екіпажу з сурдоперекладачем.