В Україні на 17% зросла кількість переселенців, які не планують повертатися

У Києві обговорювали перспективи подальшої адвокаційної кампанії, спрямованої на надання внутрішньо переміщеним особам та трудовим мігрантам усіх виборчих прав. Зараз, як відомо, вони позбавлені можливості голосувати на місцевих виборах, а також на виборах в одномандатних округах до Верховної Ради України. Тож практично у переддень нового політичного та виборчого сезонів представники різних громадських ініціатив з усіх куточків України вирішили напрацювати план дій – як вплинути на політичну верхівку, аби у наступних виборах переселенці могли реалізувати свої виборчі права за місцем свого нинішнього проживання. Обговорювали ідеї, ділилися досвідом й пропонували шляхи для усунення відверто дискримінаційних явищ у вітчизняному правовому полі.

Національний Форум “Почути невидимих виборців“, що відбувся 26 червня 2018-го р., крім представників громадських рухів зібрав також політиків й іноземних дипломатів.

Попри певні песимістичні прогнози окремих спікерів, присутні загалом налаштовані не відступати перед такими перепонами, як ігнорування чи небажання дослухатися з боку Комітету з питань правової політики та правосуддя, який блокує розгляд законопроекту 6240, що має на меті розв’язати “гордіїв вузол” виборчих проблем ВПО.

Приклад окремих міст (Маріуполь, Херсон, Ужгород, Вінниця та ін.), де місцеві органи влади під впливом активної громадськості звертаються до ВР, аби та усунула правову колізію мають підхопити інші міста. Опоненти ухвалення законопроекту 6240 повинні усвідомити, що влада на місцях, яка прийняла переселенців у свої громади, насправді зацікавлена у притоці “свіжої крові” – нових містян, які у подальшому будуватимуть те чи інше місто, лікуватимуть його мешканців чи вчитимуть його малих громадян…

За соціологічними опитуваннями (лютий 2018 р.), які оприлюднила старша координаторка проектів IFES в Україні Надія Пашкова, кількість ВПО, що мають бажання залишитися в новій громаді у порівнянні з 2017-им роком зросла на 8%. Водночас на 17% зменшилася кількість ВПО, що мають бажання повернутися у свій колишній дім, навіть якщо ситуація покращиться й будуть усі умови для безпечного повернення…

Усі ці цифри мають продемонструвати владі, що з року в рік люди, їхні настрої та очікування змінюються. Без належного оперативного реагування на їхні потреби влада буде приречена, як відзначив голова парламентського Комітету з прав людини Григорій Немиря, бути слабкою.

“Ми відзначатимемо День Конституції. Дуже багато звучатиме слів про рівні права громадян. Але справа в тому, що країна, в якій це відбувається, (дискримінація громадян) не є сильною… Ось уже тривалий час заблокований законопроект 6240, що передбачає забезпечення внутрішньо переміщених осіб виборчими правами. Чому це відбувається? Причина, на мій особистий погляд, це позиція якої дотримуються представники діючої влади “це не наші виборці”, – відзначив Григорій Немиря…

Подібну риторику використовував також інший спікер – народний депутат Сергій Тарута. “На жаль, наша держава не формує принципу, що найбільша цінність – це людина, – сказав він. – У відношенні до переселенців держава діє всупереч нашим міжнародним зобов’язанням і нормам Конституції. Отже наше завдання – об’єднувати різні громадянські ініціативи, людей, залучати наших західних партнерів до тиску на владу, щоб соціальні та виборчі питання внутрішніх переселенців вирішувалися”.

Олександр Клюжев аналітик з Громадянської мережі ОПОРА, один з авторів законопроекту 6240, поділився своїми враженнями від спілкування з депутатами, від яких власне залежить подальше проходження законопроекту: “Ймовірність ухвалення законопроекту №6240 до президентських виборів є, щоправда, вона дуже низька. На мій погляд, нинішній парламент не налаштований розглядати виборчі питання”, – відзначив він й навів аргументи на користь свого передбачення. «Ми не знайдемо іншої такої групи громадян, щодо якої застосовувалися б настільки явні дискримінаційні норми з 2014 року», – констатував Олександр Клюжев.

Виконавча директорка громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва, яку можна назвати двигуном адвокаційної кампанії #маювплив, адже саме її ідеї та задуми є підґрунтям для реалізації кампанії, розповіла про здобутки. “Рік чи два тому дуже мало людей усвідомлювали, що вони частково втратили право голосу, – сказала вона. – Зараз завдяки тому, що ми активно апелюємо до представників різних гілок влади, до наших колег з громадського сектору, до мешканців громад, значно збільшилася чисельність наших співвітчизників, які знають про проблему відсутності виборчих прав у 4% виборців. Але тут ще потрібно докладати багато зусиль. Коли в Херсоні місяць тому місцева рада розглядала проект рішення про заклик до ВР щодо законопроекту №6240, мер міста хіба був здивований, що переселенці не мають права голосувати на місцевих виборах. Потрібно доносити інформацію до якомога ширших верст населення… Один з наших спільних здобутків це те, що міжнародні інституції уже на повний голос закликають українську владу надати переселенцям виборчі права… Ми рухаємося вперед!” – наголосила Тетяна Дурнєва.

Друга частина Форуму – це спілкування на тему використаних форм впливу та підходів до роботи з депутатами у місцевих радах. Своїми секретами ділилися Анжела Бабкіна (ГО “Закарпаття-Донбас”, Ужгород), Володимир Кіпень (Інститут соціальних досліджень та політичного аналізу, Вінниця), Ганна Дворна (ГО “Спільно HUB”, Запоріжжя) та Анастасія Перепелиця (ГО «Донбаська ініціатива «Міст», програма “Радник з питань ВПО”, Запоріжжя).

Ще один блок питань, які обговорювали учасники Форуму – яким чином надалі вибудовувати стратегію адвокаційної кампанії, щоб вона досягла своєї мети,щоб уже на найближчих виборах ніхто не почував себе дискримінованим.

Захід відбувся в рамках проекту «Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги», який здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Британської допомоги від уряду Великої Британії.  Це – складова постійної спільної роботи зі зміцнення демократичного прогресу в Україні, яка підтримується урядом Великої Британії та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Будь-які думки, викладені у цьому документі, належать автору і не обов’язково відображають погляди уряду Великої Британії, USAID або уряду США.