Успішна адвокація під час війни – це можливо?

Чи реально адвокатувати зміни у громадах під час війни? Часто можна почути: «Не на часі, немає коштів». Тож ми запитали в учасників Менторської програми, що вони планували на початку 2022 року та чи досягнули успіху з урахуванням викликів, спричинених повномасштабним вторгненням.

«Адвокація – це про зміни, про те, що ми хочемо змінити, запропонувати, та як ми бачимо вирішення тієї чи іншої проблеми, – розповідає Олена Матвійчук, координаторка Менторської програми ЦЕДЕМ. – 23 лютого було оголошено про офіційний старт Менторської програми 3.0, а вже 24 лютого наше життя кардинально змінилося. Ми вирішили з’ясувати, чи змінилося життя Менторської спільноти ОГС у форматі ідей, ініціатив, які вони планували виконувати, з якими йшли на Менторську програму».

Кому потрібні парти-конторки для навчання стоячи?

Розповідає Тетяна Кочірко, ГО «Дамо дітям рухатись»

Мета нашої організації – підтримка проактивного навчання, тобто навчання, де діти можуть навчатися регулярно змінюючи свою позу між стоячою та сидячою і навпаки. Для цього в школах використовуються парти-конторки, іншими словами – столи, за якими можна навчатися стоячи. 

Ця ідея з’явилася в нас ще у 2018 році. Перед цим ми вивчили міжнародний досвід, який свідчив, що така методика покращує здоров’я дитини, сприяє успіхам у навчанні й давно успішно використовується в багатьох країнах.

Ми звернулися до українського законодавства, зіштовхнулися з тим, що в Україні діють застарілі норми, за якими виготовляють та встановлюють шкільні меблі. І це необхідно змінювати.

Так, у 2021 році ми запустили пілотний проєкт у трьох львівських школах: обладнали кілька перших класів партами, за якими діти можуть стояти. Під час уроку школярі приблизно кожні 15 хвилин змінюють свою позу. 

Спочатку був шок, але згодом батьки, дирекція, самі діти та управління освіти були задоволені, й ми отримали позитивні відгуки.

Ми долучили до цього проєкту ДУ Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзеєва, аби провести відповідне дослідження та підтвердити гіпотезу й висновки іноземних науковців.

На жаль, згодом почалася повномасштабна війна. Діти до школи не пішли, й ми не знали, як продовжувати цей пілотний проєкт.

Звісно, спершу ми розгубилися, але завдяки Менторській програмі та нашій менторці структурували думки, прописали деталі, й можу сказати, що під час війни провели успішну адвокаційну кампанію. Адже зараз у нас на руках – підписаний Меморандум з управлінням освіти щодо встановлення парт для навчання стоячи у всіх львівських школах. 

Але ми йшли до цього «знизу вверх»: ходили на депутатські комісії, розповідали про наш пілотний проєкт, про його необхідність, зверталися до Міністерства освіти. 

Наша адвокаційна кампанія була підкріплена відгуками вчителів, батьків та дітей, які реально тестували ці парти. 

До управління освіти в м. Львові ми прийшли з підтримкою: з батьками, вчителями, дирекцією шкіл. Ми вже мали робочу зустріч із впровадження цих парт для навчання стоячи. Зараз у планах, щоб всі Львівські заклади освіти використовували навчання із динамічною зміною поз.

Насправді було складно. Багато людей казали, що це не актуально, що зараз війна. Але ми живемо цією ідеєю та розуміємо, що саме в здорових, освічених та успішних дітях наше майбутнє.

А після нашої перемоги, відбудовуючи українські навчальні заклади, ми одразу будемо облаштовувати їх партами для навчання стоячи. Так, як має бути – по-європейськи, для покращення дитячого здоров’я та їх пізнавальної функції. 

Зараз ми активно працюємо над тим, щоб замовити розробку національних стандартів, сертифікувати їх, і щоб у майбутньому по всій Україні школи могли вільно використовувати такі парти.

