Від руїн – до надії. Історія молодого архітектора, що рятує спадщину

У часи надзвичайних випробувань, спричинених російською агресією, цінні об’єкти культурної спадщини в Україні ще більшою мірою стають жертвами забуття та руйнування. Вони, що раніше втілювали історичну велич, нині зазнають пошкоджень не тільки через війну, а й через відсутність розуміння цінності цієї спадщини, апатію місцевих жителів, байдужість влади та «перебудову» з боку нових власників. Багато з них зникають повністю, хоча мають неймовірні історії, які заслуговують бути почутими. Молодий архітектор Максим Гордійчук уже протягом трьох років наполегливо бореться з цим викликом, зберігаючи неповторне минуле цих об’єктів та вдихаючи в них нове життя.

«Є пам’ятки, що повністю знищені, але мають історії варті книг. Проте, ці історії залишаються доступними лише вузькому колу посвячених та оживають в обмежених виданнях, легендах та старих, вицвілих фотографіях», – зазначає Максим.  Він ділиться своїм обуренням щодо стану об’єктів культурної спадщини та розповідає, як ця проблема стала його особистою стурбованістю та вплинула на його рішення діяти. Серед ключових причин такої ситуації він виділяє низький інтерес громадськості до збереження та ознайомлення з об’єктами спадщини, недостатню увагу з боку органів влади, відсутність сучасних та ефективних інструментів залучення молоді до вивчення об’єктів спадщини, а також загрозу забуття об’єктів, які були цілковито зруйновані.

«Моєю початковою мотивацією було створити 3D-реставрацію зруйнованих пам’яток з метою привернення уваги до їх поточного стану та залишити віртуальний спадок для майбутніх поколінь, незалежно від подальшої долі цих об’єктів. Також я вважав 3D-реставрацію важливим кроком для того, щоб вивести історію об’єкта за межі громади, особливо у випадку, коли фізичні залишки вже відсутні», – розповідає архітектор. У фокусі Максима опиняються руїни садиби сім’ї Терещенків у с. Дениші на Житомирщині. Це – один з палаців сім’ї цукрових магнатів Терещенків, спроектований відомим архітектором Павлом Голландським та збудований в 1913-му році. Нині від нього залишились лише північні та західні зовнішні стіни з баштою. Максим Гордійчук зазначає, що обрав саме цей об’єкт спадщини, оскільки має теплі спогади, пов’язані з ним: ще в дитинстві маєток був чудовою локацією для гри в хованки. «Тоді, будучи дітьми, ми не усвідомлювали що це – насправді пам’ятка, пов’язана з дуже цікавою історією та захоплюючими оповідями про людські долі», – зауважує архітектор.

Від ідеї – до дії

Маючи навички з 3D-моделювання він починає діяти – самотужки створює макет садиби сім’ї Терещенків на основі архівних фотографій та завантажує його на платформу Sketchfab. Архітектор ділиться своїми здобутками в публікації в мережі Facebook та отримує шалений зворотній зв’язок – більше 350 людей поширили її, а розголос почав набувати більших масштабів. Новину підхопили місцеві ЗМІ, незабаром Максима запросили на ефір радіо «Житомирська хвиля». Це надихнуло хлопця, тож він ініціював процес внесення залишків садиби до реєстру місцевих пам’яток, щоб запобігти його фізичному знищенню, а в подальшому консервувати. Одного дня Максим отримав дзвінок з телебачення «Суспільне Культура», і вже згодом його історія стала частиною документального фільму «Спадок Терещенків». «Фактично, рішення створити макет стало лакмусовим папірцем, оскільки викликало резонанс і в подальшому зіграло свою немалу роль у підвищенні градусу обурення громади, коли з’явилося оголошення щодо продажу маєтку. А головне, що громадськість почала задавати питання та цікавитись юридичним та історичним статусом пам’ятки», – зазначає Максим.

