У Харкові можна поговорити з книгою

“Навчатись, спілкуватись, розвиватись, з користю використовувати час в бібліотеці – це задоволення, котре отримує кожен наш читач” так вбачають призначення бібліотеки Центру Митрополита Андрея Шептицького частини Українського католицьокого університету, його працівники.

Й приблизно таку роль відводить суспільство сучасним бібліотекам.

Я теж погоджуюсь, що старі концепти мають бути адаптовані до сучасних умов. Це стосується всього в т. ч. й бібліотек.

Однак, наша адаптація поняття “бібліотека” – це суцільний рефреймінг контексту.  

Постіндустріальне суспільство  перестало вміти виражати свої емоції та ділитись ними з оточуючими, втомилось від інформаційного перенасичення та перестало співпереживати, зациклилось на спрощенні мислення, яке в свою чергу формує стереотипи та стигматизує суспільство .

Тому ми (команда організаторів ініціативи) відкрили “живу бібліотеку” як спосіб розвінчання стереотипів у суспільстві. Ми цілковито змінили контекст, окрім головного завдання книги в бібліотеці – дати можливість читачу зазирнути за рамки власної уяви.

В “живій бібліотеці” ти читаєш не книгу а живу людину. Слухаєш життєву історію з перших вуст автора й не обмежуєшся чотирма стінами, можеш знаходитись будь-де – в парку, кафе, філармонії, коворкінгу, конференц-залі, на фестивалі, й звісно, можеш виражати свої емоції без страху почути “тихіше”.

Така бібліотека позбавляє людей схильності дискримінувати інших, ставить під питання існування стереотипів та показує різноплановість світу.

В ній є свої персонажі:

“жива книга” – людина, особистість, яка й є носієм унікальної життєвої історії;

“читач” – особа, яка готова бачити нові перспективи життя, готова до рефреймінгу свідомості, готова сконцентруватись та послухати співрозмовника;

“бібліотекар” – особа, яка всіма силами сприяє тому, щоб “жива книга” та “читач” мали комфортні умови для “читатння”.

“Читання” відбувається в форматі діалгоу, розповіді, спілкування “живої книги” з групою “читачів” чи тет-а-тет.

Наша бібліотека – це база життєвих історій та унікального досвіду людини. “Живою книгою” в ній є лише та людина, яка точно знає, яку думку хоче донести до суспільства.   

Хтось говорив, що будь-яка книга та будь-яка історія має 1 сюжет й розповідає про те, хто я такий. Ми хочемо навчити читачів на прикладі “живих книг” бути тим, хто ви є  відкрито про це говорити.

Зараз ініціативі 3й рік. Й ми можемо сказати, що “жива бібліотека” – це навіть не форма, це концепт. Ви ж знаєте, формат потребує чітких правил та стандартів. Наш досвід показує, що жорсткі правила з людьми не працюють, концепт “живої бібліотеки” інший, він вписується в поняття ідеї з творчим сенсом, бо дає кожному свободу самовираження й право бути почутим не підлаштовуючись під середньостатистичні категорії.

Простір, люди та спілкування, в першу чергу, наштовхують на думку, про унікальність кожної людини й про не можливість ставити її в рамки, надихають задуматись над тим, а що унікального є в тобі самому. Задуматись чому всі люди такі різні, але при цьому, достатньо одного бажання й ось ти цілковито можеш зрозуміти іншу далеку тобі  людину, її захоплення, переживання та причини вчинків.

Раджу вам відкрити для себе трохи дивний, емоційний та незвичайний формат “живої бібліотеки” й спробувати подивитись на світ по-іншому, хтозна, можливо саме це зробить вас щасливим. На постійній основі проект реалізується в Харкові, та ми відкриті до співпраці та поширення ініціативи. За анонсами наступних подій ви можете слідкувати в соцмережах.

Зараз ініціатива бере участь у конкурсі Social Project Awards, тому якщо у тебе Читач є бажання можеш підтримати нас та проголосувати за ініціативу в номінації “Забезпечення рівних можливостей”, голосування триває до 1 грудня 2017 року. 

Ми щиро віримо, що проект корисний для суспільства, допоможіть нам це довести.