Завдяки підтримці Менторської програми ми не зневірилися. Якби не програма, мабуть, ми б відклали цю ідею. А так – досягли гарних результатів, рухаючись поступово.

В адвокації важливо зрозуміти, який орган за що відповідає, йти до них із чітким запитом, говорити про потреби, а також вірити у свою ідею.

Чи потрібно жінкам розвивати підприємництво в Коломиї під час війни?

Розповідає Олександра Фоменко, ГО «Долучайся і змінюй»

Наша ініціатива полягала у створенні в Коломиї Вишиванкового хабу. Адже Коломия відома майстринями, наша вишивка представлена у всіх крамницях України. Й наша організація вирішила сприяти розвитку жіночого підприємництва. 

Ми відреагували на війну, як і багато хто в нашій країні. Частина членів ГО виїхали за кордон, більшість залишилася там. Тому ми думали, що з нашої ініціативи вже нічого не буде. 

Але минув місяць, ми зрозуміли, що треба працювати далі, що якщо зараз відкинемо ініціативу, яку прагнули завершити, то так цього й не виконаємо.

Менторська програма допомогла нам структурувати діяльність, а менторка порадила спочатку дослідити, чи потрібно це взагалі громаді та чи є можливість втілювати таку велику ідею. 

Завдяки участі у Менторській ми зробили цю діяльність системною, додали методології та структури до того, що робили раніше.

Пройшовши цей шлях, ми отримали впевненість, що наша праця – необхідна, шлях, який ми обрали, – правильний, а проєкт допоможе розвитку інклюзії, підприємництва та громади в цілому.

Адже за допомогою цього проєкту ми відродимо, збережемо давні традиції та підтримаємо майстрів. І так продовжимо життя українському традиційному ремеслу.

Законодавче визначення статусу громадського радника України – чому саме зараз?

Розповідає Анна Ілащук, голова Асоціації громадських радників України

Ми – велика організація, яка працює вже 3 роки. Загалом 5 років існує спільнота громадських радників, у нас є досвід міжнародних спільнот, де параюристи (громадські радники) закріплені на законодавчому рівні. 

Тому ми були впевнені, що це – наше, ми мусимо це зробити.

Але після 24 лютого, по-перше, громадським радникам додалося ще більше діяльності за різними новими напрямками. І тут справді виникало питання: а чи маємо ми сили й спроможності брати участь у Менторській програмі? 

Проте, коли зустрілися після повномасштабного вторгнення з нашим ментором й у нього були впевненість і спокій – то почали працювати. Й це був тривалий процес.

Результатом ми задоволені, адже за трошки більше, аніж пів року, у нас є розроблений драфт законопроєкту та адвокаційний план, за яким ми плануємо йти. 

Також ми працюємо над тим, що вносимо певні зміни до комунікаційної стратегії, адже розуміємо, що адвокація без комунікації – неможливі, тим паче на національному рівні.

Зараз ми приділяємо багато уваги визначенню понять «громадський радник» та «параюрист» в Україні. 

І бонусом за ці пів року стало те, що ми доєдналися до Коаліції РПР – до нашої менторської організації, і зараз впроваджуємо нашу першу мініініціативу. Це програма навчання громадських радників за тематикою відновлення України. 

Адже ми розуміємо, що громадянське суспільство повинно мати свій голос, який має бути почутий в громадах. Для цього потрібно зрозуміти, які саме процеси відновлюються, що відбувається в Україні та як саме мешканці та громадянське суспільство можуть повпливати на відбудову.

Саме завдяки експертності, відкритості, спокою, впевненості нашого ментора ми справді отримали максимальний результат від Менторської програми. І плануємо далі йти за своїм адвокаційним планом, щоб отримати законодавче визнання в Україні.