Натхненний стрімким розвитком подій, архітектор розуміє, що такий спосіб привернення уваги до об’єктів спадщини добре працює, тож вирішує створити віртуальний 3D-музей пам’яток Житомирщини. Максим починає шукати фінансування для втілення цієї ідеї та потрапляє на конкурс сміливих мрій для громад України зі спадщиною, оголошений АРПІ. Після трьох етапів конкурсу Максим отримує можливість реалізувати свій мікропроект. Цього разу у фокусі аж чотири об’єкти спадщини. Крім вже відомого способу збереження об’єктів спадщини за допомогою 3D-моделей, додається новий – стенди з доповненою реальністю, а основним змінотворцем стає місцева молодь.

Від руїн – до надії

Вдалося реалізувати все та навіть більше, ніж очікувалося. Основна цільова група проекту – молодь – здивувала своєю активністю навіть Максима. Замість однієї групи студентів, що працюватимуть над створенням 3D-моделі, сформувалось аж дві: одна зі студентів Житомирського будівельного коледжу, ініційована Максимом, інша – зі студентів КНУБА, які дізналися про проект із соціальних мереж і самі сконтактувалися з архітектором. Перша група студентів створила макет каплиці Св. Миколая в м. Житомир, друга група – макет будинку лікарів у с. Мошни Черкаської області. У межах проекту також було створено 3D-моделі знищеного палацу барона де Шодуара в м. Житомир, знищеного палацу Ілінських у смт. Романів та руїн келій єзуїтського монастиря в м. Житомир. Усі моделі можна переглянути на сторінці архітектора – https://sketchfab.com/Maxim..Gordiychuk.  Підсилювати вплив створених моделей дозволяють встановлені стенди з доповненою реальністю, що відтворюють контури об’єктів спадщини та дозволяють відвідувачам побачити, якими були будівлі в часи їхнього розквіту. Встановлення стендів теж спричинило неабиякий резонанс – сотні вподобайок, коментарів та репостів, а також десятки статей у місцевих ЗМІ. Питання архітектурної спадщини знову «на вустах».  

Інсайтом цієї історії є той факт, що зазвичай байдужа влада на хвилі бурхливого розголосу сама проявила інтерес до порятунку та оцифрування місцевої спадщини. Максим розповідає, що після встановлення стенду на місці знищеного палацу барона де Шодуара в м. Житомир він зустрівся з головною архітекторкою міста Ольгою Бронштейн. Після кількох хвилин розмови все перевернулось з ніг на голову – тепер департамент архітектури на чолі з Ольгою зацікавлений в схожих ініціативах і всіляко підтримує Максима. «Зараз ми спільно з помічницею п. Ольги пишемо грант на оцифрування історико-культурної спадщини Житомира та активно залучаємо студентів-архітекторів до наявних ініціатив. Чи міг я подумати про такий розвиток подій, коли створював першу модель? Звісно, що ні. Але це – дійсно захопливо», – розповідає архітектор.

«У червні цього року на мене вийшла команда продакшн проекту Акіма Галімова стосовно використання моделі маєтку Терещенків та зйомок в 2 сезоні українського історичного документального циклу «Золота доба палаців України» від “1+1”. Найцінніше те, що вони дістали більш якісні та рідкісні фотонегативи маєтку, оцифрували та надали мені для коригування моделі. Тепер модель буде достовірною на 99%», – ділиться з нами архітектор.

Наша історія доводить, що змінити світ – можливо. Максим є прикладом того, як локальні ідеї можуть виправдовувати масштабні очікування. Його надихаюча робота показує: навіть одна людина може інспірувати та здійснювати важливі зміни. Це свідчить про те, що ініціатива завжди знаходить свій шлях та підтримку. Тому закликаємо всіх читачів не обмежувати себе та бути відкритими до можливостей змінити світ, навіть якщо ви невідомі або вас наразі ніхто не підтримав. Ініціатива завжди знаходить однодумців, і разом ви можете досягти неймовірних результатів у збереженні історії та культурної спадщини.

Статтю підготовано в рамках проекту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка і просування місцевих ініціативних груп молоді»  за співфінасування Національного Фонду на підтримку демократії (NED).