Після 24 лютого ми говорили про те, щоб дещо змінити нашу ініціативу. Адже розуміли, що на національному рівні зараз є набагато важливіші запити. Проте, пройшовши весь шлях, розуміємо, що наша тема – дуже на часі. І тому за участі й підтримки нашого ментора ми маємо сили та впевненість рухатися далі у своєму напрямку.

Чому питання соціального забезпечення мігрантів – на часі?

Розповідає Ярина Хомцій, керівниця ГО «Агенція «Дамо раду»

Наша організація працює з темою соціального забезпечення мігрантів. Ми маємо міжнародних партнерів – італійську організацію Патронато АКЛІ. Як Агенція «Дамо раду» ми з ними працюємо 3 роки, але почали співпрацювати ще у БФ «Запорука». Тож загалом нашій співпраці вже 9 років. 

За цей час ми допомогли оформити пенсії за час роботи в Італії понад 4,5 тис. наших українських мігрантів. Це мільйонні виплати в євро, які надходять щомісяця в Україну. Ми розуміємо, що соціальні виплати є базовим доходом – і це дуже актуальна потреба завжди.

З часу повномасштабного вторгнення найбільший виклик, з яким ми первинно стикнулися, – це мати можливість зберегти загалом цю нашу послугу. Ми боролися за це.

З Менторською програмою ми з 2020 року. Коли поширювався Covid, ми почали працювати у сфері адвокації, й дуже дякуємо Менторській програмі 1.0 за посилення адвокаційних спроможностей.

І ось зараз другий виклик.

Через ці виклики ми посилюємо свої адвокаційні спроможності й можливості реалізувати права українських мігрантів.

Ми взялися за дуже амбітну ціль. Але ця ціль випливає з нашої багаторічної діяльності – максимально реалізувати права українських мігрантів на соціальне забезпечення. 

Тобто якщо людина працювала в Україні, працювала в Італії, то щоб її стаж не пропадав, не пропадав жоден рік чи місяць. Попри те, що до повномасштабного вторгнення українців в Італії було понад 200 тис. осіб, Україна не має з цією країною Угоди про соціальне забезпечення. Тож ми обрали собі за мету працювати над цим.

Після 24 лютого нам складно було реалізовувати таке глобальне питання в обставинах, коли ми намагалися зберегти нашу основну послугу – дати людям базу, їхній дохід, допомогти їм отримати заборговані кошти. Тож додалося багато викликів, які довелося долати.

Але в Менторській програмі 3.0 у нас була неймовірна менторка, яка посилила нашу адвокаційну спроможність. Ми на своєму шляху – разом з нею, дуже від неї надихаємося, бачимо її особисті адвокаційні перемоги.

Ми оновили наш адвокаційний план, також переглянули потреби мігрантів. Адже у 2020 році – була одна категорія мігрантів, а зараз мігранти поїхали в усі країни світу. Ми бачимо, що в ту ж Італію приїхали інші мігранти з іншими потребами. 

Однак питання соціального забезпечення точно залишається актуальним як для тих, хто вже працював в Італії, так і для нових мігрантів, які поїхали, й частина з яких залишиться.

Також ми можемо розуміти права мігрантів краще, тому що одна з наших колег через виклики війни перебувала на стажуванні в наших партнерів. Це, з одного боку, було викликом для нашої організації, бо нас тут було менше, але з іншого боку – це величезні можливості.

Тому наш великий міжнародний адвокаційний проєкт на шляху. Але ми впевнені, що рухаємося, й знаємо, що Україна зараз має великі можливості. 

Ми сподіваємося цими можливостями скористатися як в Україні, так і за кордоном, як через наші партнерства, так і сподіваюся, що допоможе увага до України від світу.

Вважаю, що робота наша не закінчена, але зроблено багато, багато опрацьовано й ми просуваємося вперед.

Матеріал підготувала Ксенія Дітчук

Менторська програма впроваджується в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.